Цей вирок став ще одним прикладом справ, у яких жителів різних областей України притягують до відповідальності за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил. Судова практика розглядає такі дії як тяжкий злочин, що підриває обороноздатність держави. Особи, які свідомо заважають військовим виконувати свій конституційний обов’язок, зрештою несуть відповідальність перед законом.

Татарбунарський районний суд Одеської області розглянув справу місцевого жителя, якого визнали винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та хуліганстві. Чоловік систематично поширював у Viber інформацію про пересування груп оповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час проведення мобілізаційних заходів.

Слідство встановило, що в червні 2024 року обвинувачений, будучи адміністратором однієї з місцевих Viber-спільнот, публікував фотографії та повідомлення про місцезнаходження автомобілів ТЦК. У дописах він вказував маршрути руху військових, конкретні населені пункти та місця їхньої роботи. Суд дійшов висновку, що ця інформація відповідала реальним маршрутам груп оповіщення та могла допомагати військовозобов’язаним уникати зустрічі з представниками ТЦК.

Такі дії створювали перешкоди для виконання мобілізаційних заходів і негативно впливали на обороноздатність держави в умовах воєнного стану.

Окрім цього, у справі розглядався ще один епізод. У лютому 2024 року чоловік влаштував конфлікт у центрі Татарбунарів. Під час інциденту він погрожував перехожим битою, а також пошкодив чужий автомобіль, розбивши скло, дзеркало та деформувавши дах транспортного засобу. Загальна сума збитків перевищила 30 тисяч гривень.

У березні 2025 року суд визнав чоловіка винним за статтею про перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період та за статтею про хуліганство. За сукупністю злочинів йому призначили покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

Водночас суд врахував, що обвинувачений повністю визнав свою провину, розкаявся, має позитивну характеристику та виховує малолітню дитину. Тому реальне відбування покарання було замінене випробувальним терміном на два роки.

Також суд конфіскував мобільні телефони, які використовувалися для поширення інформації про пересування військових, зобов’язав засудженого виконувати вимоги пробації та відшкодувати процесуальні витрати.

Поширення даних про роботу військових під час війни може розцінюватися як перешкоджання діяльності ЗСУ та має серйозні правові наслідки. Українські суди продовжують розглядати подібні правопорушення як злочини, що завдають шкоди обороноздатності держави.