Маніпулятор конкретний та ще й брехун.

Пише, що Миротворець визнав його “ворогом України”.

За весь час свого існування Миротворець у своїх публічних дописах і листуванні ніколи не використовував терміни “ворог народу”, “ворог України” або щось інше.

Більше того, ми навіть розʼяснювали свого часу, чому вважаємо тих, хто використовує ці визначення або російсько-проросійськими пропагандистами, або жертвами російської пропаганди, в яких висмоктали мозок, а вивільнене місце заповнили лайном.,

Ще раз нагадаю: визначення “ворог народу” – суто російське. Під гаслом боротьби з “ворогами народу” російські кати вбили десятки мільйонів людей.

Наполегливо рекомендую ніколи не вживати це словосполучення. Воно дурно тхне.

Я завжди казав, що Україні ядерна зброя не потрібна. Вона вся вже закладена у зручних для для ЗСУ місцях по всій території рф. Ми знаємо, де знаходяться не тільки АЕС на болотах, а і де розташовані арсенали та склади з ядерними боеголовками, шахти ракет, тощо.
Тобто, це не їхня зброя, а наша, українська, яка, з військової точки зору, вже дуже грамотно розподілена по болотах в ареолах найбільшої концентрації жаб.
Жаби думають, що це їхня зброя, то хай і далі думають. Тільки мають знати, що детонатори для активації цієї зброї знаходяться в руках українців.
В цих умовах для нас є і великий ПЛЮС. Ми не витрачаємо ніяких ресурсів на утриманння та обслуговування цих ядерних об’єктів на болотах бо це все жаби роблять самі.

Колись дуже давно, у тому житті, ми, молоді опера, сміялися над одним тупим конʼюнктурним начальником по блату, який був несповна розуму і якось запропонував зібрати в одному місці весь наявний агентурний апарат Управління, щоб провести навчання основам ОРД. Довго прийшлося йому пояснювати недоцільність і небезпеку такого новаторства, поки внутрішня безпека не втрутилася і не поставила крапку. На цьому довбні і його ідеях. Він таки кар’єру зробив, але по хазяйствєной часті.

Згодом, жартома, щоб підкреслити ідіотизм тої чи іншої ініціативи, ми почали вживати термін “провести збори агентури”.

Це до чого я?

Манька вже гайда історію копати.

Рядки, які російська брехуха навела, дійсно із поеми “Іржавець” Тараса Григоровича.

Але важливий контекст: ці рядки не є висміюванням Мазепи.

На жаль, маємо певні відмінності в наших успіхах на територіях ворога і ТОТ, та результатами дій ворога на лінії фронту сукупно з нашими прифронтовими територіями.

Дуже шкідливо дивитись в один напрямок тільки там де ми успішно виносим нафтодобувну та переробну інфраструктуру і геть не помічати певні успіхи ворога на землі і розвиток/розширення ударів ворога по нашій логістиці і дорогам.

По Європі розповзлися метастази московитського впливу — численні емігранти, лобісти та «політичні туристи», які комфортно влаштувалися в заможних західних країнах. Вони публічно «люблять» Москву здалеку: виправдовують агресію, поширюють кремлівські наративи, фінансують проросійські організації чи просто отруюють громадську думку в соцмережах і локальних спільнотах.

При цьому вони звинувачують у «нацизмі» саме тих, хто чинить опір імперській експансії. Це класична гібридна тактика: сидіти в безпеці під захистом європейських свобод і водночас підривати їх зсередини, розпалюючи розділення, релятивізм і толерантність до авторитарної агресії.

Європейські еліти, як і Україна, десятиліттями закривали на це очі — через дешевий газ, корупційні зв’язки, наївний пацифізм чи банальну інертність. Результат: п’ята колона, яка почувається в «жирній Європі» краще, ніж багато місцевих, і продовжує працювати на країну-агресора.

Є й такі росіяни, хто втік від путінізму і чесно інтегрується. Але саме активна, голосна, часто добре фінансована частина, яка ностальгує за «русским миром» і просуває антиукраїнські та антизахідні тези, і створює цю метастатичну картину. Ігнорувати її — означає повторювати помилки минулого.

5 000 000 записів

Цифра, яка не з’являється за один день і не падає з неба. За нею — 13 років копіткої роботи, постійного спротиву, спроб зламати, зупинити, дискредитувати та знищити проєкт Миротворець.

Гасло, з яким Миротворець іде дорогами війни:
«Собаки гавкають — караван іде».

Поки хтось витрачав шалені ресурси на погрози, істерики та кампанії проти проєкту — робота тривала. День за днем. Запис за записом.

Кремль роками намагався заглушити голоси, сховати сліди й стерти пам’ять. Місцеві «корисні ідіоти» радо підспівували й продовжують підспівувати російській терористичній пропаганді.

Але історія має одну незручну властивість: вона не питає дозволу.

Правда не просить дозволу. Вона приходить — і вказує пальцем.

П’ять мільйонів — це результат наполегливості, технологій, дисципліни та підтримки однодумців.

Дякуємо всім, хто допомагає цьому проєкту жити, працювати й розвиватися.

Окрема вдячність тим, хто всі ці роки залишається на посту, хто незмінно тримає стрій.

Тим, хто не звернув убік, не змінив переконань і не шукав власного імені на першому плані. Хто не зрадив і не проміняв спільну справу на особисту славу.

Тим, хто працює тихо — без камер, без оплесків, без нагород і медалей. Просто тому, що знає: важливі речі робляться не заради визнання, а заради результату.

Саме на таких людях тримається шлях у 5 мільйонів записів.

Історія запам’ятовує результати — але вони народжуються завдяки тим, хто мовчки стоїть поруч і робить свою справу.

Не все одразу. Камінь точить вода. Караван рухається. Правда влучає навіть крізь роки.

Вони намагаються сховатися в темряві — ми з вами продовжуємо світити правдою.

Якщо хтось досі не зрозумів, навіщо створювався Миротворець — навіть для таких час неодмінно все пояснить.

А Миротворець — стоїть.

Дякуємо вам, хто допомагає йому рости.

Ми не суд. Ми дзвін, що сповіщає — вирок близько.

“Не ходила у відпустку із 2021 року” – звучить? Ще й як.
Аби це сказав солдат-штурмовик…

Не ходиш на засідання, прогулюєш.
Ходиш на канікули – не плутайте.
Не ходиш у відпустку.
Декларуєш пів мільйона.
Профіт.

Той випадок, коли весь світ дивиться на Москву. Із захватом.

Це історичне фото й історичний ранок. Міністри оборони країн Європи скупчилися навколо телефона міністра оборони України Федорова й з неприхованою цікавістю вдивляються в екран.

Федоров показує Борису Пісторіусу московський ранок 18 червня 2026 року.

На екрані — Москва, 18 червня 2026 року.

Перший ранок палаючої Москви.