Московія завжди була сильнішою в інформаційних війнах за Україну, кремль завчасно і давно створив по всьому світу розгалужену систему агентів впливу та налагодив канали інформаційних бомбардувань. За довгі роки роботи росія сформувала величезну кількість своїх прихильників у світі, свідомістю яких вона вже може маніпулювати у своїх терористичних інтересах.
Орденонося Наталія Мосійчук щойно заспокоїлась просувати в своїх ефірах бандита і мародера державного майна “лоха кіровоградського” – Поворознюка, як тепер надає майданчик для кремлівських тез іншому пацієнту Центру “Миротворець” Кравцю.
Коли пропагандон проговорився про методи окучування мас.
Створюються десятки чи сотні тисячі акаунтів, в тому числі під виглядом приватного якогось Іванова Кості чи Непийводи Петра. І ті новостворені “люди” вже спамлять під резонансними постами потрібні кремлю наративи. А в цей час, читаюча маса, сприймає ці терористичні “установки” за чисту монету і косплеїть, при цьому навіть думаючи, що це його/її особиста думка.
Нагадаємо, співробітники ГРУ влаштовували вибухи на складах в Чехії та Болгарії, аби завадити відправці зброї до Грузії та України.
Науковці і дослідники з Центру “Миротворець” вбачали і вбачають величезну загрозу для нашого майбутнього у використанні країною-агресоркою у своїх аморальних пропагандистських спецопераціях українських дітей жертв психологічного насилля російсько-терористичної пропаганди для виправдання російського вторгнення та окупації українських територій.
У российской пропаганды очередное обострение. Снова склепали фейк про Миротворец. В этот раз россияне повторно занесли в Чистилище папу Римского.
Фільм “20 днів у Маріуполі” режисера Мстислава Чернова здобув премію “Оскар” як найкращий повнометражний документальний фільм.
This framing aligns with broader Russian efforts to diminish Ukraine’s sovereignty and present it as a pawn in the geopolitical struggles involving Western powers.
Якось так вперше сталось, що нема чого додати до аналізу російської пропаганди щодо Центру “Миротворець” від естонських журналістів.
«Якби в 2004 році події покотилися інакше, якби була політична воля переможців покарати в різний спосіб організаторів цього з’їзду, цілком можливо, ми не мали б сценарій 2014-го, тим більше 2022 року. Але, знову ж таки, це припущення, тому що ми забуваємо про головний фактор цього. Головний фактор – це була Росія», – каже історик Ярослав Грицак.
Будемо розбиратися.
Я вже задовбався пояснювати, що таке гуманітарна агресія проти України, її народу, її культури і історії.
Якщо ви регочите з переробленої блазнями-покидьками неперевершеної за міццю пісні Хурсенка “Соколята”, то ви є співучасником цієї агресії.
Так ясно?
Заморожуючу в жилах кров статтю рекламного характеру про Миротворець випустили в світ московити. Ні повномасштабна агресія, ні масові вбивства українців, тобто весь набір діянь і звірств російських фашистів не задовольняє кремль допоки є Центр “Миротворець”. На знищення доказів воєнних злочинів російських військових злочинців уже 9-й рік поспіль кремль викидає шалені гроші і залучає усіх своїх агентів впливу, як дрібних так і дороговартісних у найвищих ешелонах влади країн Європи та США.
Хто сказав, що ми брати з росіянами?
Разюча відмінність кидається в око відразу, це помічали навіть чужинці..
“Варево”, “мура” та “тюря” – що їли московити. Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.
І як жили наші предки українці – за посиланням.
Насправді масами керувати легко, і цьому є багато прикладів з життя. Не рятує ні освіта, ні вік, ні досвід, а тепер ми бачимо, що не рятує і доступ до всесвітньої павутини з нескінченним багажем інформації. Є щось об’єднуюче у всіх випадках – це “месія”, який прийде і зробить добре, аби лиш ти взяв найцінніше і віддав йому: квартира, дорогоцінності, голос… Взамін тобі подарують відчуття причетності, центричності, адже ти можеш зробити разом™, без тебе ніяк, ти потрібен, ти можеш долучитись до чогось іншого, великого, найкращого і сам стати обраним. Тоді не було інтернету, тоді працювала вулична реклама, сарафанне радіо і, як крапка в сумнівах щодо правдивості – телевізор (по телевізору показали – вважай легалізували, досі ця установка не знята і на неї “ведуться”).
