За оцінкою розвідки, аналітиків Генштабу та Міністерства оборони України, внаслідок останніх далекобійних ударів уражено понад половину нафтопереробних потужностей Росії.

У Міноборони заявляють, що йдеться про результат системних атак, спрямованих на скорочення ресурсів російської воєнної машини та її економічних можливостей.

“51% уражених нафтопереробних потужностей – суттєвий удар по економіці ворога, по його здатності здійснювати агресію та забезпечувати угруповання своїх військ. Наші deep strikes продовжують переносити війну на територію росії”, — додав Євгеній Хмара. 

Серед нещодавно уражених об’єктів називають Московський, Ярославський, КИНЕФ, Усть-Лузький, Пермський, Ільський, Саратовський, Сизранський та інші нафтопереробні заводи.

У відомстві зазначають, що наслідки таких ударів можуть проявлятися не одразу, однак накопичувальний ефект поступово позначається на роботі російської нафтової галузі.

За словами міністра оборони Євгенія Хмари, ураження 51% нафтопереробних потужностей створює додаткові обмеження для російської економіки та забезпечення військ.

Окремим пріоритетом Міноборони називає розвиток далекобійних ударних безпілотників, здатних завдавати ударів по цілях у глибині Росії. У відомстві повідомили, що цього року виробництво та закупівлі таких систем збільшили втричі.

Україна заявляє, що надалі планує нарощувати можливості далекобійних ударів.

Німеччина відмовила росіянці у студентській візі для навчання дизайну, пославшись на «загрозу безпеці країни».

Дівчина стверджує, що подала всі необхідні документи, однак отримала відмову з посиланням на «загрозу безпеці Німеччини». У німецькому посольстві заявили, що існує ризик використання отриманих нею знань не за призначенням. Там також зазначили, що інтереси безпеки країни переважають її особистий інтерес у навчанні, тому візу видати неможливо.

За словами студентки, вона ніколи не була пов’язана з військовими чи силовими структурами. Її навчання та професійна діяльність стосуються виключно дизайну та візуальної комунікації. Наразі вона намагається отримати детальні пояснення від німецьких органів і планує оскаржити рішення.

Як зазначає видання, це може бути першим зафіксованим випадком, коли аргумент про «загрозу безпеці» застосували до російської студентки мистецького напряму, яка не має стосунку до державних структур або військових технологій. Раніше подібні відмови стосувалися переважно студентів технічних спеціальностей — IT, інженерії, ядерної фізики та інших сфер, де знання можуть мати подвійне призначення.

Для вступу дівчина підготувала повний пакет документів: підтвердження зарахування до університету, диплом бакалавра з дизайну, атестат, академічну виписку, сертифікат німецької мови рівня C1, медичну страховку, резюме та мотиваційний лист.

Вона також підтвердила наявність коштів для проживання в Німеччині через спеціальний заблокований рахунок. На нього дівчина внесла 11 904 євро. За умовами такого рахунку їй мали щомісяця виплачувати по 992 євро на проживання.

Два дні під землею, без зв’язку та з мінімальними шансами на порятунок. Саме так під час одного з боїв на Донеччині прикордонник Руслан Варчук намагався вибратися з-під завалу після обстрілу. Зрештою йому вдалося розкопатися самотужки — він прокладав шлях крізь мерзлий ґрунт обмороженими пальцями.

Історію військовослужбовця оприлюднила Державна прикордонна служба України.

Руслан став на захист України у 2022 році. За час служби виконував бойові завдання на різних напрямках Донеччини. Серед місць, де йому довелося воювати, — Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівка та Краматорськ.

За роки служби прикордонник неодноразово діставав поранення. Після лікування та відновлення щоразу повертався до побратимів і знову вирушав на бойові завдання.

Одне з найважчих випробувань сталося під час бою, коли Руслана спочатку поранила атака FPV-дрона. Пізніше його позицію накрило землею внаслідок обстрілу. Військовий опинився під завалом і залишився фактично сам на сам із ситуацією.

Вибиратися довелося власноруч.

«Два дні я копав руками. Якось вибрався», — згадує Руслан.

