Швеція надала прикордонникам рекомендації щодо недопуску спортсменів із РФ і Білорусії, яким міжнародна федерація дозволила виступати під нейтральним прапором.

Швеція розробила юридичні рекомендації, які дозволять прикордонним службам відмовляти у в’їзді російським спортсменам або депортувати їх напередодні чемпіонату світу з лижних видів спорту 2027 року.

Про це повідомив міністр з питань міграції Йоган Форсселл в інтерв’ю Politico, пише «Європейська правда».

За словами міністра, участь російських спортсменів у міжнародних змаганнях не можна розглядати окремо від політики Кремля. Він наголосив, що Росія використовує спорт як інструмент державної пропаганди та підтримки війни проти України.

Форсселл пояснив, що підготовлені рекомендації мають допомогти прикордонникам ухвалювати рішення про недопуск таких спортсменів до країни.

«Я люблю свободу пересування в Європі, але не тоді, коли це дасть Росії можливість поширювати свою військову пропаганду», — зазначив глава міграційного відомства.

Чемпіонат світу відбудеться наприкінці лютого 2027 року у шведському місті Фалун. Водночас Міжнародна федерація лижного спорту та сноубордингу дозволила понад 400 спортсменам і представникам супровідного персоналу з Росії та Білорусії брати участь у змаганнях цього сезону під нейтральним прапором.

Швеція прагне не допустити в’їзду представників країн, причетних до війни проти України. Подібну позицію вже висловили Норвегія та Фінляндія, які також заявили про намір відмовляти російським спортсменам у перетині кордону.

Крім спортивних обмежень, Стокгольм домагається запровадження загальноєвропейської заборони на видачу росіянам туристичних віз. Форсселл пояснює таку необхідність міркуваннями безпеки. Зокрема, він згадав інцидент у серпні в аеропорту Лейпциг-Галле, де виявили дрон із вибухівкою. Німеччина звинуватила в цій атаці Росію, а один із підозрюваних, за повідомленнями, потрапив до ЄС за туристичною візою.

Ідею спільних європейських обмежень Швеція вперше представила в червні. Тоді її підтримали 11 держав, а нині, за словами Форсселла, прихильників ініціативи стало більше. Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер планує представити відповідну пропозицію у 2027 році.

Раніше шведська влада також повідомляла, що розглядає можливість відмови у видачі віз російським і білоруським спортсменам, які хочуть приїхати до країни для участі в міжнародних змаганнях.

Російські генерали підсовують Путіну згенеровані ШІ відео про вигадані успіхи своєї армії на фронті

«Коли хтось доповідає, що захопив населений пункт, цим вихваляються перед полковником, той — перед генералом, генерал — перед генерал-лейтенантом, а той передає інформацію до Генштабу, звідки вона доходить до головнокомандувача. І поки всі вони встигають відзвітувати, наші вже відступили», — розповів один зі співрозмовників видання.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) за період із червня до серпня виявили щонайменше 35 відео, які могли бути створені за допомогою ШІ. Десять із них із високою ймовірністю визнали фейковими.

У ISW зазначають, що реальна кількість підроблених відеозаписів, імовірно, значно більша.

Українські актори під час війни: Юля Буйновська про мобілізацію свого чоловіка актора Єгора Козлова (відео)

Акторка Юлія Буйновська відверто розповіла про мобілізацію свого чоловіка — актора Єгора Козлова.

«Я не хотіла, щоб він пішов», — зізнається вона. У цих словах — біль, знайомий сотням тисяч українських дружин і матерів. Страх за кохану людину, тривога за її життя.
Але Юлія також говорить:

«Проте такі люди мають бути в армії, він дуже розумний», — пояснює вона, говорячи про чоловіка та його місце у війську.

Можна донатити, підтримувати, допомагати. І це важливо. Але є й інший спосіб допомогти країні — особисто стати на її захист. І з такими людьми перемога буде ближчкою, — говорить Юлія.

У цій історії — сила української жінки. Жінки, яка не приховує свого болю, не перестає боятися за найдорожчу людину, але водночас розуміє, чому її чоловік зробив цей вибір.

І, мабуть, саме в цьому — одна з найскладніших граней нашої війни: любити, боятися, чекати й водночас знаходити в собі сили підтримувати.

На окупованій Запоріжчині ліквідували полковника Володимира Подоляка брата радника Зеленського, який воював на боці рф

Могилу рашиста дослідники KIU виявили ще в червні 2024 року. Тоді на надгробному хресті була зазначена дата смерті, проте інформації про її причину не було.

