Ми, журналісти, які добровільно пішли з медіагрупи Медведчука, а також учасники Медіаруху, громадські організації, які долучаються до цієї заяви, висловлюємо протест проти повзучої російської окупації українського медіапростору.
Що святкує сьогодні “Партія Регіонів”? – холоднокровне вбивство радянськими маршалами сотень тисяч неозброєних українських новобранців, більшість з яких була підлітками. Їх кидали з цеглою проти кулеметів, щоб вберегти “гвардію”, і зайняти Київ до дня “свята революції”.
Фактично, це був геноцид. Хоча кулі були німецькими, але справжніми вбивцями були керівники Червоної армії. Вони виконували свою криваву задачу, створюючи перемогу для радянської імперії, але якими ідіотами, або циніками потрібно бути, щоб організовувати святкування ювілею цього геноциду тепер, в незалежній Україні?
А “журналисты” Громадського из за которых был такой хипешь – не пришли. Станко не пришла. За Станко почему то отдувалась Татьяна Попова (Tetiana Popova), что к слову для многих было непонятно. Ну и там была какая то пожилая темноволосая женщина с какими то истеричными вскриками “что вы знаете о стандартах журналистики?”, “российский журналист тоже журналист”, “это нападки на свободу слова”, которая сидела рядом с Поповой, я помнится с ней зарубился даже, она какую то просто вселенскую тупость демонстрировала своими фразами.
Якщо переглянути політичні «мемасики» Новинача за тривалий період, помітна спільна ознака більшості меседжів: зневага і скепсис на адресу української влади. Півроку чи рік тому це був Порошенко, депутати Верховної Ради, уряд тощо. А останніми тижнями ті ж самі знущально-скептичні інтонації, які були характерні для мемів про Порошенка, спостерігаються в мемах про Зеленського та призначених ним посадовців у Адміністрації президента. Коли вони виступали проти влади – паблік був на їхньому боці. А як тільки стали владою – тут же перетворилися на мішень. І взагалі, створюється враження,що будь-яка українська державна інституція чи ініціатива через призму нібито аполітичних «веселих пабліків» виглядає неоковирною, некомпетентною, неадекватною і т.д. і т.п. Нічого дивного: зрештою, головною метою російської дезінформаційної машини є дискредитація політичного керівництва України – ми про це писали не раз.
Ми зазнаємо втрат унаслідок непередбачуваних дій якоїсь недорікуватої істоти, яка на цьому нічого не виграє, і насправді нічого не здобуває від того, що створює нам проблеми, труднощі або шкоду. Ніхто не може знати, зрозуміти чи пояснити, чому ця безглузда істота робить те, що вона робить. По суті, пояснення тут і немає – або, точніше, є тільки одне пояснення: істота, про яку йдеться, – тупа.
Большая подборка вырезок из советской прессы, в том числе и выступление союзника СССР, Гитлера в Рейхстаге 1 сентября 1939 года, опубликованное газетой Красная Звезда
В юбилейном Ялтинском форуме, работа которого завершилась 20 апреля, приняли участие более 4,5 тыс. человек из 89 стран мира. Практически все зарубежные гости, выступившие на пленарных заседаниях, после мероприятия оказались в списках «Миротворца», рассказал «Известиям» сопредседатель ЯМЭФ Андрей Назаров.
Останніми роками наш лексикон поповнився купою образ на політичному та інформаційному ґрунті, серед яких «зрадофіли», «порохоботи» та «журнашлюхи» — чи не найкультурніші. Хвиля ворожнечі зачепила всіх, хто не залишався осторонь політичних подій, — прихильників перемоги і зради, прихильників Петра Порошенка та його противників, медіа та журналістів, а ближче до виборів 2019 року — прихильників і противників Володимира Зеленського.
«Проти Порошенка окремі сайти поширювали відверті фейки, звинувачення у фальсифікаціях чи підготовці зриву виборчого процесу взагалі, миттєвому збагаченні та створенні ще одного “Межигір’я”. Негатив проти Петра Порошенка сконцентрований на певних сайтах — Politeka.net (26,07 % від усіх текстів із негативною тональністю, де згадується Порошенко), Znaj.ua (22,2 %) та Strana.ua (18,8 %). Проти Володимира Зеленського найбільше текстів із негативною тональністю зустрічалися на сайтах Gazeta.ua (16,42 %) та Obozrevatel.com (13,43 %)», — ішлося у статті аналітиків ІМІ за результатами медіамоніторингу.
В дипломатії вирішальне значення має точність формулювань. І ми в Міністерстві закордонних справ ведемо активну роботу над тим, щоб правильні формулювання використовувалися під час переговорів, у мові дипломатичних документів, спільних заявах і позиціях, деклараціях тощо.
Я розумію «Команду Зе!», яка хоче інакше пояснити свій тріумф і запускає в бій своїх діджитал-експертів з красивими новомодними поясненнями. Але інтернет-аналітика – вперта річ, і говорить вона про зворотнє. Зеленський виграв у Порошенка завдяки сильному втручанню телевізора.
Таким чином: теплі емоції (“свій хлопець, близький до людей, так само ненавидить цю владу” та інші переноси якостей художніх персонажів на реального кандидата Зеленського), переважання відеоконтенту в соцмережах, ефективні охоплення аудиторії (як позитивом до себе, так і негативом до конкурента) і ефект множинного повторення одних і тих самих меседжів в різних медіа забезпечили фантастичну перевагу і в першому, і в другому турі виборів Володимиру Зеленському. При тому, що медійні охоплення Порошенка не були нижчими. Але емоційна нейтральність повідомлень не змогла конкурувати з живими, гарячими емоціями симпатії до одного й ненависті до іншого кандидата, так уміло сформованими якісним мультиекраном Зеленського.
Типові портрети і особливості поведінки прихильників Порошенка і Зеленського в соціальних мережах, а також топологія їх дискусії – дослідження Центру контент-аналізу
Під час передвиборчої кампанії агітація за Володимира Зеленського широко використовувала фейки і конспіративні теорії, і стилістично це нагадувало російську пропаганду із залученням «фабрики тролів».
Выборы 1933-го вошли в историю еще одним обстоятельством: Гитлер и Геббельс едва ли не первыми прибегли к современным технологиям. Геббельс вообще уделял техническим новшествам самое пристальное внимание. К 1939 году, благодаря программе продаж в рассрочку, 70% немецких семей слушали радио (в 1932 году таковых было втрое меньше), «радиоточки» размещались на предприятиях и в общественных местах. В то же время зарождалось телевидение, и Геббельс мечтал о «чуде», когда «живой фюрер войдет в каждый дом»: «Мы должны быть с народом каждый вечер после трудового дня и объяснять ему то, что он недопонял днем», – ставил задачу Геббельс. При этом, по его убеждению, вещание должно ограничиваться новостями, речами, спортивными репортажами и развлекательными программами: «Немецкому народу незачем знать, что намеревается делать фюрер, он и не хочет этого знать».
