22 травня — день, коли українська державна безпека остаточно перейшла у режим «а давайте спробуємо кента з під’їзду». Саме цього дня у 2019 році Івана Баканова указом Зеленського призначили першим заступником голови СБУ. А трохи згодом — і повноцінним керівником спецслужби країни, яка вже шостий рік воювала з Росією.
Кар’єрний шлях був, без перебільшення, унікальний. Не контррозвідка, не оперативна робота, не боротьба з агентурою. Альтернативна енергетика, оренда ГЕС, конферанс і менеджмент «Кварталу 95». Ідеальний набір навичок, коли тобі треба готувати державу до вторгнення ядерної держави.
Але країні тоді пояснили: це і є нове обличчя системи.
«Такого чесного голови СБУ в Україні ще не було», — урочисто заявив Зеленський.
І справді. Настільки чесно провалити підготовку до великої війни, настільки щиро проспати агентуру, настільки відверто залишити після себе питання без відповідей — це треба було вміти.
Після 24 лютого з’ясувалося багато цікавого: втечі, зради, розвалені напрямки, південь, який «чомусь» виявився неготовим, російські агенти всередині системи. Але головний архітектор цієї епохи якось дуже тихо розчинився у тумані. Без гучних інтерв’ю. Без політичних маніфестів. Без пояснень суспільству.
Просто зник.
Щоправда, якось промайнув у матеріалах НАБУ — і знову випарувався.
Де зараз цей активний прихожанин так званої церкви московського фсбшного патріархату, “якого насправді не існує і який вигадали політики для поділу на своїх і чужих, цинічно використовуючи віру в політичних ігрищах”?
Після найбільшого провалу системи безпеки в історії незалежної України — тиша. Ні тобі гучних пояснень, ні сповідей про «важкі рішення», ні навіть традиційного для української політики турне по ефірах із розповідями, як йому «не дали».
Людина, яка очолювала СБУ напередодні повномасштабного вторгнення, просто випарувалась із публічного простору.
