НА ВІЙНІ НЕ ІСНУЄ ДОВІРИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ
ЛІНІЯ ФРОНТУ НАБЛИЖАЄТЬСЯ У БІК КИЄВА
“Я дивлюсь на білу ракету і пригадую, що на війні не існує довіри і справедливості. Я чую бадьорі рапорти про дзеркальне і одночасне відведення українських військ з української землі, слухаю заспокійливе про животворящий «Нормандський формат», і відчуття, що ми над прірвою, стає ще гострішим.”
The Center was established in March 2014, when Russia started a military aggression against our country, when it invaded and captured a part of the territories of our sovereign and independent state. Back then, all the motivated men in the Army, border guard service, state security and intelligence agencies had to physically stand up for our country. The uniformed services faced formidable challenges and had no human or technical resources or time to spare in order to carry out all the painstaking and hard work that the Myrotvorets Center took on itself.
А тепер про основне, заради чого я й почав писати цей допис. Ми ж втілювали саме цей увесь досвід Ізраїлю, хіба з деякими корективами через наявність у нас відверто колаборанської частини населення (в Ізраїлі внутрішніх зрадників практично не було). Ви думаєте, чим займався всі ці роки Порошенко?
Ви вже встигли долучитись до ініциативи “заморозити ситуацію”?
Ви вже вибухнули від обурення результатами “опитування” мешканців окупованого шматка Донбасу?
Ви вже ознайомились зі статтею в “Дзеркалі тижня”?
Тоді, давайте спробуємо розібратись разом.
Новина, яку свідомість відмовляється прийняти – завтра будуть судити «Марчело», генерала Марченка, бойового офіцера, який на фронті ще з квітня 2014 р. (Чонгар). Героя Південного мішка і ДАП. Керівника Центру розвитку ЗСУ – «Центру Марченка» чиї результати – форма укропіксель, берці на мембрані, фліски що стали вже брендом ЗСУ, сухпай у вакуум пакетах, реформа харчування… Тощо і тощо… За броніки – все те саме. Те що звинувачення – туфта притягнута за вуха, це тема окремого допису, завтра на ранок викладу – анонсую. А що насправді? А насправді – чотири інтереси.
В закритий порт Севастополь на завантаження зерном на причалі стівідорної компанії “Авліта” зайшло ліванське судно FEDERAL ADI під прапором Белізу, яке є найбільшим судном з тих, хто незаконно відвідував закриті кримські порти за останні три роки.
“Вы не пишите, что он плохой человек! Это не так! У него золотые руки. Сейчас в тюрьме он работает сварщиком в котельной. Если его оставят в СИЗО, то там и останется работать. Если нет — увезут на зону, в колонию. Я не знаю, что делать.” – хвастается своим рукастым сыном мама.
Слід зазначити, що вітанню та побажанням надавалося споконвіку велике значення, народ не лише знав, а і відчував на собі енергію і силу слова, які безпосередньо впливають на душевний та фізичний стан людини, її відчуття, настрій, навіть майбутні події.
«Вироблені віками і закріплені у побуті кращі форми вітань-звертань – не звичайна людська забаганка і, тим паче, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємостосунки, зрештою наше здоров’я не тільки в буквальному, але й переносному значенні. Коротше кажучи, це наш спосіб життя».
Прокуратура Зальцбурга вважає, що 71-річний чоловік, ідентифікований як Мартін М., працював на російську військову розвідку ГРУ з 1993 року, надаючи детальну інформацію про австрійські системи озброєння та військові дані.
Ви маєте таку думку, бо НІЧОГО хорошого про Пашинського НІКОЛИ не чули. І хоча ви, безумовно, знаєте, що спаплюжити в сучасному світі легше, ніж гикнути, але негативу проти Пашинського ви вірите. Тому що цього негативу дуже-дуже багато, він йде з різних джерел, його транслюють ваші хороші знайомі, яким ви довіряєте.
“То, что РФ делала и делает на Донбассе, будет предметом рассмотрения Международного суда ООН. Сегодняшнее решение будет более чем дорого стоить России во всех смыслах. Оно является мировым прецедентом и ответом для тех, кто ноет, что рычагов против агрессора нет. Они, по них нужно бороться “, – написал Климкин.
НІМЕ КІНО ВІД МИРОТВОРЦЯ
З початку осені до Чистилища потрапило близько 3000 громадян України, які свідомо на території російського агресора отримали російські паспорта. Ми розцінюємо це, як перехід на сторону ворога під час війни. Тим більше, що їх попереджала ГПУ так не робити.
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки.
Постійно туди, де накрило.
Шепочуть: «терпи іще трошки!»
Якщо це не моя війна?
Чому ж я мушу йти у бій?
Не я його почала,
Не я той бій почала,
Та переможу в нім!
“Це був тільки початок. На місцевому кладовищі до цього часу дуже багато хрестів на могилах, де вказана тільки дата поховання. Про те що було у місцевому морзі словами не передати: трупи людей були розкидані по всій будівлі, місцевий лікар втік разом з «воїнами»- ополченцями у Донецьк.”
“Я мрію про шляхетну і горду країну. Хтось скаже: утопія, але я хоча б спробую! Хочеш перемогти – дій, така логіка бою! І будьте певні, я не один – нас багато!”
