Українські захисники звільнили від окупантів Володимирівку — такі новини звучали 83 роки тому, так звучать вони і сьогодні.

Ніч у Володимирці 7 лютого 1943 року не була тихою. Поки німецький гарнізон почувався господарем містечка на Рівненщині, сотня УПА під командуванням Григорія Перегіняка — “Коробки”, відомого також як “Довбешка” або “Довбенко”, — готувала удар. Проти повстанців стояв численний гарнізон: німецькі жандарми та колишні радянські військовополонені — росіяни й узбеки. Ставка була на ніч, раптовість і швидкість. Бій затягнувся до світанку й завершився повним розгромом окупаційних сил, здобуттям зброї та визволенням в’язнів. Саме зі звільнення Володимирця УПА вперше відкрито вдарила по нацистах — і вже не збиралася зупинятися.

Далі матеріал “Еспресо.Захід“.

Звільнення Володимирця – це перша легальна збройна акція УПА проти нацистських загарбників, зазначають в Українському інституті національної пам’яті. Німці відтоді тривалий час не наважувалися повертатися в містечко. Розпочалася широка антинацистська боротьба Української повстанської армії. Символічно, що через 10 днів після цієї збройної акції, а саме 17 лютого 1943 року, почалася 3-тя конференція ОУН (б), яка прийняла рішення про негайне створення партизанської армії та початок відкритої збройної боротьби проти нацистських і більшовицьких поневолювачів.

Передумови

Керівництво Організації українських націоналістів (б) восени 1942-го розпочало підготовку збройного опору проти терору нацистської окупаційної влади. Утворення власної партизанської армії відбувалося на основі об’єднання українських самооборонних відділів, щоб вести ефективну та стратегічно виважену національно-визвольну боротьбу.

Розгорталися повстанські структури, створювали перші партизанські загони, що стали основою майбутньої армії. Серед них – відділ референта Крайового проводу ОУН Сергія Качинського – “Остапа” на Берестейщині, Григорія Перегіняка поблизу Луцька, хорунжого “Яреми” в районі Колки-Степань, “Ворона” в Пустомитських лісах і “Крука” на Кременеччині (Тернопільщина). За п’ять років по тому керівництво національним підпіллям назвало символічним днем заснування УПА 14 жовтня 1942-го.

20 січня 1943-го Григорій Перегіняк і його боївка (8 осіб) здійснили напад на німецьку поліційну колону неподалік села Городець Володимирецького району (деякі дослідники саме цю акцію називають першим зіткненням УПА з німецькими військовими частинами). Були знищені четверо німців, а три десятки власовців, що входили до німецького загону, розбіглися. У відповідь німці за два тижні заарештували провідного діяча ОУН на Сарненщині – “Діброву”. Його утримували у підвалі будинку німецької жандармерії у Володимирці.

Прим. Мyrotvorets.news

Бо́ївка — невеликий, організований збройний підрозділ (від кількох до десятків бійців), що виконує конкретні військові або партизанські завдання. Це основна бойова одиниця на початковому етапі формування армії, схожа на “командний загін” або “малий підрозділ”.

У випадку Володимирця 1943 року боївка Перегіняка спершу атакувала німецьку колону, а потім стала ядром сотні, яка здійснила масштабний нічний бій і розгромила гарнізон.

У контексті ОУН/УПА боївка Служби безпеки була офіційним підрозділом СБ ОУН (1940–1950-ті), виконувала спеціальні, охоронні, розвідувальні та бойові завдання. Фактично це була автономна військово-політична сила всередині ОУН, координована з провідними структурами.

Бій під Володимирцем

У ніч із 7 на 8 лютого 1943-го сотня Григорія Перегіняка здійснила зухвалий напад на Володимирець. На той момент у містечку основні окупаційні сили складалися із 30 німецьких жандармів, 70 російських казаків (колишніх військовополонених Червоної армії) та 80 узбеків (також колишніх радянських бранців). Операція була доволі ризикованою з огляду на достатньо численний гарнізон. Цілком очевидно, що на боці повстанців мали бути несподіванка і нічна пора, особливо – блискавичний напад.

Бій тривав цілу ніч й завершився розгромом німецького гарнізону. Було розбито станицю німецької жандармерії й здобуто значну кількість зброї та амуніції. Також з ув’язнення визволено “Діброву”.

Загинули 7 супротивників, в тому числі німецький командир жандармерії. 6 казаків було виведено із собою і після допиту страчено в лісі неподалік Володимирця. 

Втрати сотні становили одного убитого і двох поранених. Після блискавичної атаки, користуючись безладом, що запанував у містечку, сотня швидко відійшла з райцентру.

Значення бою

Уже від лютого 1943 року географія нападів на нацистські гарнізони суттєво розширилась, каже в інтерв’ю АрміяInform фахівець з історії українського націоналізму, доктор історичних наук Іван Патриляк. 

“Навіть з тих документів, які збереглися до нашого часу, відомо про Дубно, Кременець та Пінськ – міста, розташовані на великому географічному просторі від сучасної півночі Тернопільської області до сучасної Білорусі. Це свідчить про те, що в усіх цих районах активно формувались повстанські відділи – підрозділи, які стануть у майбутньому частинами УПА. Більше того, вони почували себе доволі впевнено для того, щоб здійснювати атаки на гарнізони містечок”, – зазначає історик.

За його словами, кінець зими 1943 року був відзначений активізацією створених ОУН повстанських підрозділів з метою визволення заарештованих українців і захоплення зброї та інших матеріальних ресурсів. А від початку березня почалось суттєве розширення географії українського повстанського руху, системними стали напади на німецькі господарські об’єкти й склади між Рівним та Новоград-Волинським. Це, на думку німецьких аналітиків, свідчило про створення повстанцями великих запасів.

“Активізація повстанських підрозділів від лютого 1943 року створювала передумови для розгортання цих відділів у великі повстанські з’єднання з настанням весни. З огляду на це можна стверджувати, що успішний напад сотні Григорія Перегіняка на німецький гарнізон у Володимирці став прологом до подальшої боротьби УПА проти нацистських окупантів”, – переконаний Іван Патриляк.