Україна передала Угорщині законопроєкт про освіту, в якому частково враховані вимоги Будапешта щодо мовного питання.

Поки Орбан грає роль “захисника угорців Закарпаття”, історія нагадує: колись саме угорська армія прийшла на українську землю з війною. І перш ніж говорити про “права” — слід бодай раз чесно вимовити слово “вибачте”.
Поки Будапешт висуває претензії щодо українських законів про освіту, час нагадати йому про те, що замовчується в угорських підручниках. Про Карпатську Україну, про Корюківку на Чернігівщині, про окупацію, про тисячі вбитих цивільних.
Подробиці – за посиланням.

Засуджений – 27-річний громадянин рф Дмитро Курашов. Вбивати українців окупант відправився прямо із російської тюрми, де він відбував покарання за крадіжки. В листопаді 2023 року Курашов підписав контракт з міноборони рф в обмін на амністію.

У лавах ворожої армії його призначили стрільцем штурмового загону «Шторм-V» 127-ї мотострілецької дивізії Східного військового округу рф.

6 січня 2024 року Курашов разом з іншими окупантами атакував українських оборонців у районі селища Приютне. Під час штурму рашист розстріляв впритул воїна ЗСУ, який у ході боєзіткнення здався в полон, коли витратив на відбиття ворожого наступу весь боєкомплект.

Унаслідок отриманих поранень військовий ЗСУ загинув на місці.

У цей же день воїни Сил оборони вибили окупантів із зайнятих позицій, взяли у полон Курашова та чотирьох його товаришів по службі як єдиних уцілілих.

Після повернення в Україну з новин дізнався, що його молодшого 12-річного брата Максима та бабусю Валентину вбила армія РФ — у будинок, де жила родина і куди мав повернутись Микита, влучила ракета.

“Я різні групи листав і побачив історію — те, що “Шаульський Микита Андрійович повернувся з полону, але найважче його чекає попереду”. Потім я побачив, як Максим стоїть на мітингу з моїм портретом. І далі листаю — і там уже було написано про Максима і про бабусю. Те, що 21 вересня в дім ракета попала. Тобто батьки мені не говорили про них, щоб я не засмучувався, але я все одно, поки їхав у автобусі в лікарню — нас везли на реабілітацію — дізнався про це все”, — розповідає чоловік.
Микита каже: дуже сумує за братом та бабусею, дізнався, що вони щотижня виходили на акції “Повернись живим”. Його обміняли за 3 місяці і 9 днів після їхньої загибелі.
Нині чоловік став у чергу, щоб отримати квартиру від держави. Та, каже, з квітня вона не просунулась.

“Як з квітня місяця був 169-й, так і зараз 169-й. Я воював, я здався по наказу, просидів майже 3 роки, у мене загинули рідні, знищений дім, де я мав жити. Хоч би десь дали, щоб не на зйомній, а щоб своє було. Образливо за це”, — зазначає він.

25 травня 2024 року Євгенія повезли у колонію в Каменськ-Шахтинському Ростовської області. Там українські полонені були змушені пройти через жорстоку так звану прийомку — їх били до втрати свідомості та живцем виривали шкіру зі спини. Через це у Євгенія залишився великий рубець.

«У мене на всю спину шрам. Була в них [росіян] така штука з кульками. Коли вони замахуються, то ці кульки розсуваються. І коли залізний прут підіймається, воно вириває живцем шкіру. У мене є дурна звичка допомагати і я ото, як матір Тереза, бігав відкачував хлопців. Повністю голий. Там втрачали свідомість і я рятував, рятував, підіймав їх, заводив у кабінет, щоб їх сфотографували», — каже Євгеній.

У повідомленнях проросійських ресурсів йдеться, що командування угруповання “Крим” разом із бойовиками «Барс Крим» передали священнику Дмитрію Кроткову мотоцикл «для виконання бойових завдань» на окупованій частині Херсонщини.

Подають це як допомогу капеланам — але суть інша: інституційна участь РПЦ у підтримці військових підрозділів рф. Про це пишуть у Центрі національного спротиву.

Кротков — не якийсь випадковий настоятель у глибинці. Він — настоятель храму при главку МНС РФ у Криму, керівник «військового відділу» кримської митрополії, відповідальний за «взаємодію зі збройними силами та силовими структурами». Він фігурує в організації «гуманітарних місій», супроводі так званих гумконвоїв і створенні польових підземних храмів у зоні бойових дій. На публічних фото Кротков з’являється з набором відомчих відзнак — від Міноборони рф до структур МНС і ФСБ — що підкреслює його офіційний статус посередника між церковними та силовими інституціями.

Служба безпеки встановила особу рашиста, який вирізав «Z» на чолі полоненого українського воїна.

Йдеться про Володимира Полуполтінних – командира створеного рашистами «6-го окремого мотострілецького козачого полку лнр», який входить до складу збройних формувань Південного військового округу рф.

До слова – цей зрадник України, уродженець Луганщини, є пацієнтом Миротворця ще з 2015 року. Тобто, цей виродок вчиняє злочини і катує співвітчизників уже десять років поспіль.