Коли нарешті опинився на поверхні, була ніч. Неподалік він почув генератор і зрозумів, що десь поруч можуть бути українські бійці. Щоб вони не сприйняли його за ворога, почав вигукувати слова — «сало» та «цибуля».

Цей сигнал спрацював. Руслана знайшли військовослужбовці 5-ї окремої штурмової бригади. Вони надали йому допомогу, нагодували, напоїли чаєм і доправили до лікарні.

Після лікування прикордонник знову повернувся на Донеччину. За його словами, там бої ставали дедалі жорсткішими, а противник інколи опинявся буквально за кілька метрів.

Попри пережите, Руслан говорить, що підтримка сім’ї та побратимів допомагає витримувати найважчі моменти.

«Бувало, що й жити не хотілося. Але згадаєш про сім’ю і дух підіймається. Сам тримаєшся й побратимів підтримуєш, а вони — тебе», — розповідає військовий.

Нині Варчук продовжує службу в Ізмаїльському прикордонному загоні на півдні України.

Після завершення війни він хоче повернутися до звичайного життя — бути поруч із рідними та більше не рахувати дні за обстрілами, пораненнями й евакуаціями.

У столиці Південної Кореї Сеулі 3 жовтня відбулися масштабні акції протесту проти президента Лі Чжемьона. Опозиційні консервативні сили звинувачують главу держави у послабленні національної безпеки та проблемах із правовою системою.

Лі Чже Мьона також звинувачують у нездатності жорстко протистояти Північній Кореї. Окремий пласт критики пов’язаний зі справою про незаконні перекази до КНДР: слідство підозрювало, що компанія Ssangbangwool у 2019–2020 роках могла переказати близько $8 млн на користь Північної Кореї, коли Лі очолював провінцію Кьонгі. Сам Лі заперечує свою причетність і називає звинувачення політично мотивованими.

Протести відбулися у День заснування нації. Одну з найбільших акцій організувала консервативна партія «Сила народу» — одна з двох провідних політичних сил країни. Її учасники вимагали усунення Лі Чжемьона з посади президента.

“Усього за півтора року правління Лі Чжемьона Республіка Корея перетворилася на пекло. Нерухомість, добробут громадян, економіка, національна безпека та громадський порядок – все це пекло… Уся Республіка Корея стала заручницею через одну людину – Лі Чжемьона. Якщо все залишити як є, вся нація стане заручником північнокорейського лідера Кім Ченина,” — з такою промовою виступив на мітингу лідер партії “Сила народу” Чан Донхьок.

Українські далекобійні засоби уразили низку військових об’єктів на території Росії. Серед них — позиції російських розрахунків «Іскандерів» у Брянській області. Про це повідомив Володимир Зеленський.

За його словами, українські удари також досягли об’єктів у Самарській області РФ, які працюють на російську військову машину. Окремо він заявив про нові результати українських сил у Чорному морі.

Міжнародний аеропорт Кишинева 3 жовтня знову призупинив роботу через повідомлення про можливе замінування. Пасажирів і працівників терміналу евакуювали, а реєстрацію на рейси тимчасово зупинили.

Сигнал про загрозу надійшов близько 15:08. На територію летовища прибули спеціалізовані підрозділи Міністерства внутрішніх справ Молдови, які розпочали перевірку.

Приблизно за годину обстеження завершили. Фахівці не виявили жодних підтверджень загрози, після чого доступ до терміналу відновили, а пасажирів повернули до процедур посадки.

Адміністрація аеропорту закликала пасажирів стежити за актуальною інформацією про свої рейси на онлайн-табло та через авіакомпанії, а також виконувати інструкції персоналу.

Це вже другий подібний випадок у Кишиневі за останні два дні. 2 жовтня аеропорт також евакуювали після повідомлення про можливу вибухівку. Тоді перевірка не виявила небезпечних предметів — інформація про замінування виявилася неправдивою.

Дискусія, яка виникла навколо чергової порції «миротворчих» висловлювань Олексія Гончаренка мала б сенс, якщо б Росія дійсно пропонувала нам якісь реальні умови перемир’я чи була би зацікавлена хоча б в якомусь процесі перемовин. Але якраз цього і не відбувається. Путін продовжує війну не тому що штовхає нас до домовленостей, а тому що хоче нас знищити.

