Чехія під ударом. Як російська дезінформація проникає в чеський інформаційний простір

Кожна країна, яка послідовно підтримує Україну, стає мішенню російських інформаційних операцій. Чеська Республіка — не виняток. Після того, як Європейський Союз заборонив мовлення головних російських пропагандистських ресурсів — RT та Sputnik, — Москва не відмовилася від інформаційної війни. Натомість вона швидко змінила підхід і архітектуру поширення контенту.

Тепер роль основних ретрансляторів кремлівської пропаганди в Європі виконують численні мережі проксі-сайтів. Вони дозволяють російській державній пропаганді продовжувати активно працювати, обходячи офіційні обмеження. Кремль діє методично й терпляче: через мережу низькопробних проксі-сайтів, YouTube та масові коментарі він намагається послабити підтримку Києва, розпалити внутрішні конфлікти та підживити євроскептицизм.

За результатами масштабного дослідження Тexty.org.ua, проаналізовано понад 165 тисяч публікацій на 21 чеському дезінформаційному сайті, 22 тисячі відео на YouTube та 1,8 мільйона коментарів. З’ясувалося, що 66% матеріалів цих видань містять хоча б один пропагандистський наратив. Найпоширеніші тези: «Україна програє війну», «Трамп — миротворець», «ЄС і Британія затягують війну» та дискредитація допомоги Києву.

Чеські «сміттярки» систематично копіюють контент з RT, TASS, RIA та російських пропагандистів, виступаючи частиною єдиної кремлівської інформаційної інфраструктури. Дезінформація проникає повільно, але глибоко — використовуючи реальні соціальні проблеми, втомленість і поляризацію суспільства.

Такі ресурси, як neČT24 та мережа видань під брендом Pravda, активно беруть участь у масштабному «відмиванні» кремлівської дезінформації.

Фабриковані наративи пропускають через десятки різних майданчиків: їх переписують, змінюють форму, адаптують під місцеву аудиторію та поступово надають вигляду звичайної внутрішньої дискусії європейських країн.

Цей ефект суттєво підсилюють скоординовані кампанії в соціальних мережах, які допомагають цим «сміттєвим» наративам непомітно проникати в публічний простір і mainstreamні дебати.

Ця стаття показує механізми, масштаби та головні наративи російського впливу на чеський інформаційний простір у 2025–2026 роках.

Джерело: Тexty.org.ua.

Як російська дезінформація проникає в чеський інформаційний простір

Кожна країна, яка послідовно підтримує Україну, є мішенню для російських інформаційних операцій. Чеська Республіка не виняток. Росія використовує низькопробні інформаційні сайти та масові коментарі в соцмережах для того, щоб змінити суспільну думку й мінімізувати підтримку України, поглибити внутрішні суспільні розколи та євроскептицизм. Кремль діє не як спринтер, а як марафонець. Він не сподівається на миттєвий ефект — ставка зроблена на багаторазове повторення потрібних тез, їх поширення і повільне руйнування довіри до мейнстримних медіа та виважених політиків.

Головне з дослідження:

• Росія систематично впливає на інформаційний простір Чехії через мережу проксі-ресурсів. Ми дослідили понад 165 тис. публікацій із 21 чеського сайту, які поширюють пропагандистський, деструктивний або конспірологічний контент, проаналізували понад 22 тис. відео на Ютубі, а також більш як 1,8 млн коментарів.
• 66% публікацій цих інтернет-медіа містили щонайменше один пропагандистський наратив. Загалом виявлено 55 таких наративів у семи тематичних групах: війна в Україні, Росія, США, Європа, Чехія, Україна, міжнародні події. Сумарна місячна відвідуваність цих сайтів — 10,18 млн.
• Найстійкіші наративи про неминучу перемогу Росії та неефективність допомоги Україні («Україна програє війну» — 28 095 публікацій), про Трампа-миротворця, який використовує Україну та розмови про мир на свою користь («Миротворча стратегія Трампа» — 17 344), про затягування і провокування Європою війни проти Росії («ЄС і Британія затягують війну в Україні» — 12 404).
• Проаналізовані чеські низькопробні видання беруть інформацію безпосередньо з російських ресурсів, зокрема з RT, TASS, RIA, соцмереж відомих пропагандистів. Це основний канал, яким пропаганда потрапляє в чеський інфопростір, і це свідчить про структурну інтеграцію чеських «альтернативних медіа» в ширшу російську інформаційну інфраструктуру.
• Важливий інструмент просування російських наративів — коментарі до відповідних відео на Ютубі. Дослідження виявило більше ніж 2700 користувачів, які пишуть проросійські коментарі водночас у чеському та українському сегментах Ютубу. З них щонайменше 570 поводяться як боти або інтернет-тролі. Зокрема, зафіксована неодноразова повторюваність коментування ідентичними фразами.

