Ця слабкість, пацифізм і пораженство Банкової є сьогодні головною небезпекою для України. Зупинити Путіна може лише готовність української нації, армії й влади захищати свою країну. Постійна ж демонстрація розгубленості, боязкості, прагнення випрошувати мир і пощаду є найпотужнішим стимулом для російського вторгнення.
ДЛЯ СЛІДЧИХ З ДБР ТАКІ, ЯК АНДРІЙ КИЗИЛО УШЛЬОПКИ? ЧИ ТІЛЬКИ ТІ, ХТО ВИЖИВ, ЗАХИЩАЮЧИ БАТЬКІВЩИНУ?
“Моє покоління не бачило служби в мирній армії. Ми бачили лише бойову армію. Це буде підгрунтям для розвитку нашої армії, гадаю, навіть вище стандартів НАТО.” – Андрій Кизило.
10.11.2019 ми повідомляли, що напередодні ввечері в закритий порт Севастополь на завантаження зерном на причалі стівідорної компанії “Авліта” зайшло ліванське судно FEDERAL ADI під прапором Белізу, яке є найбільшим судном з тих, хто незаконно відвідував закриті кримські порти за останні три роки.
Сьогодні, 12.11.2019, судно FEDERAL ADI було відшвартовано від причалу Авліти й покинуло Севастопольську бухту. За термін перебування в Севастополі осадка порушника не змінилася, можна зробити висновок, що судно покинуло порт незавантаженим.
Як зазначають розслідувачі, родичі Героїв Небесної Сотні переконані: справжня мета – це поховати слідство назавжди. І навіть реабілітувати “беркутівців”. Кажуть, що це робить колишній заступник голови Адміністрації Януковича Андрій Портнов через свою людину – директора ДБР Романа Трубу, який в 2013 подавав до суду на активістів Майдану – як районний прокурор на Львівщині.
Чи багато ви чули заяв Зеленського із засудженням Росії? Чи часто він вживає термін “агресор” щодо РФ? Чи доводилося чути категоричність у засудженні російських злочинів?
Джерела “Європейської правди” підтверджують, що зміна риторики є вимогою Кремля.
Москва взялася шантажувати Зеленського і з’ясувала, що він готовий поступатися.
ЗАХИЩАТИ СВОЮ КРАЇНУ – ВЕЛИКА ЧЕСТЬ
КОЛИ АГРЕСОР ПРИЙШОВ ВБИВАТИ, НЕ ВАРТО ПИТАТИ В ЖЕРТВИ НАПАДУ ЧИ ХОЧЕ ВОНА МИРУ
Мы не хотим мира? Да неужели?
Мы живем в своей стране, которая называется Украина, территория Донбасса, наша земля. Вопрос, кто стреляете в украинского солдата, кто кроет градом, минометным орудием, минирует поля, и главное, кто стреляет с современной винтовки за километр убивая наших воинов , чьи это подготовленные снайпера? Как рассказывает рос тв, это бедные шахтеры и учителя, местные жители Донбасса.
Любите Россию, да кто ж Вам не даёт там жить? Уехали и забыли, так нет, Вы каждый день проклинаете страну в которой живете, людей, которые пришли защитить свои территории.
«Все, хлопці, це війна. Вони вже нам не „братья“»
Генерал без дачі і без власного авто, який кілька років жив у маленькій кімнатці при робочому кабінеті в очікуванні службової квартири, а на обід нерідко харчується солдатськими пайками (щоб особисто перевірити, чим годують бійців на фронті)? Років десять тому такий опис міг підійти лише якомусь утопічному персонажу.
НА ВІЙНІ НЕ ІСНУЄ ДОВІРИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ
ЛІНІЯ ФРОНТУ НАБЛИЖАЄТЬСЯ У БІК КИЄВА
“Я дивлюсь на білу ракету і пригадую, що на війні не існує довіри і справедливості. Я чую бадьорі рапорти про дзеркальне і одночасне відведення українських військ з української землі, слухаю заспокійливе про животворящий «Нормандський формат», і відчуття, що ми над прірвою, стає ще гострішим.”
The Center was established in March 2014, when Russia started a military aggression against our country, when it invaded and captured a part of the territories of our sovereign and independent state. Back then, all the motivated men in the Army, border guard service, state security and intelligence agencies had to physically stand up for our country. The uniformed services faced formidable challenges and had no human or technical resources or time to spare in order to carry out all the painstaking and hard work that the Myrotvorets Center took on itself.
А тепер про основне, заради чого я й почав писати цей допис. Ми ж втілювали саме цей увесь досвід Ізраїлю, хіба з деякими корективами через наявність у нас відверто колаборанської частини населення (в Ізраїлі внутрішніх зрадників практично не було). Ви думаєте, чим займався всі ці роки Порошенко?
Ви вже встигли долучитись до ініциативи “заморозити ситуацію”?
Ви вже вибухнули від обурення результатами “опитування” мешканців окупованого шматка Донбасу?
Ви вже ознайомились зі статтею в “Дзеркалі тижня”?
Тоді, давайте спробуємо розібратись разом.
Новина, яку свідомість відмовляється прийняти – завтра будуть судити «Марчело», генерала Марченка, бойового офіцера, який на фронті ще з квітня 2014 р. (Чонгар). Героя Південного мішка і ДАП. Керівника Центру розвитку ЗСУ – «Центру Марченка» чиї результати – форма укропіксель, берці на мембрані, фліски що стали вже брендом ЗСУ, сухпай у вакуум пакетах, реформа харчування… Тощо і тощо… За броніки – все те саме. Те що звинувачення – туфта притягнута за вуха, це тема окремого допису, завтра на ранок викладу – анонсую. А що насправді? А насправді – чотири інтереси.
В закритий порт Севастополь на завантаження зерном на причалі стівідорної компанії “Авліта” зайшло ліванське судно FEDERAL ADI під прапором Белізу, яке є найбільшим судном з тих, хто незаконно відвідував закриті кримські порти за останні три роки.
“Вы не пишите, что он плохой человек! Это не так! У него золотые руки. Сейчас в тюрьме он работает сварщиком в котельной. Если его оставят в СИЗО, то там и останется работать. Если нет — увезут на зону, в колонию. Я не знаю, что делать.” – хвастается своим рукастым сыном мама.
Слід зазначити, що вітанню та побажанням надавалося споконвіку велике значення, народ не лише знав, а і відчував на собі енергію і силу слова, які безпосередньо впливають на душевний та фізичний стан людини, її відчуття, настрій, навіть майбутні події.
«Вироблені віками і закріплені у побуті кращі форми вітань-звертань – не звичайна людська забаганка і, тим паче, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємостосунки, зрештою наше здоров’я не тільки в буквальному, але й переносному значенні. Коротше кажучи, це наш спосіб життя».
