Історія про військову полку “Азов” Аліну Мелешко-Габурич з позивним Естер. Азовсталь та досвід полону. 

“Були такі дівчата, яких змушували працювати, мити туалети, ходили по маленькому на руки їм. Потім нас змушували працювати, бо якщо ти не працюєш, ти не ходиш в душ”.
…
“Їдеш і думаєш: Господи, щоб це був обмін. Кожна сиділа і молилася. А далі була фраза: “Піднімайте голови, відкривайте очі, розправляйте плечі, ви в Україні” – українською мовою. Це був шок від того, що це реально правда. Ти така відкриваєш очі – що, чесно?”

Івану Сокалю 25 років. Шість років на війні, з них понад 2 роки і 4 місяці хлопець провів у російських катівнях. До бригади спеціального призначення “Азов” чоловік долучився в 19, бо завжди мріяв про військову службу. Повномасштабне вторгнення застало Івана у Маріуполі. Звідти він потрапив у ворожий полон. 

Працівникам ФСВП РФ прямо сказали, що їх нічого не обмежує у застосуванні насильства.

Подоробиці – за посиланням.

Щонайменше 5 людей поранено внаслідок обстрілів прифронтової Костянтинівки. Увечері 09 лютого 2025 року терористичні війська рф завдали 7 авіаударів по місту.

Попри закон, який дозволяє звільнитись із армії, “Лелека” не може собі це дозволити:

“Я знаю, що хлопці у 18 років поприходили і воюють, захищають країну, а хтось з них у полоні. Я не можу НЕ боротись. Я хочу звільнитись, в мене є можливість. Але не можу.”

Дуже емоційна і щира розповідь “Лелеки” Віктора Лахно – надзвичайно чистої і високоморальної людини. Навіть неможливо зрозуміти, як з таким гострим відчуттям справедливості, глибинним співпереживанням і здатністю зануритись у біду ближнього, чоловік зміг вижити у російсько-фашистських катівнях. Про таких людей зазвичай кажуть: у них “доросла душа” попри вік.

Через важкі моральні травми від пережитого, часто жінки відмовляються про це свідчити і навіть згадувати, відтак неможливо навіть встановити кількість випадків, можна лише припускати масштаби російського звірства.

Відео – за посиланням.

За фактом розстрілу ворогом українських військовополонених на Донеччині розпочато розслідування.

Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий повідомив, що зовнішньополітичне відомство вже передало інформацію про черговий злочин РФ українським партнерам і ключовим міжнародним організаціям.

З початком військової агресії росії у 2014 році процес відбирання майна місцевих жителів окупованих територій мав хаотичний характер. Після повномасштабного вторгнення рф окупанти почали приймати рішення, спрямовані на масову конфіскацію майна українців в окупації.

Тут варто зазначити, що у 2014-2015 рр. в окупованій частині Луганської області окупаційні адміністрації “ЛНР” контролювали лише 30% територій, а в окупованій частині Донецької області — лише 20%.

Все повторюється доти, доки ми дозволяємо і обираємо шлях “какой разніци”.

“И как же мне странно, просто даже удивительно, что мир – прекрасный, умный, культурный, моральный, честный, не злой и в самом деле гораздо более справедливый западный мир – никак не может понять, что Россия хочет распространить эти методы повсюду.

И Украина – это пролог.

Репетиция.

А найденные в Сирии асадовские застенки – прямое доказательство.

Неужели же это кому-то еще непонятно?”

Злочин російсько-фашистських загарбників на території незалежної України на очах у всього світу.

Російський тероризм досі не може зупинити ціла світова спільнота. Натомість цивілізований світ допускає закиди щодо України, які ми чуємо від комісарів глобальної міжнародної організації ООН.

📍Брали участь у побитті захисників Азовсталі, які потрапили в полон.

Українські Воїни, на своїй землі, за те, що захищають свій народ і свою країну, змушені терпіти фізичне та моральне страждання, приниження честі та гідності від рук своїх же колишніх співгромадян, які продались московському кату.

СБУ / Повідомлення про підозру:

В подальшому
вказані співробітники колонії
відвели військовополонених до туалетної кімнати, яка знаходилась в
окремому приміщенні «Дисциплінарного ізолятору». Кононенко А.С. діючи умисно, за
попередньою змовою групою осіб з Каряновим А.В. та а
також іншим невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками
«Калінінської виправної колонії», здійснили жорстоке поводження по
відношенню до військовополонених.
Зокрема Кононенко А.С. та Карянов А.В. застосовуючи фізичну силу
звалили з ніг над унітазом. При цьому утримував руки
за спиною, з метою придушення можливого опору, а
Кононенко А.С. та Карянов А.В. завдавали удари ногами по голові потерпілого,
тим самим опускаючи її безпосередньо в унітаз.

Це промова журналістки платформи пам’яті Меморіал Наталі Дєдової. Вона виступила з нею 1 грудня на конференції “Перед обличчям війни – Європейські діалоги”, що відбулася у місті Ренне (Франція). 

Жахіття війни, які важко уявити у сучасному цивілізованому світі, біль і горе, які уже не вміщаються у просторі України, описала Наталя Дєдова. Це частина її життя, про яке не мріялось, не планувалось і не бажалось, але терористична росія вирішила все за неї.

“Я не зможу жити у Маріуполі. Тому що для мене – це не місто-герой, для мене – це місто-жертва.”

Садист московит катував українців, вибивав тортурами дані про ЗСУ, онкохворого чоловіка із наважчою формою раку забив майже до напівсмерті, через те, що його син є українським військовослужбовцем. 

З перехопленої розмови російського військового злочинця з дружиною ясно, що війна йде не за території, насправді – це справжній геноцид української нації зажерливим, розлюдненим, переповненим ненавистю і безкарністю диким російським народом.