Дезінформація працює як отрута. Її дія часто непомітна на початку, але, якщо вчасно не знайти протиотруту, наслідки можуть виявитися незворотними. Найшвидше ця отрута проникає через уже наявні тріщини в суспільстві: внутрішні конфлікти, політичну поляризацію, невдоволення урядом чи керівництвом ЄС, економічну тривогу або культурне роздратування, пов’язане з ліберальними змінами.

Поширюють цей токсин проросійські політичні сили, інформаційні майданчики, прямо чи опосередковано пов’язані з Росією, а також мережі симпатиків і ситуативних союзників — від онлайн-медіа до соціальних платформ.

У цьому дослідженні ми зосередилися на двох ключових каналах поширення такого впливу: низькоякісних чеських онлайн-медіа та Ютубі, де інформаційна війна часто маскується під звичайну суспільну дискусію.

Ми сформували вибірку з 21 чеськомовного конспірологічного та дезінформаційного інтернет-медіа. За даними SimilarWeb, загальна відвідуваність цих сайтів за квітень — понад 10 млн. (Важливо розуміти, що 10 млн візитів не означає 10 млн читачів: одна людина може відвідати сайт десятки разів, і кожне таке відвідування буде враховане окремо.)

Ми відібрали 26 чеських ютуб-каналів, які охоплюють широкий спектр чеського публічного дискурсу: суспільні медіа, незалежні онлайн-медіа, впливові інфлюенсери і подкастери, праворадикальні й конспірологічні канали, а також ютуб-канали політичних партій і публічних діячів. Загалом проаналізували 22 283 відео та понад 1,8 млн коментарів.

Період дослідження: лютий 2025-го — лютий 2026-го.

Коротко про наративи

Одне з головних завдань дослідження — простежити, як змінювалися дезінформаційні наративи в чеському інформаційному просторі. У цьому контексті можна зробити кілька важливих висновків.

По-перше, для проросійської пропаганди характерні безперервність і стабільність. Це не серія випадкових інформаційних атак, а системний і тривалий процес наповнення інформаційного середовища потрібними Кремлю сенсами.

По-друге, її стратегія значною мірою відтворює ті самі наративи, які Росія просуває у власному інформаційному просторі й експортує до інших країн. Чехія в цьому сенсі не виняток, а радше ще один фронт у глобальній інформаційній кампанії.

Поряд із глобальними російськими меседжами існує також окремий рівень локальної адаптації. Частина наративів спеціально налаштовується під чеський контекст: історія, внутрішні політичні суперечності, економічні страхи та суспільні тривоги.

Щодо російської лінії. 20 січня 2025 року відбулася інавгурація Дональда Трампа на посаді 47-го президента США. Для російської пропаганди це довгоочікуване свято, кульмінація багатомісячної медійної кампанії, у якій Трампа малювали як месію, що покладе край «антиросійському курсу» Заходу. Схожі настрої панували й на чеських проблемних сайтах.

А коли Трамп не виправдовував російських сподівань, не міг до кінця натиснути на Україну або відкрито критикував Росію, роспропаганда здійснювала розворот і президент США поставав уже в негативному світлі, що повторювалося й у чеських проксі-мережах.

Наприклад, у липні 2025 року ЗМІ повідомили, що російській держпропаганді наказали лаяти Трампа після його критики Путіна. Ми зафіксували критику Дональда Трампа як одну з топових тем і на проаналізованих чеських сайтах. Це ще раз демонструє, що йдеться не про незалежні голоси, а про мережу ретрансляторів, які оперативно змінюють тональність відповідно до змін у центрі.

Якщо умовно класифікувати наративи, які поширюють чеські деструктивні сайти, можна виокремити кілька основних груп.

Російські метанаративи — великі стратегічні меседжі про «занепад Заходу», «неминучу перемогу Росії» та «безглуздість підтримки України».

