Архів рубрики: Катування
В Ізюмі поховали 8 членів однієї родини, яких вбили російські авіабомби
Росія втопила їх заживо: В окупованій Голій Пристані збирають тіла людей
Катування сексуальним насиллям: Розповіді українок зі звільнених територій
“У нас село особливе. Ніхто їх не зустрічав хлібом і сіллю” – жителька про окупацію села Зміївка на Херсонщині
Потонули мамочки і немовлята – евакуйована жителька окупованих Олешок
Російські фашисти вбили на Херсонщині вагітну Тетяну Гришко
Ц І Н А: Дивитись усім, пам’ятати, цінувати
Життя на руїнах: Історія харків’янина, який живе у зруйнованому рашистами будинку
Чому будь-який москвин нам ворог? Читайте думки нетаких русскіх
Коменти москвинських читачів ліберального російського ЗМІ. Що вже казати за відвертих навіжених російських фашистів. Характерним є те, що москвини, які на початку не підтримували війну, змінили свою точку зору і тепер навіжено бажають перемоги нацистській росії і поразки суверенній Україні. Найбільше їх бентежить те, що Україна чинить опір окупанту. Їх неабияк нервує допомога іноземних союзників, яка ламає плани агресора.
“Як ми взагалі вижили там” – 6-річний Марко після атаки росіян на Київ
2023 рік Європа, Київ і російський фашизм: Діти біжать в укриття під звуки вибухів
Валерія і досі частково залишилися на “Азовсталі”, де були обручки із фольги, і тіло її чоловіка досі в Маріуполі
Валерія пояснює: вона не корилася в полоні, бо не мала чого втрачати. Загибель її Андрія переважила все.
– Росіяни розуміли, що погрожувати мені нічим не можуть, пообіцяти нічого не можуть. Коли питали, що можуть запропонувати, я казала: “Поверніть мені мого Андрія”. Андрій – це моя слабкість і сила водночас. Це єдина людина, заради якої я була здатна на все. І я через його смерть дуже зла на них. Була і є.
РОСІЙСЬКИЙ ФАШИЗМ: За ніч на Луганському напрямку рашисти вбили 400 цивільних
«Це було пекло – не знати, де похований твій син»: Іринку, Богдана, Данила і Богдана вбила росія
*«Перші дні Богдан бігав до сусідів допомагати укріплювати будинки. На всі свої кишенькові гроші накупив снікерсів й цигарок та відніс хлопцям із ЗСУ. Тоді ж, таємно від мене, поїхав у центр переливання крові, хотів стати донором, але не прийняли через неповноліття», – розповідає Ксенія Костинська.
*Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.