На портреті біля могили Володимир Подоляк зображений у формі російського полковника. На грудях видно два ордени Мужності, нагрудний знак «За службу у військовій розвідці» та інші відзнаки.

Також дослідники звернули увагу на вінок із написом «Від колективу ЦПС». На їхню думку, ця абревіатура може стосуватися Центру підготовки фахівців російського ГРУ.

Щире каяття не врятувало від тюрми: харків’янин, який «продавав» неіснуючі авто для ЗСУ, отримав реальний строк після апеляції прокуратури

Під приводом продажу автомобілів для фронту харків’янин ошукав волонтерів та українських військових на понад 1,1 млн гривень. Завдяки апеляційній скарзі заступника керівника Харківської обласної прокуратури вирок переглянули: замість умовного терміну чоловік проведе два роки за ґратами.

У квітні 2026 року суд першої інстанції призначив йому три роки позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з іспитовим строком на рік. Серед підстав врахували каяття, відшкодування збитків і придбання автомобіля для однієї з військових частин.

Прокуратура оскаржила рішення суду першої інстанції, вважаючи необґрунтованим звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Харківський апеляційний суд погодився з доводами прокурора та призначив шахраю реальне ув’язнення.

За даними слідства, із вересня 2022-го до березня 2023 року чоловік розміщував на торговельних онлайн-платформах оголошення про продаж автомобілів Toyota, Mitsubishi, Nissan, Volkswagen та інших марок. Насправді жодної з цих машин він не мав.

На оголошення відгукувалися волонтери та військовослужбовці, які шукали транспорт для фронту. Чоловік вимагав передоплату або повну оплату, а після отримання грошей зникав зі зв’язку.

Таким способом він ошукав 13 людей на понад 1,1 млн гривень.

Агент рф, який під виглядом співробітника СБУ коригував обстріли Очакова, отримав 15 років з конфіскацією

На Миколаївщині суд призначив 15 років ув’язнення з конфіскацією майна чоловікові, який працював на російські спецслужби та допомагав рашистам готувати удари по Очакову.

Зрадник із Очакова видавав себе за заступника начальника обласного управління СБУ. Для цього носив тактичний одяг і навіть виготовив собі фальшиве службове посвідчення.

За завданням російських кураторів він об’їжджав місто та інші населені пункти області, фотографував місця перебування українських захисників, а після обстрілів збирав інформацію про наслідки ударів. Ці дані ворог використовував для підготовки нових атак із тимчасово окупованої Кінбурнської коси.

У поле зору російських спецслужб чоловік потрапив через антиукраїнські коментарі в Telegram-каналах. Згодом його завербували та доручили збирати розвіддані про українських військових.

СБУ викрила агента до того, як він зміг завдати ще більшої шкоди, і затримала його у квітні 2024 року. Під час обшуку вилучили фальшиве посвідчення, тактичний одяг і телефон із доказами співпраці з ворогом.

Суд визнав чоловіка винним у державній зраді в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України). Він отримав 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

У Львові третьокласник погрожував однокласникам зарізати їх: матір оштрафували на 1700 гривень

У Львові третьокласник двічі побився з однокласником і погрожував зарізати дітей: матір оштрафували

У львівській школі №67 під час бійки третьокласника з однокласником із наплічника хлопця випав складаний ніж. Після цього він почав погрожувати зарізати всіх присутніх. За тиждень школяр знову побився з тим самим однокласником і вдарив його кулаком у голову.

Про це повідомляє LVIV.MEDIA з посиланням на матеріали судової справи.

За обома випадками на матір школяра склали адміністративні протоколи через повторне невиконання батьківських обов’язків.

У суді жінка пояснила, що конфлікт між дітьми виник через упереджене, на її думку, ставлення вчительки до сина. Вона намагалася владнати ситуацію, звернулася до лікаря та зрештою перевела хлопця до іншої школи. За її словами, у новому навчальному закладі дитина добре спілкується з однокласниками. Надалі вона пообіцяла не допускати подібних ситуацій.

Суд дослідив адміністративні протоколи, відеозаписи, письмові пояснення та інші матеріали справи. Матір визнали винною у повторному ухиленні від виконання батьківських обов’язків і оштрафували на 1700 гривень. Також вона має сплатити судовий збір — 665,60 грн.