Антиєвропейські метанаративи — дискредитація Європейського Союзу і НАТО, підживлення євроскептицизму, формування образу Брюсселя, який нібито нав’язує чужу волю.

Локальні чеські наративи працюють із внутрішніми страхами суспільства: занепокоєння щодо безпеки, економічного майбутнього, якості освіти, медицини, ринку праці. Особливо активно тут експлуатуються теми міграції, ісламського радикалізму та тероризму.

Антиукраїнські метанаративи — окрема й надзвичайно важлива категорія: твердження про «держпереворот» в Україні під час Революції гідності 2014 року, заклики «примусити Україну до миру за будь-яку ціну», історії про «невдячних українських біженців», які нібито погіршують життя європейців, або образ України як «чорної діри», у якій безконтрольно зникають гроші європейських платників податків.

Найнебезпечніше в цій системі те, що такі наративи не завжди схожі на зовнішню пропаганду. Вони вкорінюються в публічному дискурсі, переплітаються з реальними соціальними проблемами (зростанням вартості життя, тривогою через оборонні витрати, невизначеністю майбутнього) і поступово починають сприйматися як «здоровий глузд».

«Україна програє війну»

Найстійкішим і наймасштабнішим проросійським наративом у досліджуваний період залишалася лінія про неминучу перемогу Росії у війні (ми його назвали «Україна програє війну»).

У військовому вимірі цей наратив будувався на постійному відтворенні образу російського наступу. У матеріалах систематично повідомляли про те, що російська армія «оточує українські сили», «створює котли», «просувається на всіх напрямках» і «методично ліквідовує українські підрозділи». Будь-які локальні бої подавалися як докази стратегічної переваги Москви, а сам наступ — як безперервний і незворотний процес.

Ще один важливий елемент — демонстрація технологічної переваги Росії. У цьому контексті згадка про гіперзвукову ракету «Орешник» виконувала не лише військову, а й символічну функцію: вона мала довести, що Росія зберігає стратегічну ініціативу й здатність диктувати правила гри, дивуючи й залякуючи супротивника.

Паралельно вибудовувався образ внутрішньо слабкої України. Українське військове керівництво описувалося як некомпетентне, а Володимир Зеленський — як відірваний від реальності лідер, який не розуміє, що відбувається в ЗСУ, і якому систематично бреше його оточення.

На зовнішньополітичному рівні цей наратив доповнювався тезами про стратегічну безвихідь України: вона нібито ніколи не стане членом НАТО і мусить змиритися з територіальними втратами. Якщо ж війна триватиме, Росія може піти далі: захопити Одесу, відрізати Україну від Чорного моря й перетворити її на «нефункціональну сухопутну державу».

Яскраво підсилюються тези про марність західної допомоги.

Європа, за версією російських джерел, постачає Україні «браковану» зброю, яка не змінює балансу сил, а лише продовжує страждання.

Цей метанаратив спрямований насамперед на західних адресатів, зокрема й на чеське суспільство. Його головною метою є не переконати, що Росія вже перемогла, а посіяти сумнів у доцільності подальшої підтримки України.

Для західної аудиторії меседж звучить так: Україна не здатна змінити хід війни, її ресурси виснажуються, армія слабшає, а допомога Заходу лише затягує неминуче. За такою логікою будь-яке нове постачання зброї та фінансова підтримка здаються не інвестицією в безпеку, а марнуванням ресурсів: допомога Україні виснажує ресурси Чехії, завдає економічної шкоди звичайним громадянам і загрожує втягуванням країни у війну.

Окремо меседж працює на політичну втому західних суспільств. Що довше триває війна, то легше просувати тезу про те, що «час домовлятися», навіть якщо ціною таких переговорів стане примус України до територіальних поступок. Таким чином Кремль намагається змістити фокус дискусії від питання «як допомогти Україні перемогти» до питання «як швидше закінчити війну».

«ЄС і Британія затягують війну в Україні»

Це один із ключових наративів, що набрав сили на тлі зменшення підтримки Києва Сполученими Штатами Америки. Якщо раніше найбільшим ворогом у кремлівській оптиці були Вашингтон і НАТО, то тепер роль головного «бенефіціара війни» дедалі активніше відводять Брюсселю та Лондону. Саме вони, за цією логікою, не дозволяють Україні «зупинити кровопролиття»: підштовхують її до продовження війни, блокують переговори, озброюють, фінансують і навіть готуються відправити власні війська.

