Автор: Д. Чернишев (із соцмереж)
Ну що ви так вчепилися в Київську Русь і Новгород?
Згадайте “Енеїду” Котляревського, якого Тарас Шевченко назвав батьком нової української літератури. У 1798 році в Петербурзі вийшли три перші частини «Енеїди».
Задовго до “нашого всього”, що зробило читабельною російську поезію.Уже був Сковорода (1722 р.н.), уже був Ф. Прокопович (1681 р., Київ) – “російський філософ”. Уже були Петро Могила та його Академія (з 1632 р.).
Давайте перенесемося на початок XVIII століття в Росію і поставимо запитання: а де ж росіяни – великі вчені та філософи?
На місці величезної країни – величезна інтелектуальна пустеля.
В Росії не існує жодного російського вченого (а в Європі вже працюють Ньютон, Гюйгенс, Галлей і сотні інших вчених).
Немає жодного філософа (в Європі – Локк, Берклі, Монтеск’є, Вольтер).
Немає жодного російського математика (в Європі – Декарт, Бернуллі, Лейбніц, а швейцарця Ейлера виписують до Росії з Європи).
Немає жодного астронома, біолога, лікаря, географа, геолога і далі за алфавітом.
Немає жодного світського письменника чи поета.
Повз Росію зі свистом пролітає епоха Високого Відродження (а це ДВІСТІ років до початку XVIII століття – лише кількох італійців привозять для будівництва).
Я вам навіть не буду наводити колосальний список геніальних європейських письменників, поетів і скульпторів – у Росії немає нікого.
Замість світського живопису в Росії лубок та іконопис.
Немає жодного університету (в Європі Оксфорд відкривають у 1096 році – майже за 700 років до Московського університету. Вже сотні років у Європі працюють університети Болоньї, Парижа, Падуї, Кембриджа, Гейдельберга тощо).
Які висновки щодо інтелектуальних здібностей росіян ви б зробили з початку XVIII століття?
Д. Чернишев
📌 Що таке лубок?
Лубок – це примітивний, дешевий народний малюнок із коротким підписом (а часто – і без нього), який був наймасовішою формою “візуального мистецтва” в Московії та Російській імперії аж до XIX століття.
Це щось на кшталт коміксу для селян, тільки дуже спрощеного, часто з фантастичними, релігійними чи сатиричними сюжетами.
Виглядало це як:
- грубий дереворіз (дерев’яна гравюра),
- яскраві фарби (часто халтурно нанесені вручну),
- карикатурні зображення людей, тварин, «чудовиськ» або баталій,
- мораль або абсурд у підписах.
Лубок – це все, що тоді було в Росії замість світського мистецтва, просвітництва чи філософії.
Коли в Європі вже:
малюють Рафаель, Тіціан, Рембрандт, Вермеєр,
скульптури творять Мікеланджело та Берніні,
люди читають Данте, Монтеня, Шекспіра, Мольєра,
- у Росії народна маса споглядає лубки з підписами типу:
- “Сидить нечистий на бабі, та п’є з неї горілку”
(і все це – з перекошеними мордами, трипальцями, іконописними позами і диким символізмом).
Лубок у цьому контексті – символ культурної відсталості, коли за відсутності освіти, університетів і філософів масовий “контент” був схожий радше на шарж чи базарну карикатуру.
