В основе многих кампаний по дезинформации лежат принципы психографического и социального хакинга, то есть манипуляции индивидуальными и групповыми эмоциональными слабостями людей.

Предлагаем ознакомиться с небольшой подборкой ликвидированных на территории Украины российских военных преступников, которые #ихтамнет, и которые уже не хотят говорить и не поддерживают ни завтраков на границе, ни посиделок кремлевских пропагандистов.
Уже наговорились.

Ми, журналісти, які добровільно пішли з медіагрупи Медведчука, а також учасники Медіаруху, громадські організації, які долучаються до цієї заяви, висловлюємо протест проти повзучої російської окупації українського медіапростору.

Що святкує сьогодні “Партія Регіонів”? – холоднокровне вбивство радянськими маршалами сотень тисяч неозброєних українських новобранців, більшість з яких була підлітками. Їх кидали з цеглою проти кулеметів, щоб вберегти “гвардію”, і зайняти Київ до дня “свята революції”.
Фактично, це був геноцид. Хоча кулі були німецькими, але справжніми вбивцями були керівники Червоної армії. Вони виконували свою криваву задачу, створюючи перемогу для радянської імперії, але якими ідіотами, або циніками потрібно бути, щоб організовувати святкування ювілею цього геноциду тепер, в незалежній Україні?

А “журналисты” Громадського из за которых был такой хипешь – не пришли. Станко не пришла. За Станко почему то отдувалась Татьяна Попова (Tetiana Popova), что к слову для многих было непонятно. Ну и там была какая то пожилая темноволосая женщина с какими то истеричными вскриками “что вы знаете о стандартах журналистики?”, “российский журналист тоже журналист”, “это нападки на свободу слова”, которая сидела рядом с Поповой, я помнится с ней зарубился даже, она какую то просто вселенскую тупость демонстрировала своими фразами.

Якщо переглянути політичні «мемасики» Новинача за тривалий період, помітна спільна ознака більшості меседжів: зневага і скепсис на адресу української влади. Півроку чи рік тому це був Порошенко, депутати Верховної Ради, уряд тощо. А останніми тижнями ті ж самі знущально-скептичні інтонації, які були характерні для мемів про Порошенка, спостерігаються в мемах про Зеленського та призначених ним посадовців у Адміністрації президента. Коли вони виступали проти влади – паблік був на їхньому боці. А як тільки стали владою – тут же перетворилися на мішень. І взагалі, створюється враження,що будь-яка українська державна інституція чи ініціатива через призму нібито аполітичних «веселих пабліків» виглядає неоковирною, некомпетентною, неадекватною і т.д. і т.п. Нічого дивного: зрештою, головною метою російської дезінформаційної машини є дискредитація політичного керівництва України – ми про це писали не раз.