Росія позиціонує себе як сторона, що «готова до миру», тоді як ЄС постає агресивним, мілітаризованим актором, одержимим ідеєю стратегічної поразки Москви.

У цьому сюжеті Урсула фон дер Ляєн нібито «забирає приватні заощадження європейців на війну», Макрон мріє про «миротворців», які стримуватимуть Росію, а європейські саміти в Парижі та Лондоні зображаються як клуби змовників, які продовжують проксі-війну будь-якою ціною.

Ця техніка — дзеркальне відображення провини. Агресор звинувачує інших у власних діях. Росія, яка вторглася в Україну, звинувачує Європу в «затягуванні війни». Держава, що систематично руйнує українські міста, говорить про «партію війни» в Брюсселі. Це дає Кремлю змогу водночас виправдовувати власну агресію і працювати на розкол західної аудиторії.

Справжня мета поширення цього наративу — не переконати всіх, що Росія права. Достатньо посіяти сумнів: а раптом це справді чужа війна? А раптом Європа занадто захопилася? Якщо ця думка вкорінюється, підтримка України починає сприйматися не як захист міжнародного порядку і звичного європейського життя, а як дорога забаганка еліт. І саме тоді пропаганда досягає свого — перетворює втому на політичний ресурс.

«Миротворча стратегія Трампа»

Повідомлення з групи під умовною назвою «миротворча стратегія Трампа» — наочний приклад адаптації проросійської пропаганди до нової американської політичної реальності. Ця тема стала однією з домінуючих на довгі місяці.

Головна ідея: Дональд Трамп — єдиний західний лідер, який нібито «бачить реальність» і готовий завершити війну, бо ставить інтереси Сполучених Штатів Америки вище за ідеологію. Війна перестає бути «спільною західною справою» і стає американським політичним питанням.

Трамп — прагматик. Він «одразу запускає переговори», «розмовляє безпосередньо з Володимиром Путіним», «зупиняє рух до Третьої світової» і відмовляється фінансувати «чужу війну». Це класичний образ dealmaker — людини, яка не шукає справедливості чи цінностей, а просто хоче досягти згоди й покласти край хаосу.

Новий президент США нібито не так веде війну чи мирні переговори, як переглядає «портфель активів» Америки. І Україна в ньому постає не як союзник, а як ресурсна територія з обмеженою політичною вартістю.

Просувається історія «раціонального Трампа проти ірраціонального статус-кво». Будь-які його заяви про необхідність швидкого завершення війни, перерозподіл фінансового тягаря на Європу або критику попередньої політики США інтерпретуються як ознака стратегічної далекоглядності. Натомість попередня західна політика подається як емоційна, затратна і небезпечна — така, що нібито підштовхує світ до ескалації.

У цій історії антагоністами стають Володимир Зеленський і європейські лідери. Зеленський тут зображається як перешкода на шляху до миру, як людина, що «не хоче сідати за стіл переговорів», вимагає більше грошей і зброї, уникає виборів і живе за рахунок американських платників податків. А Європа — як слабка, але войовнича, не здатна самостійно діяти, проте готова затягувати конфлікт «до останнього українця».

Окремий шар цього наративу — нормалізація прямого діалогу між США і Росією як «відновлення здорового міжнародного порядку». Санкції, воєнна підтримка та багатосторонні формати подаються як відхилення, а переговори великих держав — як повернення до «реалістичної дипломатії». Саме тому будь-які сигнали про контакти між американськими та російськими посадовцями наводяться як доказ прогресу, навіть якщо їхній зміст залишається невизначеним.

Ознайомитися з переліком поширених наративів можна тут.

Чеські сайти-сміттярки

Загальна місячна аудиторія 21 сайту, який ми дослідили, за даними Similarweb, — 10,18 млн відвідувачів (якщо одна людина заходила на сайт кілька разів протягом дня або поверталася після понад 30 хвилин неактивності, це зараховується як новий візит).

Щоб зрозуміти, які саме пропагандистські й деструктивні наративи найпоширеніші та яким чином вони проникають у чеський інформаційний простір, ми насамперед зосередилися на так званих сайтах-сміттярках.

