– Знаю, що в Москві його возили на розстріл, залякували, тиснули, щоб визнав свою вину, – каже батько, – ми й про це не одразу дізнались. Коли був звільнений Геннадій Афанасьєв і розповів про тортури, які до нього застосовувались, і я про це все написав сину. Він відповів, що знає, бо сам через це все пройшов: удушення, електричний струм, паяльник, хімія. І це лише те, що написав. Я не знаю, що Валентин розкаже, як повернеться додому.

Побачене і пережите в концтаборі “Ізоляція” в окупованому Донецьку Станіслав Асєєв почав описувати ще перебуваючи прямо там. Та рукопис відібрали. У СІЗО, а потім і колонії він по пам’яті відновив написане. А перед обміном віддав співкамернику-полоненому танкісту Богдану Пантюшенку, щоб той сховав тексти серед листів від дружини. Цей рукопис – частина майбутньої книги Станіслава Асєєва про життя в катівні.

15 марта 2014 года тело Решата Аметова было найдено в селе Земляничном Белогорского района. На нем были видны следы многочисленных пыток, голова обвязана скотчем. По словам вице-президента Всемирного конгресса крымских татар Ленура Ислямова, Аметову вынули позвоночник, отрезали половые органы, выкололи глаза.

Несовершеннолетним, слабонервным и беременным рекомендуем сразу перейти к другим новостям, поскольку данный материал содержит шокирующие подробности. ­

«Допрос проводился в достаточно жесткой манере. То, что били – это понятно. И спину резали ножами, шокер достали, стреляли. Я терял сознание, меня приводили в сознание, опять очнусь, потеряю. Помню такие яркие моменты. Очень сильно морально давили. Каждый прибегал, предлагал какие-то действия – давай то сделаем, убежал, прибежал другой – давай то сделаем. Некоторое из озвученного исполнялось. Потом один говорит: «Давайте мы его кастрируем», – начали снимать штаны с меня. Потом передумали. Потом один говорит: «Давайте ему ногу отрежем», – вогнали нож в ногу, и я потерял сознание, и много крови вышло».

А тих, хто вже не ходив, ми їх у туалет носили, вони били лежачих. Людина ні їсти сама не може, ні ходити… І ми кажемо, що він «не ходячий». А вони кажуть: «выносите», і знову б’ють людину, яка вже не ходить. Там нелюдські тортури були.

Да, это оказалось «МГБ ДНР». Бросили в подвал, где я находилась 30 дней. Когда я зашла в камеру, там не было ни окон, ни какого-то выхода. Там были только доски, на них матрас. На полу стояли две бутыли с кровью. И доски были вымазаны кровью. Было видно, что человека, который находился здесь накануне, долго пытали и он справлял малую нужду кровью. И видно, что делали перевязки. Возможно, человек был ранен. Я просила их вынести эти банки, но никто ничего не выносил, и я с этим спала.

З перших днів війни Службою безпеки України задокументовано багато свідчень нелюдського ставлення і катувань українських військових та мирних громадян з боку російських військових, найманців, а також представників т.зв.воєнізованих формувань.

З початку війни на Донбасі загинуло вже близько 13 тисяч українців.
Чверть з них – цивільні люди. Вони не брали до рук зброї, але загинули від нелюдської ненависті, агресії та злості.