На Волині відбуваються жалобні заходи, присвячені польським жертвам Волинської трагедії. У колишньому селі Острівки поховали останки 55 людей, знайдені та ексгумовані українськими й польськими фахівцями протягом липня та серпня цього року.

Прах загиблих передали землі польського кладовища в Острівках, де вже існують масові поховання, сформовані після попередніх ексгумацій, проведених у 1992, 2011 та 2015 роках.

На церемонію прибули родичі загиблих, представники польської влади та українські посадовці. Серед польської делегації були віцеспікер Сейму Пьотр Згожельський, міністерка культури та національної спадщини Марта Ченковська, а також заступник голови Інституту національної пам’яті Кароль Полейовський. У заході також взяли участь колишній польський прем’єр Матеуш Моравецький і голова парламентської комісії у закордонних справах Павел Коваль. Україну представляв, зокрема, заступник міністра культури Іван Вербицький.

30 тисяч українців, убитих у польсько-українському протистоянні 1939–1947 років, перестають бути безіменною статистикою. Історик Ігор Галагіда та його колеги ведуть масштабну роботу з ідентифікації жертв — уже встановлено імена близько 20 тисяч убитих українців, ще приблизно 10 тисяч залишаються невстановленими.

Для цього дослідники по крупицях збирають інформацію з архівних документів, метричних книг, судових матеріалів, звітів німецької та радянської адміністрацій, документів підпілля та свідчень очевидців. Іноді один запис у метричній книзі дозволяє встановити не просто кількість загиблих, а ім’я, прізвище, вік, дату і обставини смерті конкретної людини.

Це принципово важлива робота, адже за кожною цифрою — людина. Не «600 загиблих», не «30 тисяч жертв», а конкретні чоловіки, жінки й діти, яких треба назвати поіменно.

Історик наголошує: головне завдання проєкту — не виграти суперечку про кількість жертв, а повернути цим людям їхні імена. Щоб вони перестали бути сухими числами в статистиці.

Водночас дослідження дає змогу побачити значно складнішу картину польсько-українського протистояння — без автоматичного приписування всіх жертв одній стороні та без замовчування злочинів, ким би вони не були скоєні.

Дослідник прямо ставить незручні питання до польської історіографії: чому всіх убитих поляків автоматично записувати до жертв «українських націоналістів», якщо серед них були жертви радянських, німецьких чи інших сил? І чому українські жертви польського підпілля, комуністичних формувань та повоєнних депортацій досі часто залишаються на периферії пам’яті?

Німецькі органи безпеки фіксують активізацію проросійських дезінформаційних кампаній напередодні виборів у федеральних землях. Одну з таких операцій назвали «Матрьошка» — за даними співрозмовників Reuters, її мета полягає у впливі на політичні настрої та посиленні внутрішніх суперечностей у країні.

За інформацією джерел у сфері безпеки, кампанії спрямовані на дискредитацію представників різних політичних сил, зокрема суперників ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН).

Правоохоронці вважають, що такі інформаційні операції координуються з Росії через мережу компаній.

До Тернопільської обласної військової адміністрації не надходили звернення щодо погодження пішої хресної ходи до тимчасово окупованої російським агресором Почаївської Свято-Успенської лаври чи проведення там масових заходів. Водночас в умовах воєнного стану такі рішення ухвалюють органи місцевого самоврядування.

Наразі журналісти очікують на коментар Почаївської міської ради щодо того, чи надавала громада дозвіл на проведення хресної ходи своєю територією та масового богослужіння, запланованого на 5 серпня.

Нагадаємо, 3 серпня на Тернопільщину з Рівненської області перейшла колона з кількох тисяч прочан так званої церкви Московського патріархату, яка благословляє вбивство українців, катування полонених цивільних та військових, знищення наших міст і сіл. Такі паломництва традиційно організовують щороку до свята Почаївської ікони Божої Матері, яке відзначають 5 серпня.