Під цим терміном маємо на увазі медіа, які позиціонують себе як альтернативу чи опозицію до так званих мейнстримних ЗМІ, але водночас не дотримуються базових журналістських стандартів. Саме через це вони часто стають інструментом поширення неперевірених тверджень, матеріалів, де думки переважають над фактами, і наративів, пов’язаних із зовнішнім шкідливим впливом.

Інше, не менш влучне визначення для таких ресурсів — стійка мережа проксі-сайтів. Це дезінформаційні канали, які на постійній основі насичують чеський інформаційний простір токсичним контентом. Їхня масовість і сталість — одна з ключових уразливостей Чехії.

Такі ресурси, як neČT24, мережа Pravda, задіяні в масштабному «відмиванні» контенту: дезінформація проходить через десятки майданчиків, змінює форму, локалізується і зрештою стає схожа на органічну частину внутрішньої суспільної дискусії. Координовані кампанії в соціальних мережах підсилюють цей ефект, допомагаючи наративам зі сміттярок проникати в публічні дебати.

Чому ця система така живуча?

Перший фактор — адаптація до санкцій. Після того як ЄС обмежив роботу великих російських пропагандистських каналів, таких як RT і Sputnik, Москва не припинила інформаційний наступ — вона просто змінила архітектуру. Саме мережі проксі-сайтів сьогодні виконують функцію ретрансляторів російської державної пропаганди в Європі.

Другий фактор — маскування під локальний контент. Наративи упаковуються у звичні для чеської аудиторії теми: внутрішня політика, економічні труднощі, міграція, культурні конфлікти. До цього додаються місцеві «експерти», маргінальні політики, публічні коментатори чи просто нібито випадкові «представники народу» — внутрішні підсилювачі, які створюють ілюзію автентичності.

Головне правило тут просте: меседж може бути будь-яким, якщо він працює на загальну логіку проросійської пропаганди.

В обох випадках стратегічна мета одна: проникнення дезінформації в мейнстримний політичний дискурс Чехії.

Третій фактор — ефект підсилення. Будь-яка пропаганда працює значно ефективніше, коли її озвучують не автори, а «незалежні» голоси. Росії потрібні підсилювачі: найняті персоналії, корисні ідіоти, ідеологічні союзники, гучні локальні коментатори.

Якщо російській аудиторії треба пояснити, що Європа нібито перебуває на межі краху, найкращим доказом стане не російський телеканал, а «європейське джерело». Саме тому з’являються заголовки на кшталт «Європейське медіа повідомило, що мігранти знищують чеську ідентичність». Формально це звучить як європейська думка. Ось тільки першоджерелами або замовниками таких заголовків є саме російські джерела.

Мета цих кампаній очевидна: підірвати довіру до державних інституцій, послабити підтримку Чехією України та підтримку суспільством співпраці з ЄС і НАТО, посилити поляризацію навколо найбільш чутливих тем: міграції, оборонних витрат і зростання вартості життя.

Є й інша категорія — так звані попутники Росії. Вони не обов’язково мають прямі зв’язки з Москвою, але поділяють частину її світогляду: антизахідні настрої, скепсис до ліберальної демократії, страх перед глобалізацією. Саме тому вони стають ефективними й часто щирими ретрансляторами маніпулятивного контенту.

Частина учасників цієї екосистеми діє з власних політичних мотивів. Для частини сайтів головним стимулом можуть бути і банальний клікбейт, який дає змогу заробляти, докладаючи мінімальних зусиль. Поляризація добре продається, і дезінформація давно стала бізнес-моделлю.

Проте наше дослідження підтверджує: головним координатором спроб змінити інформаційний ландшафт Чехії здебільшого є саме Росія.

Джерело значної частини контенту — великі державні або наближені до держави російські медіа: TAСС, RIA, Lenta.ru. Часто це прямий копіпаст із машинним перекладом. Додаткові джерела — російські соціальні мережі Телеграм, VK, MAX, звідки пости автоматично републікуються як повноцінні «новини».

Охоплення таких кейсів — від кількох тисяч до кількох мільйонів переглядів. Але головна загроза полягає не в окремих вірусних вкидах, а в структурному ефекті: консолідації наративів, стійкості цієї екосистеми, цілеспрямованому створенні нових «ліній розлому» в суспільстві та повільній, але системній ерозії довіри до демократичних інституцій.