У Канаді знайшли спосіб додати трохи роботи російському спецагенту дипломату, який регулярно займався «боротьбою» з українськими кульками.
Біля російського посольства хтось постійно залишав синьо-жовті кульки. Дипломат, схоже, сприйняв їх як особистий виклик і методично протикав кожну.
Канадці оцінили завзяття й вирішили допомогти йому не втрачати форму. Замість кількох кульок біля посольства з’явилася ціла синьо-жовта гірлянда.
Тепер роботи побільшало. Хоча є підозра, що наступного разу місцеві можуть перейти на більш небезпечний режим.
У нас на каналі в Телеграмі було кілька цінних порад.
«У мене є кілька місяців (до початку осінньо-зимової кампанії РФ зі знищення української енергетичної інфраструктури — ред.), і мільйон телефонних дзвінків… Я намагаюся обміняти щось на ракети… Я роблю деякі речі, якими навіть не можу поділитися. Це не означає, що це поза законом. Але я не можу про це говорити», — додав Зеленський.
Дуже ріже вухо це «я». Будь-яка посадова особа, яка працює не на власний піар, а на державу, завжди і виключно говорить «ми»: ми зробили, ми домовилися, ми працюємо, ми захищаємо.
А тут — вічне «я»: я дзвоню, я домовляюся, я роблю, я намагаюся. Складається враження, ніби йдеться не про роботу державної машини, а про персональний стартап однієї людини.
За всю історію України ще не було настільки персоніфікованої державної політики. Навіть коли йдеться про речі, які робляться тисячами людей і за гроші всієї країни, у центрі незмінно опиняється одне й те саме слово — «я».
⚡У мережі народилася нова версія американської політичної інженерії: жінка стоїть позаду Трампа, тримається за живіт — і щоразу, коли Трамп починає куняти, вона стукає по животу, а в президента б’є струмом. ⚡️
Жінку звати Джейме Лі Франклін. Вона не випадкова перехожа: консервативна медіакоментаторка, засновниця й CEO медіа та lifestyle-платформи The Conservateur, а раніше працювала в команді Трампа, у Білому домі та в американському Сенаті. Також вона виступає на Fox News.
Тож її присутність в Овальному кабінеті цілком пояснюється політичними та медійними зв’язками.
Сама Джейме Франклін усе заперечила й пояснила, що трималася за живіт через вагітність.
JEF — Joint Expeditionary Force, або Об’єднані експедиційні сили. Це військово-політична коаліція 10 країн Північної Європи: Великої Британії, Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Литви, Нідерландів, Норвегії та Швеції. Об’єднання створили для спільної протидії безпековим загрозам і швидкого реагування на кризи.
Україна вже співпрацює з JEF, однак повноцінним членом коаліції досі не стала. Валерій Залужний заявляє, що Україні варто активніше рухатися до членства в цьому форматі, особливо на тлі невизначених перспектив вступу до НАТО. Він розглядає JEF як один із можливих форматів майбутніх європейських безпекових союзів.
Але є важливий нюанс
JEF не дає Україні автоматичної гарантії, аналогічної статті 5 НАТО. Тобто якщо на країну-учасницю нападуть, інші держави JEF не мають такого самого юридичного обов’язку автоматично вступати у війну на її боці, як це передбачено в НАТО.
Тому ідея Залужного полягає не в тому, щоб «замінити НАТО» одним JEF, а в тому, щоб Україна була частиною нового європейського військово-безпекового контуру, який може швидше реагувати на загрози.
Чому ж Україну досі не беруть до JEF та що саме стоїть на заваді повноцінному членству — пояснює Валерій Залужний.
Коли рашисти в коментах хочуть покрасуватися своєю рашистською відвагою і пишуть: «Хачю на Миротворец», інші рашисти традиційно відповідають: «Тєбє надо стать знамєнітим і поєхать в Крим».
Бо вони щиро вважають, що «Миротворець» — це така дошка пошани для зірок русского міра. Рашистська пропаганда щоденно й щоночно годує їх історіями про «відомих» персонажів, які потрапили на заборонений у РФ сайт.
А от про чєрнь їм, звісно, ніхто не розповідає.
Про звичайних російських воєнних злочинців. Про російських простолюдинів, які в соцмережах методично пропагують рашизм. Про працівників структур, заточених на виробництво та поширення рашистської пропаганди. Про звичайних українських зрадників.
Наприклад, про цих вчительок, які отримали своє місце в Чистилищі за «усвідомлену участь у геноциді українського народу шляхом примусової зміни національної ідентичності українських дітей та молоді».
І про весь інший непотріб, який, за словами самої Мані Захарової, становить «всесвітню ганьбу».
Оце і є справжня функція «Миротворця»: не чекати, поки рашист стане «знаменитим», а показувати, ким є ця публіка насправді.
А весь цей шлях із помийки до «всесвітньої ганьби» забезпечували мільйони людиногодин роботи співробітників Центру «Миротворець».