За даними слідства, 10 червня 2022 року фігурант віддав наказ підлеглим на катування українських воїнів, які потрапили в полон під час боїв на східному фронті.

Полуполтінних особисто вбрав участь у тортурах. Задокументовано, що під час одного з катувань він ножем вирізав на чолі військовополоненого українця літеру «Z».

Наразі слідчі Служби безпеки заочно повідомили Полуполтінних про підозру за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення вимог статей 4, 13, 14, 15 Конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, якою забороняється будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, і створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, який перебуває під її охороною, вчинене групою осіб).

“Спочатку все питали, де вороги. Автомат до чоловіка приставили. Казали: “Обирай, чоловік чи син?”. Я їм на Біблії клялася, що не бачила українських солдатів і не знаю, де вони живуть”, — сказала Ольга.

З її слів, цілий день російські військові тримали їх під прицілом автоматів. Приблизно о пів на восьму вечора сказали, що йдуть, але за кілька хвилин повернулися та розстріляли. Жінка говорить: її 61-річний чоловік Олександр та старший 37-річний син Олександр загинули одразу, їй куля влучила в щоку та пройшла на виліт.

“Ми чотири роки прожили, ракети літали, безпілотники — ніхто з нас поранений не був. Ми думали, що контролюємо ситуацію. Збиралися йти, бо останні десять днів було пекло. Постійно літали безпілотники, сотнями. Ми від нервового напруження не їли нічого ті десять днів. Ховалися у погребі, думали, що згоримо заживо…”, — додала Ольга.

Вона розповіла: після пострілу гадала, що усі разом загинули, а, отямившись, взяла до руки ніж і вийшла з підвалу.

Далі – за посиланням.

Під час спільного розслідування Національної поліції України та Головного управління розвідки Міноборони слідчі встановили імена п’ятьох військовослужбовців 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії РФ, яким оголошено підозру у скоєнні воєнних злочинів під час окупації Бучі в 2022 році. За версією слідства, ці люди брали участь у розстрілах 17 цивільних, тортурах, а також у спробах приховати злочини — зокрема шляхом спалення тіл.

До списку підозрюваних увійшли: лейтенант Юрій Кім (командир взводу), рядовий Євгеній Мішалкін (стрілець-оператор), старший сержант Анатолій Павлов (командир гармати), старший сержант Шаміль Ґасанґулієв (командир відділення) та старший солдат Павєл Кретінін (заступник командира взводу). ГУР оприлюднило їхні персональні дані та місця проживання у Росії.

Літера < ґ > була репресована майже 60 років

У тридцять третьому її забрали з нашої абетки, а поновили лише у 1990-му році.

Казали, що вона штучна, націоналістична! і навіть нагадує шибеницю.

Досі сьогодні московія ставить серед головних умов припинення війни — примус знищити Закон, який ЗАХИЩАЄ мову, і відновити панування язика.

Бо для них “не кака разніца” і це не просто про слова — це про владу.

Коли забирають мову, забирають пам’ять, ідентичність, здатність чинити опір.

У матеріалах кримінального провадження, зокрема, наведено приклад 18-річного мешканця Горлівки, який у 2014 році, будучи дитиною, потрапив під вплив цієї системи, а у 2023 році за згодою матері вступив до руху та згодом — до лав збройних формувань рф. Хлопець загинув у червні 2024 року під час бойових дій. Подібні факти підтверджуються фотоматеріалами та іншими джерелами у відкритих мережах.

Цей трагічний приклад — не поодинокий. У Центрі «Миротворець» із самого початку війни, з 2014 року, неодноразово попереджали про ризики насаджування російської пропаганди на окупованих територіях і про те, що під виглядом «виховання патріотів» росіяни формують покоління яничар. У базі Центру системно фіксують неповнолітніх із ТОТ як жертв психологічного насилля — дітей, яких російська держава методично ламає, перетворюючи на слухняних виконавців агресивної політики кремля.

Сьогодні ГУР наздогнав одного з головних — Мазжеріна — і це нагадування: відповідальність наздоганяє навіть тих, хто вважав себе безкарним. Нижче — свідчення очевидця та фото, які пояснюють усе без зайвих слів.

– Ми з азовцями розмовляли, коли ходили на “хрест”. Такі хлопці завзяті. Я, звісно, радий, що потрапив додому, на волю. Але краще б азовців міняли, – вважає Ігор, 64-річний лікар і партизана з Донецька, який 7 років був у російських катівнях.
*****
Витягнули мене волоком у центр, знову побили. Погано, що коли людина п’яна, то не контролює силу ударів, – каже чоловік.

Наступні 10 днів з Ігоря вибивали “зізнання”, хоча ніяких доказів не було. Окрім російських бойовиків, приїжджали представники ФСБ в масках.

– Я в мішку був, не бачив, хто б’є, але чую: говор російський. Один бив мене по обличчю, всі зуби вибив якимось металом – мабуть, пласкогубцями. Інший – якимось веслом по голові. Хоча яке весло може бути в кабінеті? Може, палиця чи книга.

Я лікар, читав багато, бачив різне, і по молодості всі ми бились. Але таких збочених катувань я навіть собі уявити не міг, – ділиться Кірʼяненко.