Кожна країна, яка послідовно підтримує Україну, стає мішенню російських інформаційних операцій. Чеська Республіка — не виняток. Після того, як Європейський Союз заборонив мовлення головних російських пропагандистських ресурсів — RT та Sputnik, — Москва не відмовилася від інформаційної війни. Натомість вона швидко змінила підхід і архітектуру поширення контенту.

Тепер роль основних ретрансляторів кремлівської пропаганди в Європі виконують численні мережі проксі-сайтів. Вони дозволяють російській державній пропаганді продовжувати активно працювати, обходячи офіційні обмеження. Кремль діє методично й терпляче: через мережу низькопробних проксі-сайтів, YouTube та масові коментарі він намагається послабити підтримку Києва, розпалити внутрішні конфлікти та підживити євроскептицизм.

За результатами масштабного дослідження Тexty.org.ua, проаналізовано понад 165 тисяч публікацій на 21 чеському дезінформаційному сайті, 22 тисячі відео на YouTube та 1,8 мільйона коментарів. З’ясувалося, що 66% матеріалів цих видань містять хоча б один пропагандистський наратив. Найпоширеніші тези: «Україна програє війну», «Трамп — миротворець», «ЄС і Британія затягують війну» та дискредитація допомоги Києву.

Чеські «сміттярки» систематично копіюють контент з RT, TASS, RIA та російських пропагандистів, виступаючи частиною єдиної кремлівської інформаційної інфраструктури. Дезінформація проникає повільно, але глибоко — використовуючи реальні соціальні проблеми, втомленість і поляризацію суспільства.

Такі ресурси, як neČT24 та мережа видань під брендом Pravda, активно беруть участь у масштабному «відмиванні» кремлівської дезінформації.

Фабриковані наративи пропускають через десятки різних майданчиків: їх переписують, змінюють форму, адаптують під місцеву аудиторію та поступово надають вигляду звичайної внутрішньої дискусії європейських країн.

Цей ефект суттєво підсилюють скоординовані кампанії в соціальних мережах, які допомагають цим «сміттєвим» наративам непомітно проникати в публічний простір і mainstreamні дебати.

Ця стаття показує механізми, масштаби та головні наративи російського впливу на чеський інформаційний простір у 2025–2026 роках.

“Цікаві” факти, про які ви, можливо, не знали.

Моя родина знає цю історію не з Вікіпедії. Мій дід та прадід з Рівненщини воювали в УПА і загинули в 1944 році від рук радянського НКВД, захищаючи свій дім від московської навали. При цьому вони завжди з повагою та добром ставилися до поляків. Моя бабуся навчалася в краківській гімназії, а її батько та чоловік були поважними священниками, які все життя займалися освітою та культурою.

Тому закрийте пельки й не смійте міряти мільйони борців за незалежність України своїми примітивними шаблонами.

Центрі протидії дезінформації наголошують, що розвиток технологій штучного інтелекту робить подібні підробки дедалі переконливішими. Якість згенерованих відео швидко зростає, через що користувачам стає складніше відрізнити фейк від справжнього контенту.

Серйозна відповідь у дискусії з Польщею має бути не емоційною, а фактологічною.

Україна справді має що сказати про польсько-український конфлікт 1940-х років. Абсолютна більшість документів про нього зберігається саме в українських архівах.

Їхній зміст руйнує звичний польський наратив про страждання лише поляків і вину лише українців.

Саме тому польські політики не зацікавлені у відкритій дискусії між істориками обох країн. Натомість вони зафіксували вигідну їм інтерпретацію в законодавстві та готові карати за спроби її перегляду.

Тим часом в Україні на базі Український католицький університет UCuniversity реалізовано надзвичайно важливий науковий проєкт зі встановлення кількості та імен жертв польсько-українського конфлікту. Його результати також не вкладаються в офіційний польський наратив. Дослідникам уже вдалося встановити факти загибелі близько 30 тисяч українців, з них майже 10 тисяч — на Волині.

Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням.

