За фактом розстрілу ворогом українських військовополонених на Донеччині розпочато розслідування.
Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий повідомив, що зовнішньополітичне відомство вже передало інформацію про черговий злочин РФ українським партнерам і ключовим міжнародним організаціям.
Страшні кадри початку: Від “просто перестати стріляти” під загальний регіт населення пройшло три роки підготовки до “зустрічі рашистів з холодцем”.
Жертовність десяти відсотків активних громадян країни і непоборна жага до свободи не дали здійснитись планам зрадників.
Але вже знову населення забулось страх перших днів, як “зробили всіх разом”. Вже знову населення задрімало. І знову “шлунки на ніжках” піднімають голову, поки десята частина активного громадянського суспільства вигризає зубами Україну з лап московського агресора.
З початком військової агресії росії у 2014 році процес відбирання майна місцевих жителів окупованих територій мав хаотичний характер. Після повномасштабного вторгнення рф окупанти почали приймати рішення, спрямовані на масову конфіскацію майна українців в окупації.
Тут варто зазначити, що у 2014-2015 рр. в окупованій частині Луганської області окупаційні адміністрації “ЛНР” контролювали лише 30% територій, а в окупованій частині Донецької області — лише 20%.
Все повторюється доти, доки ми дозволяємо і обираємо шлях “какой разніци”.
“И как же мне странно, просто даже удивительно, что мир – прекрасный, умный, культурный, моральный, честный, не злой и в самом деле гораздо более справедливый западный мир – никак не может понять, что Россия хочет распространить эти методы повсюду.
И Украина – это пролог.
Репетиция.
А найденные в Сирии асадовские застенки – прямое доказательство.
Неужели же это кому-то еще непонятно?”
Злочин російсько-фашистських загарбників на території незалежної України на очах у всього світу.
Російський тероризм досі не може зупинити ціла світова спільнота. Натомість цивілізований світ допускає закиди щодо України, які ми чуємо від комісарів глобальної міжнародної організації ООН.
📍Брали участь у побитті захисників Азовсталі, які потрапили в полон.
Українські Воїни, на своїй землі, за те, що захищають свій народ і свою країну, змушені терпіти фізичне та моральне страждання, приниження честі та гідності від рук своїх же колишніх співгромадян, які продались московському кату.
СБУ / Повідомлення про підозру:
В подальшому
вказані співробітники колонії
відвели військовополонених до туалетної кімнати, яка знаходилась в
окремому приміщенні «Дисциплінарного ізолятору». Кононенко А.С. діючи умисно, за
попередньою змовою групою осіб з Каряновим А.В. та а
також іншим невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками
«Калінінської виправної колонії», здійснили жорстоке поводження по
відношенню до військовополонених.
Зокрема Кононенко А.С. та Карянов А.В. застосовуючи фізичну силу
звалили з ніг над унітазом. При цьому утримував руки
за спиною, з метою придушення можливого опору, а
Кононенко А.С. та Карянов А.В. завдавали удари ногами по голові потерпілого,
тим самим опускаючи її безпосередньо в унітаз.
Це промова журналістки платформи пам’яті Меморіал Наталі Дєдової. Вона виступила з нею 1 грудня на конференції “Перед обличчям війни – Європейські діалоги”, що відбулася у місті Ренне (Франція).
Жахіття війни, які важко уявити у сучасному цивілізованому світі, біль і горе, які уже не вміщаються у просторі України, описала Наталя Дєдова. Це частина її життя, про яке не мріялось, не планувалось і не бажалось, але терористична росія вирішила все за неї.
“Я не зможу жити у Маріуполі. Тому що для мене – це не місто-герой, для мене – це місто-жертва.”
Садист московит катував українців, вибивав тортурами дані про ЗСУ, онкохворого чоловіка із наважчою формою раку забив майже до напівсмерті, через те, що його син є українським військовослужбовцем.
З перехопленої розмови російського військового злочинця з дружиною ясно, що війна йде не за території, насправді – це справжній геноцид української нації зажерливим, розлюдненим, переповненим ненавистю і безкарністю диким російським народом.
Олександр Якущенко — підліток, вкрадений і вивезений з України в росію, наклав на себе руки у прийомній сім’ї.
“Я звідки знаю, чому? Він не під нашою опікою жив. Йому було 18 років, він був повнолітньою дитиною. Він просто жив у нас. Їсти ми йому давали, ну, не виженеш хлопця. Йому йти нікуди було”, – так відповідає на запитання про причини загибелі хлопчика Олександр Лукашенко — голова прийомної сім’ї, під опіку якої передали Сашка.
Воїни офіційно подані як безвісти зниклі, бо доступу до тіл поки немає, розповіли військові.
“Цю країну врятує тільки жорстокість до ворога і до самих себе. Не вистачає, щоб зрадників, корупціонерів та всяку сволоту вішали на стовпах”, – Євген Чуднецов.
Подробиці – за посиланням.
“Мій Незламний. Я б тільки за цей Гімн в тому пеклі їм чотирьом Героя України дала… Як можна пробачити… Забути… Жити далі своє життя з усіх сил намагаючись зібрати себе до купки, після усього пережитого… Неможливо. Але ми дуже стараємось…”
Розповідь дружини полонного – за посиланням.
В кожному із цих віконець знищеного російсько-терористичними військами Торецька чийсь всесвіт.
На п’ятому поверсі дитяча. Там маленький хлопчик щороку спостерігав за першими сніжинками, що юрбились у нього на підвіконні.
У будинку ліворуч у вікні першого поверху завжди було видно бабусю, яка з ранку до смерканку виглядала свого сина у гості.
А ген там, через квартал, під під’їздом у новій висотці закохані щовечора не могли розпрощатись.
У цьому дворі виросли дітлахи із трьох поколінь сім’ї простих роботяг.
У цих вікнах обговорювали сусідів, сварились за політику і планували відпустки.
Скільки знищених доль…
Так приходить росія . . .
🔴- Быстрее, бл*ядь!! Хохлы ждут, пока ты их убьешь! – в російському рейху з дитинства вчать ненависті до України і вбивству українців.
Отак вперемішку з матами, москвинський фашист готує яничар для руйнації світу.
Україна – не перша, і Україна – не остання. Світ має діяти.
