Коменти москвинських читачів ліберального російського ЗМІ. Що вже казати за відвертих навіжених російських фашистів. Характерним є те, що москвини, які на початку не підтримували війну, змінили свою точку зору і тепер навіжено бажають перемоги нацистській росії і поразки суверенній Україні. Найбільше їх бентежить те, що Україна чинить опір окупанту. Їх неабияк нервує допомога іноземних союзників, яка ламає плани агресора.
Відео.
ЄВРОПА. 2023 РІК. рОСІЙСЬКІ ФАШИСТИ АТАКУЮТЬ КИЇВ
Київ. 2023 рік. Європа.
Діти біжать під звуки вибухів в укриття під час обстрілу столиці російськими фашистами.
Валерія пояснює: вона не корилася в полоні, бо не мала чого втрачати. Загибель її Андрія переважила все.
– Росіяни розуміли, що погрожувати мені нічим не можуть, пообіцяти нічого не можуть. Коли питали, що можуть запропонувати, я казала: “Поверніть мені мого Андрія”. Андрій – це моя слабкість і сила водночас. Це єдина людина, заради якої я була здатна на все. І я через його смерть дуже зла на них. Була і є.
– Ми зайшли в наглу і кулеметники почали всіх косити. Ми заходили в хату і всіх вбивали: жінок, дітей, старих…- розповідає виродок.
– Ну правильно, чо! – відповідає бабуся фашиста.
*«Перші дні Богдан бігав до сусідів допомагати укріплювати будинки. На всі свої кишенькові гроші накупив снікерсів й цигарок та відніс хлопцям із ЗСУ. Тоді ж, таємно від мене, поїхав у центр переливання крові, хотів стати донором, але не прийняли через неповноліття», – розповідає Ксенія Костинська.
*Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
“Максим отримав кульове поранення у голову. На місці. Настя встигла вискочити. Але її розстріляли у ноги, і вона впала. Сергій теж вискочив з авто, прикрив Настю собою. Їх просто добили”, — розповідає мама Анастасії.
Після побаченого в полоні Олександр попрощався з життям, страшно уже не було. “Картинка стояла перед очима – покійна бабуся, братик, сонце, тепло, і я маленький”, – розповідає військовий.
Довелося тлумачити їм найпростіші речі – що ми тут православні й маємо церкви двох концесій. Росіяни вимагали привезти їм священника, щоби самим поговорити з ним.
Приїхав панотець московської церкви, розповів їм те саме – що тут нема націоналістів і ніхто росіян не ріже. Прийшов переконувати чоловік, який мав російський паспорт. Взагалі кількість людей збільшувалася в геометричній прогресії. За пів години це була сотня, за годину – більш як пів тисячі, й люди продовжували прибувати. На нашу вимогу ворожа техніка була відведена з дороги у поле, і через дві години вони поїхали назад на Семенівщину, а потім на кордон, до росії.
Яблунська – ще одна вулиця Бучі, яка стала сумнозвісною. Саме тут під час російської окупації було розстріляно десятки мирних жителів. Яблунську навіть називають “дорогою смерті”. Майже місяць, з третього по 31 березня 2022 року, російські десантники намагалися прорватися звідси в Ірпінь і далі Київ. Для місцевих жителів цей місяць окупації виявився справжнім пеклом. На Яблунській кадрові російські військові розстріляли близько шістдесяти цивільних, а також убили полонених тероборонівців. Вісьмох бійців тероборони російські військові спочатку катували, а потім розстріляли.
Свідчення про закатованих і вбитих російськими окупантами, свідчення тих, що вижили, про тих, що “не втекли” і беззбройними чинили опір російським фашистам, гальмували їм шлях завалами на дорогах, готували коктейлі Молотова тощо.
Це про цих українців Володимир Зеленський казав, що не міг їх попередити про смертельну загрозу, бо люди втечуть з країни і він втратиить 7 млрд. надходжень в місяць.
-Она визжит, она маленький ребенок, ей лет пять-шесть. А я выстрелил, ты понимаешь.. контрольный. Я никого не должен был выпустить, никого. Была команда на зачистку.
Про що мріють українські діти, коли російські фашисти бомбардують українські міста та села?
Здійснилась мрія маленької української гімнастки Олександри Паскаль, яка втратила ногу внаслідок російського ракетного удару по смт Затока Одеської області, вона отримала біонічний протез.
Відео
Слідчі поліції Харківщини оголосили про підозру російському військовому у розстрілі подружжя.