Водночас тимчасово окупована російським агресором Почаївська лавра залишається в центрі уваги державних органів. За результатами перевірки Державної служби України з етнополітики та свободи совісті було виявлено ознаки афілійованості лаври з Російською православною церквою. Представникам монастиря надали 30 днів для виконання приписів щодо розірвання цих зв’язків.

Крім того, у попередні роки навколо тимчасово окупованої російським агресором Почаївської лаври вже виникали резонансні ситуації. У 2024 році там проводили перевірку стану збереження культурної спадщини та інвентаризацію майна, а торік прочани так званої церкви УПЦ Московського патріархату здійснили ходу до Почаєва попри заборону. У жовтні 2025 року правоохоронці намагалися провести слідчі дії на території лаври та у Всіхсвятській церкві, однак вони були призупинені.

Україна виявила масштабну російську пропагандистську кампанію, яка використовує міграційну кризу в іспанському анклаві Сеута для дестабілізації європейських країн. Про це повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.

За його словами, українські аналітики викрили проросійську мережу медіа, очолювану ресурсами «Правда» та RT, які активно поширюють матеріали про ситуацію в Сеуті. Загалом зафіксовано понад 1 500 публікацій, із них близько 300 оприлюднила іспаномовна версія «Правди».

Сибіга наголосив, що Кремль уже багато років використовує міграцію та інші чутливі теми, щоб посіяти страх, розколоти європейські суспільства та дестабілізувати ситуацію в країнах ЄС.

«Справа не в самій ситуації, а в тому, як Росія намагається експлуатувати будь-яку тему, яка може слугувати її інтересам. Єдиний спосіб захистити громадськість від такого втручання – це припинити його», — заявив глава МЗС.

Він також закликав європейські країни повністю заблокувати російські пропагандистські ресурси.

Нагадаємо, за даними Міністерства внутрішніх справ Іспанії, з початку міграційної кризи до Сеути з території Марокко незаконно потрапили понад 50 тисяч мігрантів, тоді як місцева влада називає ще вищі цифри. На тлі загострення ситуації в урядах Італії та Чехії вже пролунали заклики тимчасово закрити Шенгенську зону для Іспанії. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС посилить підтримку Іспанії у відповідь на кризу.

Литовський досвід цікавий не лише самим фактом конфлікту з Польщею, а й тим, як дві держави зуміли перейти від історичної образи до політичного діалогу. Це не сталося автоматично. Спочатку довелося назвати речі своїми іменами, визнати існування проблеми й погодитися з тим, що минуле не можна просто викреслити заради зручності сьогодення.

Тож питання до істориків й археологів: на якому етапі знаходяться спільні з поляками домовленості про документування злочинів АК проти українців на території Польщі та окупованих неї територіях в період з 1929 по 1945 роки?

Проблема не в тому, що немає фактів. Проблема в тому, що історична пам’ять у Польщі часто будується за принципом: свої жертви мають бути почуті першими, а чужі — залишаються десь на полях підручника.

Україні, можливо, варто було раніше і наполегливіше говорити про власний історичний досвід. Не для того, щоб створити новий конфлікт із Польщею, а для того, щоб діалог був рівним.

У порівнянні з багатовіковою історією українсько-польських відносин цей конфлікт може виглядати значно коротшим і менш масштабним. Його не можна механічно прирівнювати до Волинської трагедії чи інших драматичних сторінок українсько-польського минулого. Але він показує важливу річ: навіть відносно нетривала історична травма може залишатися в пам’яті поколінь, якщо її не проговорити.

За словами В’ятровича, проблема сьогодні полягає в тому, що дискусія про польсько-український конфлікт дедалі більше виходить за межі історичної науки. В Польщі її тривалий час визначають передусім політики, а не історики, і тема «Волині-43» поступово перетворюється на політичний та ідентифікаційний символ, де для складних історичних аргументів залишається дедалі менше місця.
Інтерв’ю політика та історика, нині – народного депутата від «Європейської Солідарності», а в минулому – очільника Інституту національної пам’яті, Володимира В’ятровича — за посиланням.
А тим часом по всій території Польщі лунають сигнали тривоги: жителів закликають негайно пройти в укриття та чітко виконувати інструкції. Наразі в країні тривають загальнонаціональні навчання «ALARM 2026», під час яких перевіряють систему оповіщення населення про можливу загрозу ударів з повітря та відпрацьовують дії служб у разі надзвичайної ситуації.