Так що, рашисти, не обов’язково їхати в Крим. І не обов’язково бути знаменитим. Іноді достатньо просто залишатися собою — такими гидкими і нікчемними, якими ви є.
Через свою фобію до кольорових кульок співробітника спецслужб країни-агресора під дипломатичним прикриттям тепер знає весь світ.
У співробітника російського посольства в Канаді — дуже важлива дипломатична місія: щодня лопати синьо-жовті кульки.
Біля будівлі російського посольства регулярно з’являються повітряні кульки в кольорах українського прапора. І щоразу Ваня-«дипломат» дістає голку, яку, схоже, постійно носить із собою, та методично знищує кульки.
Журналіст Христо Грозєв стверджує, що на відео — 34-річний Іван Даниленков, співробітник російського посольства.
За даними Грозєва, раніше Даниленков працював у ФСБ — у Прикордонній службі росії.
А тепер мзс Лаврова довірило йому надзвичайно відповідальну дипломатичну місію — боротьбу з кольоровими повітряними кульками. 🎈
Коли вже нудить від підготовлених під суфлер текстів у стилі «литвинстайл», почути державника, політика, історика й філософа — справді ковток свіжого повітря.
Валерій Залужний у своїх промовах наполегливо говорить про циклічність історії та дивиться на реальність без рожевих окулярів.
Його погляд на складний шлях, який сьогодні проходить Україна, вирізняється масштабністю, історичною перспективою та здатністю бачити причини й наслідки далеко за межами поточного політичного моменту.
Співробітник Служби зовнішньої розвідки вирішив перевірити, наскільки уважні правоохоронці: запаркувався на місцях для осіб з інвалідністю, ледь не в’їхав в евакуатор, а потім під запис розпочав «спецоперацію» з поясненням, хто він, з ким вечеряє, скільки коштує путівка та чому його точно не варто чіпати.
Розвідка — справа тонка. Особливо коли головний секрет, який треба зберегти, — це не розповісти все самому за кілька хвилин.
Залишається сподіватися, що інші операції проходять трохи непомітніше.
Останнім часом отримуємо дуже багато запитів з проханням видалити інформацію з Чистилища. Пишуть ті громадяни з паспортами України, хто з 2014 по 2022 роки заїжджали на окуповані російсько-фашистськими загарбниками території через російські болота.
От ми, наприклад, не могли туди заїхати через рф, а вони могли.
Майже всі чоловіки, які нам пишуть, призовного віку.
Заради інтересу приблизно оцінив кількість таких перетинальників через кордон з рф. За моїми оцінками, з 2014 по 2022 роки лише на окупований Донбас заїхало з боку рф близько 300 000 половозрілих чоловіків з паспортами України. Ціла армія.
Пишуть, що вимушені були. Хтось за могилками доглядати, хтось батькам допомогти, хтось по хазяйству попоратися.
Російських військових, яких відправили воювати проти України, після загибелі чекає ще одна реальність — безіменні поховання серед сміття.
Родичі окупантів зі 102-го гвардійського мотострілецького полку ЗС РФ знайшли поблизу окупованого Моспиного на Донеччині масове кладовище незатребуваних тіл. На цій території поруч із людськими рештками лежать купи сміття, пляшки та звалище відходів. Могили позначені лише табличками без хрестів.
«Невідомі чоловіки серед звалища. А тут поховані біовідходи — чиїсь руки й ноги. Купи сміття, просто серед лайна, пляшок…», — говорить авторка відео.
Саме так, за словами родичів, виглядає місце, де поховані загиблі російські військові, яких ніхто не забрав.
90-ті. Ти їдеш в авто, за вікном миготять дороги, а в магнітофоні — українська музика. Ти слухаєш… Бо це було своє.
Тоді з’явилася «Територія А» — перший український телевізійний хіт-парад, який стартував 17 вересня 1995 року. Місце, де українські артисти могли звучати на всю країну, а українська пісня мала власний голос.
А потім російщина полізла у всі щілини — радіо, телебачення, музичні канали. Українську пісню почали витісняти, а багато виконавців один за одним переходили на язик замість мови, який тоді здававя «вигіднішим».
«Територія А» завершила свою історію 2 грудня 2005 року.
Згодом, після початку війни, Центр «Миротворець» започаткував свою «Територію А» навпаки.
Було розпочато операцію під назвою «Лицедії» — як відповідь на спроби окупації українського культурного простору російським впливом, який активно підтримав агресію Росії проти суверенної України.
Це був намір привернути увагу до тих, хто продовжував працювати в українському культурному середовищі, одночасно підтримуючи або виправдовуючи державу-агресора.
І ця операція «Миротворця», проведена у співпраці з Державною прикордонною службою України, досягла поставлених цілей, привернувши увагу до проблеми російського впливу в українському культурному просторі.
А як вижчали на початку “язикаті” виконавці, як вижчали…
