Автор: Тарас Муль

Коли кати українців стають героями Польщі — це їхній вибір історичної пам’яті. Але тоді не треба повчати українців, кого нам вважати своїми героями. Ми не диктуємо полякам їхню пам’ять, тож і від них очікуємо не моралізаторства, а поваги до нашої історії.

Довідково. Біса ніколи не судили за Павлокому, хоча слідство 1952 року над його підлеглими встановило його командну роль. У 1991 році на прохання його сина суд у Жешуві скасував висунуті проти Біса звинувачення у грабежі на підставі того, що ці дії були пов’язані з антикомуністичним спротивом. Наступного року суд ще й призначив компенсацію його родині. Це — юридична реабілітація особи, причетної до масового вбивства цивільних.

А в Польщі загалом — потужний культ Армії Крайової: лише вулиць із назвою «Армії Крайової» — близько 430, а ще сотні вулиць, пам’ятників і дощок окремим командирам АК. Це право поляків. Але воно не дає права повчати нас.

Кілька років у Польщі однією з головних тем була нібито “заборона Україною ексгумацій польських жертв”

Цю історію зазвичай подавали як питання гідного християнського поховання та доказ “варварства” українців, які нібито цьому перешкоджають, а отже — не заслуговують на місце в сім’ї європейських народів.

Я не втомлювався пояснювати, що жодної заборони на ексгумації в Україні не існувало.

Український генерал, чиї війська допомогли зупинити більшовицький наступ на Варшаву, до останнього боровся за незалежність України. Попри вагомий внесок у європейську історію, ім’я Марка Безручка десятиліттями залишалося маловідомим.

Безручко був одним із командирів Армії УНР, чиї війська в серпні 1920 року обороняли Замостя. Саме ця оборона допомогла зірвати плани більшовицької кінноти прорватися до Варшави й стала важливим чинником польської перемоги у Варшавській битві.

У відео медія “Шо Там?” використані матеріали: Радіо Свобода, «Український інтерес», 110 ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

Аудіосупровід здійснено за допомогою штучного інтелекту.

У Черкасах СБУ та Нацполіція викрили схему незаконного бронювання від мобілізації, у якій фігурують керівництво обласної філармонії та учасники гурту Spiv Brativ, який здобув широку популярність після повномасштабного вторгнення РФ завдяки пісні «Москва згоріла і втонула…».

Українська авіація завдала точного удару по бетонному підземному бункеру російських окупантів, який використовувався для накопичення особового складу перед штурмовими діями.

Як повідомили військові, удар було скориговано бійцями 3-го мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади в зоні їхньої відповідальності.

За наявною інформацією, авіабомба пробила бетонні перекриття укриття, а вибухова хвиля вибила металеві двері на входах до підземного сховища.

Після авіаудару до знищення об’єкта долучилися оператори ударних дронів, які остаточно зруйнували бункер, зробивши його непридатним для подальшого використання.

Станом на початок липня 2026 року завдяки українським Силам оборони з ладу виведено 42,74% загальної проєктної потужності нафтопереробної галузі РФ.

За даними Генерального штабу ЗСУ, лише протягом останнього місяця було успішно атаковано вісім російських нафтопереробних заводів.

Під час ударів знищено або критично пошкоджено понад 60 резервуарів. Із них 58% містили нафтопродукти, ще 42% — сиру нафту.

За оцінкою Генштабу, від серпня 2025 року сукупні збитки російської нафтопереробної галузі вже досягли 13,5 млрд доларів.

Основні наслідки ударів:

42,74% потужностей нафтопереробки РФ виведено з ладу;

за останній місяць атаковано 8 нафтопереробних заводів;

знищено або критично пошкоджено понад 60 резервуарів для зберігання нафти й нафтопродуктів;

збитки російської галузі оцінюються у 13,5 млрд доларів;

у Росії поглиблюється паливна криза;

скорочується видобуток нафти;

ремонти НПЗ затягуються через дефіцит необхідного обладнання та запчастин.