СБУ завершила розслідування теракту 22 лютого у Львові: загинули поліцейська та нацгвардієць, 26 людей поранені

СБУ завершила розслідування теракту, який стався у Львові в ніч на 22 лютого 2026 року. Обвинувальний акт щодо безпосередньої виконавиці скерували до суду. Їй загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Унаслідок двох вибухів загинули патрульна поліцейська та військовослужбовець Національної гвардії України. Ще 26 людей дістали поранення. Підозрювану затримали за кілька годин після теракту в Старому Самборі.

За даними слідства, теракт організували російські спецслужби. Виконавицею стала мешканка Рівненщини, яку завербували через спілкування в Telegram-чатах. За завданням куратора вона приїхала до Львова, орендувала квартиру та виготовила два саморобні вибухові пристрої.

Увечері 21 лютого жінка заклала вибухівку у сміттєві контейнери поблизу орендованого помешкання. Для дистанційного спостереження за місцем майбутнього теракту вона встановила у вікні смартфон із функцією онлайн-трансляції.

Російські спецслужби використали схему з фальшивим викликом поліції. Ще одна завербована жінка з Харкова зателефонувала на лінію 102 і повідомила про нібито пограбування магазину.

Коли патрульні прибули за вказаною адресою, пролунав перший вибух. Після прибуття додаткових нарядів поліції та Нацгвардії дистанційно активували другий пристрій.

Виконавицю обвинувачують за трьома статтями Кримінального кодексу України.

Полювала на склади з пальним для російських дронів: у Дніпрі затримали агентку ФСБ

У Дніпрі контррозвідка СБУ викрила та затримала жінку, яка збирала розвідувальну інформацію для російської спецслужби. Серед її завдань було виявлення складів із паливно-мастильними матеріалами, які ворог планував атакувати реактивними безпілотниками.

Наразі підозрювана перебуває під вартою. Їй загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

За даними слідства, агентка пересувалася власним автомобілем Дніпром та навколишніми районами. Під час таких поїздок вона шукала місця зберігання пального, а також об’єкти, де обслуговували та ремонтували військову техніку. Зібрані координати й відеоматеріали передавала куратору з ФСБ.

Окремим напрямком її розвідки були потенційні місця розташування об’єктів технічного забезпечення ЗСУ. Жінка фотографувала на смартфон виробничі та технологічні приміщення, звертаючи увагу на присутність поблизу автомобілів українських захисників.

Для розширення можливостей стеження фігурантка придбала IP-камеру. За задумом, пристрій мав бути встановлений у її автомобілі, щоб приховано фіксувати потрібні об’єкти та оперативно передавати відео російським спецслужбам.

Однак реалізувати цей задум їй не вдалося: співробітники СБУ встановили особу коригувальниці та затримали її вдома. Під час обшуку правоохоронці вилучили камеру, планшет і чотири мобільні телефони, які, за матеріалами слідства, використовувалися для збору інформації та контактів із представником ФСБ.

Як встановили правоохоронці, шлях до вербування пролягав через родинні зв’язки. У поле зору російської спецслужби жінка потрапила через матір, яка мешкає на тимчасово окупованій території Донеччини. Для комунікації з куратором вони використовували закритий канал зв’язку в анонімному чаті месенджера.

Слідчі СБУ оголосили затриманій підозру за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

«Різанина» ППО в Криму, «Нептуни» відкривають нові горизонти

Українські Сили оборони продовжують методично послаблювати російську протиповітряну оборону в тимчасово окупованому Криму. Паралельно розширюється й перелік цілей для українських ракет «Нептун»: тепер під ударом опиняються об’єкти російського військово-промислового комплексу.

Про це в ефірі телемарафону «Єдині новини» повідомив речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук, передає АрміяInform.

За його оцінкою, знищення російських засобів ППО та радіоелектронної боротьби на півострові залишається одним із постійних напрямків бойової роботи. Водночас очікувати миттєвого обвалу всієї системи протиповітряної оборони окупантів не варто: противник намагається компенсувати втрати, перекидаючи та розгортаючи нові комплекси.

Однак відновлювати бойові можливості стає дедалі складніше. Росія змушена знову й знову поповнювати втрачений арсенал, значною мірою залежачи від імпортних комплектувальних. Ця залежність суттєво ускладнює виробництво та відновлення складних оборонних систем.

Ще один важливий зсув — зміна масштабу застосування українських ракет. «Нептуни» дедалі активніше використовуються для ураження об’єктів російського ВПК. Плетенчук вважає такий підхід цілком виправданим, адже за нинішніх умов українській стороні важливо впливати безпосередньо на джерела російської воєнної загрози.

