Історія його тортур та вбивства – це ще одне нагадування, що таке російська окупація і як всі ці організації, покликані захищати дітей, можуть забезпечити умовними зошитами, але не можуть врятувати неповнолітніх від тортур та смерті.
9 березня 2022 року окупанти зруйнували будинок, в підвалі якого ховалися цивільні мешканці. Під руїнами тоді загинуло 50 людей. Серед них – родина з восьми людей.
Скільки саме там померло через підрив Каховської ГЕС — невідомо, росія не пропускає туди ООН для евакуації цивільних.
Юристи збирають свідчення жінок зі звільнених територій, і не тільки від жінок. Закликають не мовчати, аби кара дістала кожного російського фашиста і щоб світ почув про цей дикунський народ, який небезпечний для землян.
Зворушлива історія переселенки, яка живе і працює в Кривому Розі.
Російські загарбники закрили окуповані Олешки Херсонської області, які затопило через підрив Каховської ГЕС. Евакуюватися можуть лише жителі з російським паспортом.
На Херсонщині російські фашисти вбили вагітну ТЕТЯНУ ГРИШКО, коли вона рятувала своїх дідуся з бабусею.
Війна, як вона є. І це ті кадри, які мають бачити всі, хто далеко війни, хто війну проживає у соцмережах, хто вболіває і допомагає, хто “втомився від війни”, хто “не посилав їх туди” і т.д. ВСІМ.
“Живу вже рік у такому стані – буває настрій пригнічений. У метро валяюся, вночі піднімаюся, сльози котяться, плачу в прямому розумінні, я не знав, що робити. Руки тоді опустилися. А потім якось узяв себе у руки, думаю, жити треба, життя продовжується”, – розповідає чоловік.
Коменти москвинських читачів ліберального російського ЗМІ. Що вже казати за відвертих навіжених російських фашистів. Характерним є те, що москвини, які на початку не підтримували війну, змінили свою точку зору і тепер навіжено бажають перемоги нацистській росії і поразки суверенній Україні. Найбільше їх бентежить те, що Україна чинить опір окупанту. Їх неабияк нервує допомога іноземних союзників, яка ламає плани агресора.
Відео.
ЄВРОПА. 2023 РІК. рОСІЙСЬКІ ФАШИСТИ АТАКУЮТЬ КИЇВ
Київ. 2023 рік. Європа.
Діти біжать під звуки вибухів в укриття під час обстрілу столиці російськими фашистами.
Валерія пояснює: вона не корилася в полоні, бо не мала чого втрачати. Загибель її Андрія переважила все.
– Росіяни розуміли, що погрожувати мені нічим не можуть, пообіцяти нічого не можуть. Коли питали, що можуть запропонувати, я казала: “Поверніть мені мого Андрія”. Андрій – це моя слабкість і сила водночас. Це єдина людина, заради якої я була здатна на все. І я через його смерть дуже зла на них. Була і є.
– Ми зайшли в наглу і кулеметники почали всіх косити. Ми заходили в хату і всіх вбивали: жінок, дітей, старих…- розповідає виродок.
– Ну правильно, чо! – відповідає бабуся фашиста.
*«Перші дні Богдан бігав до сусідів допомагати укріплювати будинки. На всі свої кишенькові гроші накупив снікерсів й цигарок та відніс хлопцям із ЗСУ. Тоді ж, таємно від мене, поїхав у центр переливання крові, хотів стати донором, але не прийняли через неповноліття», – розповідає Ксенія Костинська.
*Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
