Це були повстанці УПА, а також прості селяни з Яблунова і навколишніх сіл, яких запідозрили у співпраці з УПА. Перш ніж вбити, їх морили голодом, піддавали тортурам, «розтрощували голови кольбами рушниць, забивали цвяхи в очі, в ніздрі, в хребет». Мертвих або напівживих українців НКВДисти скидали в криниці. За час розкопок було знайдено 74 (за іншими даними 90) жертв окупаційного режиму СРСР.

Автошлях М-06 — це траса Київ-Чоп, “Житомирська траса”, а віднедавна — “Траса смерті”. У людей, які бували на ній у перші дні й місяці після деокупації, вона вже давно не асоціюється зі звичайною дорогою на захід — лише з вервечкою згорілих автомобілів і згорьованих людей, тілами на асфальті й узбіччях, потрощеними будинками, купами російської техніки й табличками «міни» вздовж лісосмуг.

Злочини проти людства. Звірства срср. В цей же час інші совєцькі люди вірили в партію і славили вождя.

Зараз Роман має постійно носити спеціальну компресійну маску, яка необхідна для того, щоби на місці опіків утворювалось менше рубців. Лікарі кажуть, їх потрібно повсякчас шліфувати. Якщо цього не робити, біль і обмеження рухливості — неминучі. Бо дитина росте, а рубцеві тканини — ні.

«Всі їхні родичі і знайомі, які залишалися в селі, пішли на співпрацю. А вони не захотіли і їх за це вбили. Тіло Анастасії знайшли біля траси наступного дня після викрадення, а тіло чоловіка десь у посадці», – сказала Антоніна Пшенична.

Шестнадцатилетний Виталий из Берислава, которого поместили в лагерь в оккупированном Россией Крыму, рассказывает:

«Когда нас туда привезли, они сказали: ‘Украина состоит из террористов, которые убивают людей’. Они нас избивали.  розгами за слова ‘Слава Украине!’ Нас ругали и называли ‘хохлами’. Когда одна девочка повесила у себя в комнате украинский флаг, его сожгли».

Очевидці поділилися достовірними свідченнями, які підтвердили постійну схему катувань, включаючи зґвалтування та побиття, у різних місцях ув’язнення під час російської окупації та серед українських військових, захоплених російськими військами.

❗️Вересень. В Україні діти пішли до школи.

Ці діти не підуть до школи, а у цих діток тривалий процес реабілітації.

Цих дітей вбивали, ґвалтували, калічили російсько-фашистські солдати.

“У нього були зв’язані ноги, проломлений череп і гирю підв’язали до ніг. У нього на лівому передпліччі – велика родима пляма. Пляма є, так ми його впізнали. Вони його вбили. Я сама бачила, як вони його били прикладом. Пограбували повністю усю сім’ю, все з дому винесли, машину забрали і… убили. Про це всі мають знати! Це має дійти до президента, цих потвор треба знайти! Так знущатися з людей. І вони кажуть: «У Херсоні все гаразд». Нічого не гаразд! Здали Херсон!”

Сильні і мужні українці. Гідні захоплення, поваги і безмежної подяки, і ніяк не жалості.
Приклад для тих, хто ще 8 років тому “втомився” від війни в тилу.

Ми викладаємо частину цих документів (з дотриманням умов закону Про захист персональних даних), розуміючи важливість інформації, але особливо чутливим не рекомендуємо їх читати. За кожним пунктом – жахлива людська трагедія. Деяким з цього списку не було і року. Ніколи не пробачимо. Як і не заспокоїмось поки кожен російський воєнний злочинець не понесе покарання за те зло, яке вони принесли на нашу землю, – повідомляють у телеграм каналі Маріупольскої міської ради.

“Для нас було шокуючою новиною, це був кінець, коли ми зрозуміли, як російські війська рухаються з Кримського перешийку, тобто вони зайшли в Мелітополь буквально день-два.”

Він виповз з-під уламків, які горіли, упав на промерзлу землю і, використовуючи свої зуби, затягнув джгут на кожній зі своїх покалічених рук. За кілька хвилин бойовики наблизилися, простріливши йому ноги. Сам Михальчук уже вважав, що смерть неминуча, але він потрапив у полон.

#russia_is_a_terrorist_statе
#StopRussianAggression

Сила духу українського воїна захисника у 20-річного Даніїла б’є всі рекорди. Молодий чоловік в юнацтві обрав професію військового, готувався до зустрічі з ворогом, пройшов пекло російського полону і не втратив жагу до життя. Даніїл просить не жаліти людей з протезами, якщо вони про це не просять. Дивлячись на цю сталеву силу волі можна тільки сказати, що жаліти людину, яка в рази сильніше за тебе – це абсурд. Такі Люди викликають лише повагу і захват, аж ніяк не жалість.