Речник ВМС пояснив логіку цієї стратегії: оскільки російські кораблі фактично не виходять у море, українські ракети можуть ефективно працювати по інших пріоритетних цілях. Замість того щоб перехоплювати кожен засіб ураження, доцільніше знищувати інфраструктуру та виробничі потужності, які забезпечують його появу.

Таким чином, українська кампанія набуває ширшого виміру: під ударом опиняються як засоби захисту окупантів, так і промислова база, що підтримує їхню воєнну машину.

На Тернопільщині українсько-польська експедиція не знайшла масового поховання у Пужниках

Українські та польські дослідники завершили черговий етап пошукової експедиції на території колишнього села Пужники Тернопільської області. Попри проведені дослідження, місця масового поховання загиблих під час Другої світової війни цього разу виявити не вдалося.

Натомість фахівці знайшли залишки кількох давніх споруд.

Двоє саперів, які підірвали міст біля Ірпеня на початку вторгнення, посмертно стали Героями України

Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» двом військовослужбовцям, які в лютому 2022 року ціною власного життя допомогли зупинити просування російської бронетехніки до Києва. Йдеться про лейтенанта Захара Квасного та сержанта Романа Шиманського.

Підірвали міст, щоб зупинити наступ на столицю

На початку повномасштабного вторгнення обидва військові отримали завдання зруйнувати переправи поблизу Ірпеня, аби ускладнити просування ворожих колон у напрямку Києва.

25 лютого 2022 року Захар Квасний і Роман Шиманський брали участь у підриві мосту. Після виконання бойового завдання вони не повернулися до місця збору.

Загибель Захара підтвердили на початку березня. 22-річний офіцер помер від численних поранень голови. Офіційною датою загибелі 37-річного Романа вважають 27 лютого. У нього залишилися дружина та двоє синів.

Ким були загиблі захисники

Захар Квасний народився в липні 1999 року в селі Руда на Хмельниччині. Навчався у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Ще зі шкільних років цікавився військовою справою, захоплювався боротьбою та рукопашним боєм.

Він був чемпіоном України та призером чемпіонату світу з універсального бою. Також цікавився історією, археологією, збирав старовинні монети й банкноти.

Після закінчення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2021 році став командиром інженерно-саперного взводу.

Роман Шиманський походив із Вінниччини, дитинство провів у селі Войнашівка. Після школи закінчив будівельний ліцей із відзнакою, згодом вступив до технікуму в Харкові. Однак навчання перервала строкова військова служба.

У 2006 році Роман повернувся до армії та продовжив військову кар’єру. З 2014 року служив сапером і брав участь у розмінуванні територій у зоні АТО.

Побратими знали його як досвідченого військового, який підтримував молодших бійців і часто брав на себе найскладніші завдання.

Поза службою Роман любив садівництво та вирощування овочів. Разом із дружиною він облаштовував власний будинок, про який подружжя давно мріяло.

Посмертне присвоєння найвищої державної нагороди стало визнанням подвигу двох саперів, чиє бойове завдання відіграло важливу роль в обороні підступів до української столиці.

Німеччина більше не може передавати Україні системи Patriot – Пісторіус

Німеччина вичерпала можливості для подальшої передачі Україні американських зенітних ракетних комплексів Patriot. Берлін уже передав Києву кілька таких систем і значну кількість ракет, а нові поставки наразі загрожуватимуть власній обороноздатності країни.

За словами очільника німецького оборонного відомства, запаси озброєння, які країна могла передати Україні, фактично вичерпані. Водночас поповнити власні арсенали в короткі терміни Берлін не може.

Міністр також закликав інші держави активніше долучатися до забезпечення України засобами протиповітряної оборони. Це питання планують обговорити в середині листопада під час чергового засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».

Тим часом Київ продовжує шукати додаткові можливості для посилення протиповітряного захисту. Раніше міністр оборони України Євгеній Хмара звернувся до країн формату E5 — Німеччини, Великої Британії, Франції, Польщі та Італії — із пропозицією розглянути передачу Україні 10% власних запасів ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot та IRIS-T.

«Он у меня нецелованный был»: мати-рашистка б’є на сполох через зникнення 18-річного сина-штурмовика. Першого її чоловіка ліквідували під Олешками, другий зник безвісти

18-річний студент технікуму водного транспорту поїхав із Волгограда до Казані на практику, а опинився у штурмовій роті на Донеччині. До цього його мати вже провела на війну двох чоловіків: першого ліквідували під Олешками, другий зник безвісти. А її племінник повернувся з війни без обох ніг, руки та ока. Тепер на фронт вирушив і син.

