«А мнє, знаєш, как нєпріятно било, когда ви дєржалі ето в руках?»
Щоб зрозуміти, як подібні акції впливають на его Володимира Зеленського, варто згадати цей епізод його розмови з військовими про розведення і миру «в очах путіна».
От питання: навіщо він постійно викликає на себе ці мітинги своїми діями?
“Міняйте полонених, а не Федорова”
У Києві біля ОП збиралися сотні людей, які виступають проти відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони.
Просто на вулиці учасники писали свої вимоги на картонках.
Акція вже почалась.
Пацієнт Центру «Миротворець» і Z-блогер Роман Альохін отримав у рф штраф за те, що не доніс на самого себе як на «іноагента». Виявляється, у країні доносів потрібно своєчасно писати заяви навіть на своє відображення у дзеркалі.
Суд у Курську оштрафував його на 30 тисяч рублів, визнавши винним у тому, що він не подав до Мін’юсту заяву про власне включення до реєстру «іноагентів».
Сам Альохін від такого юридичного абсурду щиро розгубився і заявив:
«Я не могу поверить, что судья не поняла, что я не мог понимать, что находился под иностранным влиянием, так как именно в этот период я помогал беженцам с приграничья».
Але на цьому пригоди пацієнта не завершилися. Визнаний у росії «іноагентом» Z-воєнкор поскаржився, що Мін’юст не приймає його звіти. У відповідь на ситуацію Альохін емоційно написав: «Застрелите меня уже или наркоту подкиньте». Блогер також заявив, що побоюється підготовки кримінальної справи проти нього.
Мольфари доглядають своїх пацієнтів. У Центрі «Миротворець» занотували черговий епізод із життя свого пацієнта. Спостереження триває. Пацієнт, як бачимо, стабільно генерує нові записи до власного досьє.
Стара радянська ковзанярка, шестиразова олімпійська чемпіонка, дитина війни, і просто російська фашистка.
Народилася у лихому 1939 році — коли кривава радянська імперія, уклавши союз із Третім рейхом, долучилася до розподілу Європи, несучи окупацію, депортації та терор.
У 2026 році, вже у старечому віці, вона опинилася на сторінках сучасної історії — потрапивши до бази Центру «Миротворець». Замість спокійної старості та гідного завершення життєвого шляху — тінь публічного осуду й запис, який залишиться після неї у цифровій пам’яті.
⚡️Вчора у Парижі люди розступились та стали аплодувати, коли повз проходили українські військові.
Директор Центру «Миротворець» Роман Зайцев вкотре спростував поширювані російською пропагандою твердження про нібито причетність Георгія Туки та Антона Геращенка до створення і діяльності проєкту.
За його словами, протягом 12 років Центр неодноразово публічно заявляв, що ні Тука, ні Геращенко не мають жодного стосунку ані до створення, ані до роботи «Миротворця». Свою заяву Зайцев завершив іронією, нагадавши, що російська пропаганда водночас поширювала й іншу абсурдну версію — нібито сайт «належить Зеленському», який «сам його наповнює».
🔥Нікому не потрібний, не цікавий, не важливий недержавний сайт не дає московитам спокійно жити уже тринадцятий рік поспіль.
Кремлядям вигідно персоніфікувати проєкт. Замість того щоб говорити про громадську ініціативу або групу людей, простіше створити образ одного «винуватця». Це типовий прийом інформаційної кампанії.
«Не знаю, що на мене найшло».
Саме так один із учасників нападу на військових у Львові пояснив свої дії зі сльозами на очах, визнаючи провину.
Але проблема значно глибша за одну фразу.
Натовп має дивовижну здатність вимикати критичне мислення. Людина перестає думати головою і починає жити стадним рефлексом: усі кричать — і я кричу, всі штовхають — і я штовхаю, всі перекидають машину — і я теж.
Сьогодні для частини суспільства ухилянство і «бурутьба» з ТЦК стали мало не модним трендом. Соцмережі аплодують, натовп підбурює, а відчуття особистої відповідальності розчиняється.
А потім приходить слідчий, суд і реальність. І раптом з’ясовується, що натовп уже розійшовся, лайки не допомагають, а відповідати доведеться особисто.
