Десантників роззброїли й повели в російські тили під конвоєм слов`янина та дагестанця. Останній безупинно крив хлопців образами і все допитувався, якого біса ті прийшли на «його» землю!
Один із моїх врешті не витримав, і з матюками пояснив зайді, де саме його земля. За це, звісно ж, одразу дістав від скривдженого горця автоматну кулю в руку… Уявіть, скільки тому бійцеві знадобилося мужності для такого вчинку! Чітко ж розумів: його можуть стратити щомиті!

Командир відділення, воїн і іконописець. Якби пафосно це не звучало, але саме завдяки таким щирим, простим і надійним людям, ми обов’язково переможемо. Бо за ними правда, моральна чистота і сила.

12 грудня 2019 року Сватівський районний суд Луганської області виніс обвинувальний вирок, яким громадянина України визнано винним в участі у терористичній організації «ЛНР» і незаконному поводженні зі зброєю.

Він був першим генералом, який віддав життя за Батьківщину.
З першого дня війни на Донбасі генерал Кульчицький був разом зі своїми бійцями: жив у наметі, їв солдатську їжу, воював пліч-о-пліч з підлеглими.

П’ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгризаючи у ворога свою рідну землю. Копаючи її лопатою, повзучи по ній в невідомість, розглядаючи її з неба…
Я без емоцій дивлюсь в очі смерті, але плачу від щастя, коли моя Авдіївка співає український гімн. Я віддала боротьбі за кожен клаптик Донбасу свою молодість і своє здоров’я. І я не готова дарувати ворогу ані сантиметра цієї землі.
Чуєте, новообрані?