Артем Кучурін у квітні 2026 року поїхав до Казані на практику на круїзному теплоході. У серпні мати дізналася від його друга, що 5 серпня хлопець підписав контракт із міноборони РФ. Із Казані він перебрався до Самари, де підписав контракт, а згодом опинився у Чебаркулі.

За інформацією, яку мати отримала від друзів сина, на військову підготовку йому відвели лише два тижні. Після цього 18-річного контрактника відправили на Донеччину. Спочатку він потрапив до медичної роти, а згодом — до штурмовиків.

На початку листопада друг надіслав матері відео з Артемом. Схоже, тоді хлопець ще був живий. Відтоді минуло кілька днів, але жодної звістки від нього немає.

Мати намагається з’ясувати, де перебуває син і як він опинився у штурмовій роті після двох тижнів підготовки. Вона звернулася до уповноваженого з прав людини:

«Чтобы они нашли, где он, почему он в штурмах и где территориально находится. И чтобы они как бы забили тревогу, что все-таки 18 лет ребенку, ну как туда-то пускать? Люди годами учатся на военное дело, а тут порох не нюхал, хрeнак, его туда зафигачили. Мало того, что и отец его погиб в прошлом году. И сейчас отчим его тоже без вести пропал. Так еще и его туда до кучи…».

За словами жінки, до підписання контракту Артем не мав військового досвіду, навчався та займався комп’ютерами.

«Он у меня, что называется, нецелованный был, домашний ребенок. Компьютер, учеба. Ему оставался месяц практики, а он бросил. Я обращалась в полицию. Сын потом мне написал, что у него все в порядке. Очень корю себя, что я его отправила на эту практику, где все пошло наперекосяк…», — бідкається мама рашиста.

Вона також намагалася домогтися, щоб сина не відправляли на фронт, адже його батько був убитий як окупант і загарбник ще 2025 року.

Батько Артема, 44-річний Євген Кучурін, ліквідований 13 липня 2025 року поблизу Олешок на Херсонщині. Вбивати українців він пішов добровільно — колишній дружині, за її словами, обіцяли «золоті гори».

Другий чоловік жінки, 46-річний Віктор Кричинін, також добровільно вирушив воювати у 2024 році. Він командував штурмовим відділенням 242-го мотострілецького полку. Попри поранення та серйозні проблеми зі здоров’ям, у травні 2026 року його знову відправили на фронт. 19 червня родині повідомили, що він зник безвісти.

За словами рашистки, чоловік мав тяжкі наслідки інфаркту легені, тромбоз судин правої ноги й ледве міг нормально ходити. Йому не давали повноцінно лікуватися, натомість знову й знову відправляли на полігони. Навіть після висновку про тимчасову неприд

Можна не мати можливості взяти до рук зброю, але мати величезну силу, щоб урятувати чиєсь життя

Тернополянин Костянтин Буковський із дитинства живе з ДЦП. Він мріє бути там, де кується українська воля, де виборюється незалежність. Мріє стати до лав захисників, але фізичні обмеження не дозволяють йому цього зробити.

Можливо, Бог допускає страждання в житті людини, щоб відкрити в ній ті глибини душі, до яких без випробувань вона ніколи б не дісталася. Щоб із пережитого болю народилася здатність відчувати чужий біль, із власного безсилля — бажання підтримати іншого, а з пройденої темряви — вміння запалювати світло для тих, хто його втратив.

Адже є речі, які неможливо осягнути лише розумом — їх можна тільки пропустити крізь власну душу. Той, хто сам знав безсилля, здатен підтримати того, хто втратив сили. Хто сам проходив крізь темряву, може стати світлом для іншого.

Костянтин знайшов для себе шлях служіння. Він допомагає військовим і мріє стати військовим психологом. Хоче підтримувати тих, хто пройшов крізь пекло війни, допомагати ветеранам долати психологічні травми, повертатися до життя, не втрачати віри в себе й не дозволяти відчаю перемагати.

Він хоче власним прикладом показати: навіть коли життя ставить перед людиною, здавалося б, нездоланні перешкоди, воно залишається прекрасним і вартим того, щоб за нього триматися.

Костянтин сам знає, що таке щоденна боротьба. І, можливо, саме тому так сильно прагне стати опорою для тих, хто повернувся з війни з ранами, яких не видно.

Можна не мати можливості взяти до рук зброю, але мати величезну силу, щоб урятувати чиєсь життя.