Потонули мамочки і немовлята – евакуйована жителька окупованих Олешок

Російські загарбники закрили окуповані Олешки Херсонської області, які затопило через підрив Каховської ГЕС. Евакуюватися можуть лише жителі з російським паспортом.

Ц І Н А: Дивитись усім, пам’ятати, цінувати

Війна, як вона є. І це ті кадри, які мають бачити всі, хто далеко війни, хто війну проживає у соцмережах, хто вболіває і допомагає, хто “втомився від війни”, хто “не посилав їх туди” і т.д. ВСІМ.

Життя на руїнах: Історія харків’янина, який живе у зруйнованому рашистами будинку

“Живу вже рік у такому стані – буває настрій пригнічений. У метро валяюся, вночі піднімаюся, сльози котяться, плачу в прямому розумінні, я не знав, що робити. Руки тоді опустилися. А потім якось узяв себе у руки, думаю, жити треба, життя продовжується”, – розповідає чоловік.

Чому будь-який москвин нам ворог? Читайте думки нетаких русскіх

Коменти москвинських читачів ліберального російського ЗМІ. Що вже казати за відвертих навіжених російських фашистів. Характерним є те, що москвини, які на початку не підтримували війну, змінили свою точку зору і тепер навіжено бажають перемоги нацистській росії і поразки суверенній Україні. Найбільше їх бентежить те, що Україна чинить опір окупанту. Їх неабияк нервує допомога іноземних союзників, яка ламає плани агресора.

Валерія і досі частково залишилися на “Азовсталі”, де були обручки із фольги, і тіло її чоловіка досі в Маріуполі

Валерія пояснює: вона не корилася в полоні, бо не мала чого втрачати. Загибель її Андрія переважила все.

– Росіяни розуміли, що погрожувати мені нічим не можуть, пообіцяти нічого не можуть. Коли питали, що можуть запропонувати, я казала: “Поверніть мені мого Андрія”. Андрій – це моя слабкість і сила водночас. Це єдина людина, заради якої я була здатна на все. І я через його смерть дуже зла на них. Була і є.

РОСІЙСЬКИЙ ФАШИЗМ: За ніч на Луганському напрямку рашисти вбили 400 цивільних

– Ми зайшли в наглу і кулеметники почали всіх косити. Ми заходили в хату і всіх вбивали: жінок, дітей, старих…- розповідає виродок.

– Ну правильно, чо! – відповідає бабуся фашиста.

«Це було пекло – не знати, де похований твій син»: Іринку, Богдана, Данила і Богдана вбила росія

*«Перші дні Богдан бігав до сусідів допомагати укріплювати будинки. На всі свої кишенькові гроші накупив снікерсів й цигарок та відніс хлопцям із ЗСУ. Тоді ж, таємно від мене, поїхав у центр переливання крові, хотів стати донором, але не прийняли через неповноліття», – розповідає Ксенія Костинська.

*Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.

Російський фашизм в Бучі: Розстріл 4-х друзів на Києво-Мироцькій

“Максим отримав кульове поранення у голову. На місці. Настя встигла вискочити. Але її розстріляли у ноги, і вона впала. Сергій теж вискочив з авто, прикрив Настю собою. Їх просто добили”, — розповідає мама Анастасії.

Показували свіжі, відрізані голови наших хлопців, насаджені на арматуру: Військовий Олександр про полон

Після побаченого в полоні Олександр попрощався з життям, страшно уже не було. “Картинка стояла перед очима – покійна бабуся, братик, сонце, тепло, і я маленький”, – розповідає військовий.

40 днів окупації Корюківського району Чернігівщини: Сльози набігали на очі, коли поверталась армія України

Довелося тлумачити їм найпростіші речі – що ми тут православні й маємо церкви двох концесій. Росіяни вимагали привезти їм священника, щоби самим поговорити з ним.

Приїхав панотець московської церкви, розповів їм те саме – що тут нема націоналістів і ніхто росіян не ріже. Прийшов переконувати чоловік, який мав російський паспорт. Взагалі кількість людей збільшувалася в геометричній прогресії. За пів години це була сотня, за годину – більш як пів тисячі, й люди продовжували прибувати. На нашу вимогу ворожа техніка була відведена з дороги у поле, і через дві години вони поїхали назад на Семенівщину, а потім на кордон, до росії.

Ті, що не втекли: Як живе звільнена рік тому Буча

Яблунська – ще одна вулиця Бучі, яка стала сумнозвісною. Саме тут під час російської окупації було розстріляно десятки мирних жителів. Яблунську навіть називають “дорогою смерті”. Майже місяць, з третього по 31 березня 2022 року, російські десантники намагалися прорватися звідси в Ірпінь і далі Київ. Для місцевих жителів цей місяць окупації виявився справжнім пеклом. На Яблунській кадрові російські військові розстріляли близько шістдесяти цивільних, а також убили полонених тероборонівців. Вісьмох бійців тероборони російські військові спочатку катували, а потім розстріляли.