Якось так вперше сталось, що нема чого додати до аналізу російської пропаганди щодо Центру “Миротворець” від естонських журналістів.

«Якби в 2004 році події покотилися інакше, якби була політична воля переможців покарати в різний спосіб організаторів цього з’їзду, цілком можливо, ми не мали б сценарій 2014-го, тим більше 2022 року. Але, знову ж таки, це припущення, тому що ми забуваємо про головний фактор цього. Головний фактор – це була Росія», – каже історик Ярослав Грицак.

Будемо розбиратися.

Я вже задовбався пояснювати, що таке гуманітарна агресія проти України, її народу, її культури і історії.
Якщо ви регочите з переробленої блазнями-покидьками неперевершеної за міццю пісні Хурсенка “Соколята”, то ви є співучасником цієї агресії.
Так ясно?

Заморожуючу в жилах кров статтю рекламного характеру про Миротворець випустили в світ московити. Ні повномасштабна агресія, ні масові вбивства українців, тобто весь набір діянь і звірств російських фашистів не задовольняє кремль допоки є Центр “Миротворець”. На знищення доказів воєнних злочинів російських військових злочинців уже 9-й рік поспіль кремль викидає шалені гроші і залучає усіх своїх агентів впливу, як дрібних так і дороговартісних у найвищих ешелонах влади країн Європи та США.

Хто сказав, що ми брати з росіянами?
Разюча відмінність кидається в око відразу, це помічали навіть чужинці..
“Варево”, “мура” та “тюря” – що їли московити. Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.
І як жили наші предки українці – за посиланням.

Чи завжди ви звертаєте увагу на домен, коли зустрічаєте посилання на відомі українські і зарубіжні ЗМІ, такі як “Обозреватель”, Der Spiegel, Fox News тощо? Чим загрожує недбальство у споживанні інформації читайте у матеріалі The Insider.

Користуючись нагодою, нагадаємо про не вирішене питання.

Попит на відверту розмову про наше минуле росте. Влада заховала голову в асфальт і не піднімає цю тему, мабуть тому. що шоу-бізнес, з якого “нові обличчя” прийшли у владу, завжди мало розумівся на українській історії. Білі плями, чи то пак, зафарбовані у червоний совєцькій колір пропаганди пробіли, маємо відновлювати і заповнювати порожнечу дослідженнями нашої історії.

Україні все ще доводиться відстоювати правдиву історію і корегувати викривлені терористичною росією факти.

Історично так склалося, що землі, на яких проживали українці є на сучасних теренах усіх наших сусідів. Берестейщина у Білорусі, Лемківщина, Бойківщина та Підляшшя у Польщі, Пряшівщина у Словаччині, Мараморош та Буковина в Румунії, Придністров’я в Молдові, Стародубщина та Східна Слобожанщина у РФ.
Ну це ніби знають усі. А от як так сталося, що немає таких етнічних осередків українців в Угорщині? Чи може є ? Нумо розбиратися.

Протягом тривалого часу ми поставили раком їхню інформаційну машину.
Ми вважаэмо, що це одна з найвдаліших спецоперацій, коли ми впливали на наповнення їхнього інформаційного простору. Коли ми керували їньою величезною, безкрайньою інформаційною машиною.
Роспроп брав цілі наші абзаци і вставляв в себе, в свої пропагандистські статті.