«Не знаю, що на мене найшло» — це не пояснення. Це наслідок життя за принципом «думати не треба, треба бути як усі». Це наслідок тренду у несвідомого натовпу, який заполонив воюючу країну.
Хтось потрапив під вплив російської пропаганди. Зомбування, на жаль, стає неминучим в атмосфері терористичної пропаганди, коли людина перестає критично мислити й починає сприймати чужі наративи без перевірки.
Однак здорова людина, яка вміє читати та думати самостійно, здатна досить швидко позбутися цього інформаційного дурману.
Іноді достатньо одного єдиного правильно поставленого питання чи невеличкого завдання.
— мальовничі українські краєвиди;
— чудові крупні плани;
— незабутні емоції на обличчях «туристів»;
— фінальний кадр, після якого відгук залишити вже не вийде (дочекайтесь завершального кадру, воно того варте)
Камера не бреше. Особливо коли це FPV.
Про незакриті питання. Скільки їх? Підрахувати важко. Але нічого не забуто.
У Львові ветеранська спільнота допомогла встановити осіб, які були причетні до конфліктів і сутичок із представниками ТЦК.
Серед учасників виявився військовослужбовець, який перебував у відпустці. Ветерани зустрілися з причетними та провели з ними розмову, щоб пояснити наслідки таких дій.
Повнолітній учасник заявив про готовність долучитися до лав ЗСУ, а неповнолітні публічно вибачилися за свою поведінку.
Також триває пошук людей, які застосовували силу та принижували військового.
Мода на ухилянтів
На жаль, складається враження, що хвиля зневаги до військових, яку активно розпалює російська пропаганда, уже дає свої наслідки. Коли в суспільстві зникає базова повага до тих, хто захищає країну, з’являються такі дикі ситуації.
Ще не так давно військовий у формі викликав повагу: люди дякували, прикладали руку до серця, розуміли ціну, яку хтось інший платить за їхню безпеку. Важливо повернути це відчуття — повага до захисників має бути нормою, а не винятком.
Покоління «Розстріляного відродження» та жертва сталінських репресій — Марко Кожушний (1904–1937), український поет-пісняр і журналіст.
Народився на Полтавщині. Його село було важливим культурним осередком: у 1864 р філософ Володимир Лесевич заснував там першу школу з викладанням українською мовою. Таке середовище сприяло формуванню національної свідомості майбутнього поета.
Згодом Марко закінчив Комуністичний університет ім. Артема в Харкові й розпочав творчу діяльність у 1923 році. Працював у редакціях харківських періодичних видань, зокрема аграрного спрямування.
Писав поезії та прозу, які відповідали тогочасній ідеологічній парадигмі, звертаючись до революційної тематики, соціальних змін і комуністичних ідей.
У 1937р, під час масових репресій проти української інтелігенції, письменника заарештували. Його життя обірвалося в жовтні 1937 р в Києві під час слідства. У документах радянського періоду він часто фігурує як страчений. Реабілітований посмертно у 1959 р.
Загатбенд
Пацієнтка Чистилища “Миротворця”, яка здійснила наругу над бойовим знаменом підрозділу Збройних сил України просто з трибуни Європарламенту, тепер вижчить в тому ж Європарламенті про свій захист від нікому не потрібного недержавного сайту.
Автоматичний перекладач Центру спіч пацієнти виклав наступним чином:
“МЕНЕ НЕ ЗАЛЯКАТИ!!!!
бла-бла-бала-бла-бла
ПАМАГІТІ. ХУЛІГАНИ ЗРЄНІЯ ЛІШАЮТЬ!!!!!!”
Яке ж воно сцикливе.
У Москві заарештували 80-річного Володимира Корякіна, який називає себе «генеральним секретарем ЦК КПРС» і переконаний, що СРСР ніколи не припиняв існування, а Російська Федерація є нелегітимною.
Ще у 2019 році він власним «указом» оголосив про «ліквідацію» РФ і навіть розіслав відповідні документи до ООН та різних держав світу.
Тепер Корякіна звинувачують в участі в екстремістській організації. До цього в Росії вже затримували й інших пацієнтів руху «громадян СРСР», які проголошують себе «генпрокурорами», «головами Верховної Ради» та іншими посадовцями давно неіснуючої держави.
Наразі Корякін перебуває у СІЗО-4. 13 липня йому виповниться 81 рік.
