Шоста річниця розстрілів на Інститутській супроводжувалася масованою інформаційною кампанією з дискредитації Революції Гідності та Небесної Сотні. Участь у цій кампанії брали посадовці часів Януковича Андрій Портнов та Олена Лукаш, а також однопартійці Медведчука. Супровід забезпечували сайти з орбіти того ж Медведчука та сайт «Страна».

В Україні заворушення, які відбулись під час зустрічі людей, що повернулись з Китаю, теж не були стихійними і мали керування ззовні. Зокрема, провокації на Полтавщині влаштовували не місцеві жителі і з кожним днем це стає все очевиднішим.

Спільнота Рух Опору Капітуляції оприлюднила Заяву, в якій посли, громадські і наукові діячі, політики і дипломати, журналісти та депутати висловили своє ставлення до скандального документу “12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону”. Де, зокрема, вказали, що він цілком відтворює кремлівський підхід до оцінки “подій в Україні і навколо України”

Георгій Тука: Дуже цікавий фаховий аналіз технлогій маніпуляції, які використовує Володимир Зеленський з ЗЕкомандою. Раджу подивитись уважно. І, не варто кивати, мовляв, “русские_фсьо_врут”: у росіян достатньо фахівців. На цьому каналі…

Все набагато складніше, ніж здатні уявити собі телевиборці, коли їхній кругозір обмежується лише нав’язаними низькопробними жартами недалеких людей про “термос”.

Як злодію “Х” використати свободу слова в сучасному світі інтрернету для досягнення своїх злих намірів? Нема потреби намагатися авторитарними методами звузити інформаційне поле і нав’язати цензуру. Зовсім ні! Навпаки – його треба розширити! На це працюють «фабрики тролів», такі собі онлайн-війська. Вони, як величезна сарана, атакують всіх, хто критикує злодія “Х” . І коли люди кажуть, що на них нападають, тролі фабрики дядечка “Х” відповідають: «Ні, це свобода слова!». «Ви боролися за свободу слова? Ось вона вам ». «Це ж звичайні громадяни, які висловлюють в інтернеті свою думку, вони ж нічого не порушують».

Про виклики сучасного світу: свобода слова проти дезінформації, гра на поляризації думок, та що робити в світі, де всі ази і формули інформації і демократії рухнули, розмірковує відомий британський журналіст, дослідик медія і пропаганди в сучасній Росії Пітер Помаранцев.

И нельзя сказать, что “тогда такое время было” — у этих преступлений есть конкретные авторы и имена, а также конкретная общественно-политическая система, которая рассказывала людям сказки о бесплатном коммунизме, но оставляла после себя только горы трупов и горы несчастий…

Ви вже встигли долучитись до ініциативи “заморозити ситуацію”?
Ви вже вибухнули від обурення результатами “опитування” мешканців окупованого шматка Донбасу?
Ви вже ознайомились зі статтею в “Дзеркалі тижня”?
Тоді, давайте спробуємо розібратись разом.

Часто неважливо, про який негатив іде мова. Це можуть бути корупційні дії депутата чи судді, невиплата пенсії подружжю пенсіонерів, напад чоловіка з виделкою на дружину, сморід від свиноферми в селі на Житомирщині, доля «поранених та знедолених котиків», або як «лелека Артур зі зламаним крилом не може летіти за коханою й дітьми у вирій». Всі такі сюжети створюють «темне тло», який можна використати для зниження підтримки влади та надання більшої ваги словам її критиків.

Применение Российской Федерацией по отношению к Украине техник и инструментов манипулирования информацией, которые в совокупности составляют так называемую «информационную войну», является общепризнанным фактом.

В 90-х годах ХХ века Пентагон признал информационное поле одним из пространств ведения боевых действий: современные сражения проводятся не только на земле, в воздухе, на море и в космосе, но и в информационном поле. Если цель обычной военной агрессии – это захват территории и ресурсов, то информационные войны ведутся за сознание людей. Когда целью удара перестает быть общественное мнение, и боевые действия перемещаются в глубины человеческой психики, можно говорить о трансформации информационной войны в психическую.