СБУ та Нацполіція викрили в Одесі злочинну групу, яка, за даними слідства, незаконно заволоділа нерухомістю на майже 18 млн грн. Організатором схеми став місцевий адвокат. Також про підозру повідомили його спільникам — співорганізатору, приватному нотаріусу та державному реєстратору.

За даними слідства, фігуранти незаконно переоформили на підставних осіб три квартири в центрі Одеси, два котеджі, паркомісце та дві земельні ділянки.

Для реалізації схеми вони виготовляли підроблені документи на право власності, які посвідчував нотаріус. Після цього державний реєстратор вносив незаконні зміни до державних реєстрів, що дозволяло позбавити законних власників їхнього майна. Надалі нерухомість переоформлювали на підконтрольні компанії, щоб легалізувати активи.

Під час обшуків правоохоронці вилучили документацію, комп’ютерну техніку та кошти, які, за попередніми даними, могли бути отримані злочинним шляхом.

Усім учасникам схеми повідомили про підозру за низкою статей Кримінального кодексу України, зокрема щодо шахрайства, легалізації майна, підроблення документів, несанкціонованого втручання в державні реєстри та службового підроблення.

Підозрюваним загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Служба безпеки України завдала нового удару безпілотниками по військових аеродромах «Саки» та «Гвардійське» в тимчасово окупованому Криму.

За даними СБУ, на аеродромі «Саки» уражено сім ангарів, де зберігалися винищувачі та фронтові бомбардувальники Су-30СМ, Су-30 і Су-24. За попередньою інформацією, знищено або пошкоджено щонайменше сім літаків.

У спецслужбі зазначили, що це вже друга атака на аеродром «Саки» протягом поточного тижня.

Крім того, на військовому аеродромі «Гвардійське» уражено два ангари, в яких окупанти зберігали безпілотники «Шахед» та авіаційне обладнання.

У СБУ наголосили, що аеродроми «Саки» та «Гвардійське» є одними з ключових авіаційних баз російських військ у Криму. Саме звідти регулярно здійснюються вильоти тактичної авіації для завдання ракетних і бомбових ударів по Україні та підтримки дій російського угруповання на південному напрямку.

Їй було сімнадцять, коли вона стала зв’язковою УПА. Юна, вродлива українка, яка могла будувати власне життя. Натомість вона обрала служіння Україні. За це радянська влада назвала її «особливо небезпечною злочинницею», засудила до таборів і заслання. Молодість Катерини минула в Абезі, Інті та на спецпоселенні. Додому вона змогла повернутися лише через чотирнадцять років.

Вона не зламалася. Писала вірші, збирала народні пісні, працювала в «Меморіалі», Народному Русі, «Союзі українок», Братстві ОУН–УПА. Її реабілітували лише після відновлення незалежності України — у 1991 році.

Її провиною була любов до України. Вироком — радянські табори.

1 липня – день пам’яті українського героя, вбитого польськими студентами, котрі не хотіли допустити створення українського університету у Львові.

Адам був поранений у 1906 році коли брав участь у демонстрації за вiдкриття вищого закладу освіти для українців, тоді його заарештували і звільнили після голодування [прим. Мyrotvorets.news: у 1906 році Адам Коцко був поранений під час студентських сутичок. У 1907 році його заарештували за участь у демонстраціях за відкриття українського університету у Львові, а після оголошеного ним голодування звільнили].

У 1910 році польські студенти спорудили барикаду, щоб завадити українцям провести вуличну демонстрацію з вимогою створити університет та відкрили вогонь із вогнепальної зброї.

Адам Коцко отримав важке порання в голову від якого помер. Похорони Адама Коцка 4 липня 1910 року вилилися у багатотисячну маніфестацію.

Похований на Личаківському цвинтарі. Промови біля могили Коцка тривали близько шести годин. Слова прощання над могилою студента промовили Кость Левицький, Михайло Грушевський, Кирило Трильовський, Осип Назарук та Лонгин Цегельський. Адам походив із змішаної родини – батько був українцем, а мати – полькою.