Показово, що саме зараз в Україні виходить третій том проєкту «Жертви польсько-українського протистояння 1939–1947 років». У ньому зібрано відомості про понад дві з половиною тисячі українців, убитих у Галичині. Більшість із них встановлені поіменно.

Тому відповіддю на політичні заяви мають бути не зустрічні емоції, а факти, документи та імена. Саме вони рано чи пізно руйнують будь-які історичні міфи.

У 2021 році 12-річна дівчинка з Генічеська стояла у вишиванці й говорила про мову як про основу нації. Її звали Катерина. Вона переконливо, щиро, по-дитячому правильно пояснювала: народ без мови не має майбутнього. Після окупації її публічний образ кардинально змінився — нині вона бере участь у проєктах «Юнармії» та підтримує російську владу.

Це частина ширшої тенденції.

У спільному розслідуванні KibOrg, OCCRP, 24 каналу та Суспільне.Новини йдеться про те, як Росія формує з підлітків на окупованих територіях нове покоління пропагандистів.

Юрчишин розкритикував «телеграмізацію» влади: анонімні канали несуть ризики впливу РФ

За словами парламентаря, такі канали не мають стабільної позиції і легко змінюють «сторону» залежно від фінансування. Сьогодні вони можуть підтримувати одних, а завтра — їхніх опонентів. У цьому контексті він звернув увагу на загрозу втручання з боку Росії, яка може використовувати анонімні платформи для інформаційного впливу.
Юрчишин підкреслив, що особливо небезпечною ця ситуація може стати під час можливого перемир’я та майбутніх виборчих процесів.

Будь-які спроби кількох десятків осіб проголосити себе окремою церковною структурою не мають жодної канонічної сили. Такі дії в ПЦУ називають «самочинним зборищем», а їхніх учасників — такими, що підлягають церковному осудженню.

Українські захисники звільнили від окупантів Володимирівку — такі новини звучали 83 роки тому, так звучать вони і сьогодні.

Ніч у Володимирці 7 лютого 1943 року не була тихою. Поки німецький гарнізон почувався господарем містечка на Рівненщині, сотня УПА під командуванням Григорія Перегіняка — “Коробки”, відомого також як “Довбешка” або “Довбенко”, — готувала удар. Проти повстанців стояв численний гарнізон: німецькі жандарми та колишні радянські військовополонені — росіяни й узбеки. Ставка була на ніч, раптовість і швидкість. Бій затягнувся до світанку й завершився повним розгромом окупаційних сил, здобуттям зброї та визволенням в’язнів. Саме зі звільнення Володимирця УПА вперше відкрито вдарила по нацистах — і вже не збиралася зупинятися.

Одягнені у білі хустки, з хрестами в руках і невинним виглядом — саме так черниці монастиря Святої Єлизавети з Білорусії з’явилися минулого Різдва у шведських церквах. Вони продавали ікони, дерев’яні вироби та в’язані речі, збираючи пожертви від парафіян. Але за цією картинкою, як з’ясувалося згодом, ховалася значно складніша і тривожніша історія.

В похмурому світі гібридної війни, яку веде Росія по всьому світу, зовнішність може бути оманливою – і, як незабаром дізнався настоятель монастиря Тебю, це були не звичайні «черниці».
Духовний керівник монастиря, протоієрей Андрій Лемешонок, раніше називав своїх черниць «бойовою одиницею». Самих монахинь у медіа прозвали «Z-черницями» — через їхню участь у провоєнних заходах і фото із символом «Z», який став маркером підтримки агресії Росії проти України.

Росії вже вдалося реалізувати щонайменше один небезпечний проєкт поруч із критично важливою військовою інфраструктурою у Швеції.

Найбільш показовий приклад — православна церква Казанської ікони Божої Матері у місті Вестерос, збудована всього за 300 метрів від стратегічного аеропорту Стокгольм-Вестерос. Аеропорт вважається резервним на випадок надзвичайних ситуацій і може використовуватися під час криз — зокрема стихійних лих або війни, зокрема й потенційного конфлікту з Росією, зазначає газета.