УПА для українців, Армія Крайова для поляків: дві підпільні армії часів Другої світової війни, які боролися за відновлення державності. Володимир В’ятрович пояснив, чому в Польщі Армію Крайову сприймають як символ боротьби за незалежність, тоді як в українській історичній пам’яті вона має і трагічний вимір через антиукраїнські акції та злочини проти мирного населення. Історик зазначив, що окремі підрозділи та командири Армії Крайової були причетні до воєнних злочинів, зокрема нападів на українські села та повне їхнє винищення.

«Це те, що ми маємо нагадувати. Але це не дає нам права і підстав змушувати поляків відмовитися від усієї історії Армії Крайової», — зазначив Володимир В’ятрович.

Політика знищення української ідентичності з боку московії має багатовікову історію. Вона почалася задовго до сучасної війни — із заборон української мови, привласнення історії, нищення культурних діячів та спроб стерти пам’ять про українську самобутність.

Винищення української ідентичності має глибоке історичне коріння — воно почалося ще за часів Петьки першого, коли Москва століттями намагалася придушити українську мову, культуру та самобутність.

Наслідки цієї політики досі болять українцям — від ще зовсім недавньої, якщо дивитися крізь призму століть, трагедії «розстріляного відродження» до нинішньої війни росії проти України та сучасних проявів українофобії у світі.

Ще й сьогодні українці потерпають від нападів за ознакою національності у різних країнах світу. Саме тому міжнародне визнання цієї проблеми давно назріло — мають бути створені правові механізми на кшталт тих, що діють у боротьбі з антисемітизмом, аби системна ненависть до українців отримала належну оцінку та протидію.

Сьогодні Верховна Рада підтримала звернення до міжнародних організацій та інших держав щодо засудження політики систематичного культурного геноциду РФ проти українського народу, ініційоване командою “Європейської Солідарності”.

У дописі Петро Порошенко наголошує: боротьба йде не лише за території, а й за мову, історичну пам’ять, культуру та право українців залишатися собою.

Як Польща подає історію: українські могили топчуть, накривають маскувальними сітками, а польські поховання стають тлом для офіційних церемоній. Символічний епізод під час візиту президента Кароля Навроцького до Радружа помітила “Україна Інкогніта”. Що саме приховали від камер — читайте.

«Україна уважно стежить за перебігом розгляду у Сеймі Республіки Польща законопроєкту про внесення змін до закону про Інститут національної пам’яті та Кримінального кодексу. Закликаємо польську сторону до розсудливості та виваженості», — наголосив Тихий.

Він підкреслив, що Польща залишається для України стратегічним партнером у протидії російській агресії, підтримці європейської інтеграції, розвитку економічної співпраці та міжлюдських контактів. Також речник подякував польській державі та суспільству за підтримку України після початку повномасштабного вторгнення Росії.

“Символічно я повертаю свою нагороду цьому резиденту на знак протесту проти безглуздого рішення про позбавлення ордена Президента України, України, що бореться!” – написав Фоглер.

Він уточнив, що його крок спрямований не проти того президента, який свого часу вручив йому нагороду, а саме проти Кароля Навроцького.

“який дедалі більше знущається з Польщі та з нас усіх”.

Фоглер також різко розкритикував дії польського президента, заявивши, що вони шкодять країні.

“Те, що зробив і продовжує робити цей пан, якого називають президентом, – це кошмар, і для мене він не є президентом моєї країни, а лише помилкою, і я досі чекаю на перерахунок голосів Центральною виборчою комісією… бо до сьогодні не знаю остаточних результатів цих виборів”, – написав ексдепутат.