Боєць полку «Азов» Дмитро «Расті» Канупєр, який пробув у полоні понад два роки, згадав момент, який досі врізався йому в пам’ять. Під час одного з багатогодинних допитів у грудні 2022 року він почув, як російські силовики між собою говорили про звільнення Херсона українськими військами. Для виснаженого й побитого полоненого ця новина стала справжнім ковтком сили і віри.

За словами Канупєра, допит тривав близько 12 годин. Його били, тиснули психологічно, але в той момент він намагався втримати в голові почуте. Разом із новиною про Херсон пролунала ще одна важлива деталь — росіяни згадували про можливий обмін полоненими. Саме це дало йому сили витримати все до кінця.

Повернувшись у камеру після допиту, Дмитро ледве тримався на ногах. Побратими хотіли допомогти йому підвестись, але він попросив спершу вислухати головне. Коли він сказав: «Херсон наш. Планується обмін», атмосфера в камері миттєво змінилася. Люди, які місяцями жили в темряві й невідомості, вперше за довгий час усміхнулися.

Для полонених ця новина означала набагато більше, ніж просто звільнення міста. Вона стала доказом того, що Україна продовжує боротися, а жертва оборонців Маріуполя не була марною. Усередині камери зміцнилося розуміння: їхнє завдання тепер — вижити й витримати полон.

Канупєр розповів, що психологічно дуже підтримували й інші новини, які зрідка доходили до бранців. Зокрема, вони щиро раділи, коли дізналися про звільнення командира «Азову» Дениса «Редіса» Прокопенка. Для військових це було знаком, що держава бореться за своїх.

“Ми раділи, коли дізнались, що поміняли “Редіса”. Це командир, який може керувати великою кількістю особового складу, а ми – солдати, якими керують. Навчити таких солдатів можна, а знайти таких офіцерів – проблематично,” – сказав азовець.

32-річний український морський піхотинець Олександр Іванов під час перебування в російському полоні підтримував моральний дух побратимів, пошепки переповідаючи їм усі книги про Гаррі Поттера, які знав майже напам’ять.

Якщо щодо військових існують певні юридичні рамки, то цивільні затримані на ТОТ часто не мають чіткого міжнародного статусу.

Вона підкреслює, що навіть поняття інтернування, яке передбачене міжнародним гуманітарним правом, у таких випадках не застосовується належним чином.

“Українські військовополонені, принаймні, перебувають у якійсь зрозумілій правовій рамці. Звісно, вони утримуються не в тих умовах, які їм гарантують Женевські конвенції, але вони юридично існують.

Водночас цивільні затримані на ТОТ не мають офіційного міжнародного статусу. Вони не є інтернованими громадянами, хоча Росія іноді раніше посилалася на те, що ці цивільні нібито інтерновані, але це не так,” — пояснила вона.

За словами Паламара, Крохмалюк вийшов у полон з «Азовсталі», після чого перебував у місцях утримання, зокрема в Оленівці та у слідчому ізоляторі в Таганрозі. Останнім відомим місцем його утримання стало СІЗО-2 у Камишині Волгоградської області.

У вересні 2025 року тіло військового повернули в Україну в межах репатріації за формулою «1000 на 1000».

За матеріалами Служби безпеки України 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна отримав російський агент, якого викрили у вересні 2024 року на коригуванні ударів по позиціях Сил оборони на Куп’янському напрямку.

Як встановило слідство, засуджений — мешканець прифронтового населеного пункту, який адміністрував Telegram-канал із аудиторією близько 10 тисяч користувачів. Через цей ресурс він збирав інформацію про пункти базування та маршрути пересування українських військових.

Отримавши геолокації, він виходив на місцевість для додаткової розвідки та передавав уточнені дані куратору з РФ через анонімні чати у месенджері, включно з координатами та фотофіксаціями потенційних цілей.

Крім збору розвідувальної інформації, засуджений готував підпал військового автомобіля ЗСУ поблизу райцентру. Для цього він відстежив транспорт і підготував легкозаймисту суміш, однак був затриманий під час спроби реалізації цього плану.

За даними СБУ, до співпраці з російськими спецслужбами він був залучений після того, як почав публікувати проросійські матеріали у власному Telegram-каналі. Згодом використовував підписників для прихованого збору даних про українських військових, які обороняють Куп’янськ.