Чи можна цього не бачити? Звісно. Якщо цього не бачать звичайні люди, чому це має бачити Олексій Гончаренко? Так, коли він це говорить, він може себе переконувати в тому що створює для себе електоральні перспективи. Ну кому хочеться собі сказати, що виборів може взагалі не бути, якщо ти присвятив своє життя політиці? Кому хочеться собі сказати, що може не бути держави, депутатом якої ти був? Слюсар – він і в Росії слюсар. Депутат — він тільки в Україні депутат, звичайно якщо це не Деркач чи Арбузов.

Окрім того Олексій дотримується, я б сказав традиційної української політичної культури, яка свідчить, що з росіянами, коли ти не можеш їх здолати можна домовитись. І вони тобі залишать Україну для домашнього пользованія. Домовлялися ж сторіччями? І козацькі полковники, і боротьбисти, і про дешевий газ. І щось там їм залишали.

Просто зараз історичний період, коли у Москві переконалися, що якщо українці продовжують існувати вони обов’язково кидають своїх великоруських переможців при першій-ліпшій нагоді. Так, до речі, теж завжди було всю українську історію. Якщо навіть Янукович хотів підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом і Путіну його довелося зупиняти, що вже говорити про інших?

Тому Путін зробив абсолютно логічний для себе висновок: не буде українців – не буде проблеми. Якщо Олексій поставить себе на місце Путіна, він побачить наскільки це зрозумілий висновок для російського президента. І перестане думати що з цією людиною можна домовитись про щось, окрім беззастережної капітуляції України.

Тому коли я кажу що єдиний шлях до закінчення війни — це коли втрати Росії будуть більшою ціною за продовження агресії, ніж намагання вирішити українське питання, це не образ, а констатація факту. Коли Путін зрозуміє що втрачає Росію, а не знищує Україну, він може подумати про перемирʼя.

Ну а згодом в Росії і дійсно на тлі цієї очевидної поразки може з’явиться людина, яка буде готова знову зробити вигляд що повірила у концепцію співіснування двох «братніх народів». І з цією людиною можна буде про щось колись домовитись.

Але для цього потрібно вижити й примусити Росію зупинитись. Не дуже приємний шлях без будь-якого вибору. Але іншого не існує.

До повномасштабного вторгнення Дмитро Шавалдін заробляв ремонтом побутової техніки. Після початку великої війни він пішов у піхоту та воював у складі розвідувального взводу 79-ї бригади, зокрема на Мар’їнському напрямку.

Згодом Дмитро перейшов до роботи з безпілотниками. Починав з розвідки, а потім сам займався підготовкою боєприпасів для скидів і підбирав їх залежно від цілі.

Військові з позивним «Хантер» пов’язують із одним із перших активних застосувань дронів для підпалювання російської техніки. Його екіпажі також атакували російські колони.

Під час одного з російських штурмів біля Красногорівки «Хантер» виявив велике скупчення піхоти. За даними 79-ї бригади, одним термобаричним боєприпасом він знищив 16 російських військових і зупинив подальший наступ.

Дмитро проводив на позиціях по кілька місяців поспіль. За час служби пережив поранення, контузії та отруєння хімічними речовинами, однак продовжив воювати.

Нині він командує підрозділом БПЛА і готує нових операторів.

За службу Шавалдін нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, «Сталевим хрестом», «Золотим хрестом» та двома медалями «За поранення».

У 2025 році Дмитру Шавалдіну присвоїли звання Героя України.

За даними Інституту вивчення війни (ISW), у вересні російські війська захопили близько 175 кв. км української території, але водночас втратили контроль над 256 кв. км.

У підсумку за місяць РФ втратила контроль приблизно над 80 кв. км, у середньому — близько 2,7 кв. км щодня.

З березня по вересень російські війська загалом втратили контроль майже над 300 кв. км української території.

Окремо ISW відзначив звільнення українськими військовими 147 кв. км у районі Лимана під час операції «Вівальді».

«Ефективне дотримання Україною заходів оперативної безпеки навколо операції “Вівальді”, а також імовірне продовження цієї практики під час майбутніх контратак, найімовірніше, ускладнюватиме визначення реальних щомісячних змін у територіальних здобутках і втратах Росії», — пишуть аналітики.