“У перші дні мене не покидало відчуття, що я збожеволів”: розповідь лікаря про жахіття полону “ЛНР”

За пів року полону луганчанина Олександра жахів, які довелось йому побачити, вистачило б на кілька життів. Моторошні людські історії одним абзацом у розповіді колишнього плоненого бойовиків, які принесли “рускій мір” в Україну.

З мішком на голові, у кайданках її били головю об стіну, щоб підписувала все – експолонена бойовиків

“Тільки коли діти відправляли мені книги, вони серед сторінок писали деякі слова підтримки. Писали, що мамочко, ми з тобою. Мамочко, ми тебе любимо. Я читала книгу, і чим більше я її читала, я старалась знайти ті рядки, які написані знайомим почерком”, – каже колишня полонена.

“Страшнее всего были химические пытки”: Виктория пробыла в плену “лнр” три года

Она русскоговорящая луганчанка. Однажды в ее дом пришел “русский мир”.

Дни перетекали один в другой. Из-за постоянных избиений я в какой-то момент вовсе перестала «чувствовать сутки». Каждое утро – «допрос». Бьют, унижают, снова бьют. Иногда это происходило прямо в камере. Иногда –в специальной комнате для допросов в соседнем корпусе СБУ. Чтобы я не запоминала, кто надо мной издевается, на голове всегда был мешок. Но могу сказать точно: «допросы» проводили, как местные боевики, так и россияне, которых можно было узнать по характерному акценту. Я родилась и выросла в Луганске – поверьте, так, как они, у нас никто не говорит.

На моїх очах Моторола застрелив полоненого Ігоря Броневицького – колишній бранець бойовиків

Але був такий Стас Ричагов, він з Росії, шкутильгав на ногу. Так от його електрикою катували, типу «дзвонили Петру Порошенку», це виглядало так: підключали до нього тапік телефону (прим. польовий телефон ТА-57), в якому висока напруга, дзвонили, пускаючи по тілу струм, і жартували «дзвонимо Порошенку».

Двічі полонений. Корінний донеччанин після тортур повернувся в Донецьк помститися

“Я буду повертатися. Я, коли був на підвалі, дав слово, що буду мститися, це пробачити неможливо”.

І Гриша казав, що найбільше він хотів померти. Тому що це біль, який неможливо пережити. Коли тобі до статевого органу підводять струм, коли по шість годин мій син висів на наручниках, його сильно били.

“Иногда в пьяных куражах они забивали до смерти” – освобожденный из плена об “Изоляции”

Кто-нибудь иногда не выдерживал пыток, у кого слабое сердце, кому противопоказано применение электричества. Фельдшер не всех смог потом реанимировать. Кого-то просто забивали во время пыток. Они говорили, что о вас все забыли, вы никому не нужны, родственники от вас отказались. Мне такое постоянно говорили. Сложно, на самом деле, все это описать, это надо почувствовать», – говорит он.