Суд визнав його винним за державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану, та за замах на умисне знищення майна.

Служба безпеки України заявила про викриття агентурної мережі ФСБ, яка збирала координати для російських ударів по Київській та Одеській областях. Одного з головних фігурантів затримали у Києві — за даними слідства, російська спецслужба тримала цього “сплячого” агента у «режимі очікування» 12 років.

Йдеться про ІТ-фахівця з Миколаєва, якого російські спецслужби завербували ще у 2014 році. Після цього агент тривалий час не отримував активних завдань, а з початку 2026 року його знову залучили до роботи.

Зрадник мав збирати інформацію про українських політиків та представників сектору безпеки й оборони. Зокрема, він готував координати для ракетного удару по Києву, серед цілей — будинок голови ДСНС України.

Агент відстежував адреси проживання та маршрути пересування потенційних «цілей», після чого передавав дані своєму куратору в Москві. Для прикриття він використовував роботу у сфері ІТ — знайомився з людьми під приводом обслуговування комп’ютерної техніки та адміністрування систем, а під час спілкування намагався отримати потрібну інформацію.

Згодом чоловік залучив до співпраці ще одного айтішника з Одеси. Разом вони створили мережу інформаторів, які передавали дані про місця дислокації українських військових.

Основного підозрюваного затримали в орендованій квартирі у Києві, його спільника — в Одесі.

Обом фігурантам повідомили про підозру за статтею про державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану. Їм загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Росія згорнула стандартну практику депортації осіб, які відбули покарання, і перетворила її на інструмент тиску. Частину таких людей використовують як обмінний ресурс, хоча за процедурою їх і так мали б повернути після завершення строку. Інших схиляють до підписання контрактів для участі у війні проти України. Тих же, хто відмовляється, залишають у центрах утримання в нелюдських умовах, де терміни перебування регулярно продовжуються через судові рішення, створюючи фактично безстрокове тримання.

Його затримали ще у березні 2025 року одразу після чергового підпалу. Разом зі спільником він намагався втекти з місця злочину, але правоохоронці вийшли на них буквально по гарячих слідах.

Слідство встановило, що чоловік мешкав у Києві та паралельно працював у шахрайському кол-центрі.

Російські окупанти почали використовувати боєприпаси зі збідненим ураном під час повітряних атак по Україні. Небезпечну знахідку виявили після удару по Чернігівщині — на уламках російського безпілотника та встановленої на ньому ракети зафіксували радіаційне забруднення, що перевищувало природний фон у кілька разів.

За даними СБУ, мова йде про атаку в ніч на 7 квітня 2026 року. Після падіння російського ударного дрона типу «Герань-2» поблизу селища Камка фахівці провели радіаційну розвідку території. Саме тоді було зафіксовано гамма-випромінювання на рівні 12 мікрозівертів на годину — показник, який становить потенційну небезпеку для здоров’я людини.

Підпали на Черкащині

На Черкащині двоє чоловіків, які, за даними СБУ, мали наркотичну залежність, виконали підпал релейної шафи поблизу залізничної станції Укрзалізниці, а також спалили два військові пікапи.

Правоохоронці затримали їх у вересні 2024 року протягом доби після скоєння злочинів. Слідство встановило, що вони були завербовані через Telegram-канали, які пропонували «легкий заробіток».

Передача координат на Донеччині

Ще одного агента затримали у лютому 2025 року на Донеччині. За даними слідства, він передавав ФСБ координати українських військових позицій на Краматорському та Слов’янському напрямках.

Чоловік, як встановлено, був безробітним і дотримувався проросійських поглядів. До уваги російських спецслужб він потрапив через активність у соціальній мережі «Однокласники», де поширював прокремлівські коментарі.

Поки міжнародні партнери вкотре обговорюють можливі “компроміси” з Кремлем і фактично пропонують Україні торгуватися власними територіями, в окупації продовжують гинути українці, які не скорилися Росії. Люди, яких часто зводять до сухої фрази “тимчасово окуповані території”, насправді роками ведуть підпільну боротьбу, проходять катівні, втрачають родини й життя лише через те, що залишилися українцями.