Після фактичного згортання діяльності ПВК «Вагнер» та переформатування її структур Росія активізувала свою присутність в Африці. У 2024 році там почав діяти так званий «Африканський корпус» — структура, що формально підпорядковується Міністерству оборони РФ і фактично стала наступником «Вагнера».
Ключова відмінність нової структури — її формальний статус. Якщо «Вагнер» юридично існував у «сірій зоні», то «Африканський корпус» прямо пов’язаний з Міністерством оборони Росії. Це означає зміну характеру відповідальності: йдеться вже не про умовну «приватну армію», а про інструмент державної політики.

“На момент, коли все вже пішло шкереберть, прийшла команда: хто хоче – на «Азовсталь», а хто хоче – хай пробує прориватися з боєм. І, знаєш, хлопці почали прориватися не колонами, а по одній–дві машини в напрямку «Азовсталі». Але, блін, підари зреагували дуже швидко й чітко – саме в плані роботи. Вони почали щільно входити в Маріуполь, пробивати наші лінії оборони. І поки ще можна було прорватися з боєм – проривалися. А коли вже стало неможливо, коли, знаєш, Ілліча взяли, сам завод оточили – то все. Ті, хто залишилися там, на заводі, трималися до останнього патрона. Але прорватися на «Азовсталь» тоді вже було просто нереально.”

Контррозвідка Служби безпеки запобігла новому теракту. У Миколаєві затримано російського агента, який на замовлення фсб готував підрив авто з воїнами Сил оборони. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За інструкцією російських загарбників зрадник мав закласти саморобний вибуховий пристрій під службовий транспорт українських військових, які воюють на південному фронті.

Співробітники СБУ затримали фігуранта в орендованій квартирі, коли він споряджав бомбу дистанційної дії.

Вбивцею мав стати 20-річний різноробочий з Києва, якого рашисти «відрядили» до Миколаєва, де він за гроші російської спецслужби орендував квартиру.

Після вербування киянин у режимі відеозв’язку пройшов інструктаж від куратора з рф щодо виготовлення СВП із підручних засобів.

Життя під примусом

17-річного хлопця окупанти змушували проходити військовий вишкіл.
Гранати, окопи, зброя — геть не та «позашкільна освіта», про яку мріє підліток. У нормальному світі у цьому віці обирають професію, а не вивчають, як вбивати.

11- і 9-річні брати теж відчули “русскій мір”. Дітей з першого класу тягли на пропагандистські уроки кілька разів на тиждень. З батьків збирали гроші «на потреби армії рф». Коли родина відмовлялася, починався тиск на дітей, булінг у школі та погрози вилучити хлопців із родини.
Такі жахи не кожен дорослий витримає, а вони витримали.

Від мами 13-річної дівчинки окупанти вимагали віддати дитину до російської школи, попри те що дорогою до школи російські військові регулярно робили “скиди” з дронів. Після відмови до їхнього будинку приходили представники так званої “військової поліції”, звинувачували матір у “коригуванні” та погрожували забрати “на підвал”.

Як розповіли в ініціативі Bring Kids Back UA, мамі 16-річного Миколи, 11-річної Тетяни та 7-річної Анжеліки окупанти погрожували відібрати дітей через відмову родини від російської школи. А під час виїзду на кордоні сім’ю годинами допитували та змушували розповісти, де перебуває їхній батько-військовий.17-річного хлопця окупанти змушували проходити військовий вишкіл.
Гранати, окопи, зброя — геть не та «позашкільна освіта», про яку мріє підліток. У нормальному світі у цьому віці обирають професію, а не вивчають, як вбивати.

11- і 9-річні брати теж відчули “русскій мір”. Дітей з першого класу тягли на пропагандистські уроки кілька разів на тиждень. З батьків збирали гроші «на потреби армії рф». Коли родина відмовлялася, починався тиск на дітей, булінг у школі та погрози вилучити хлопців із родини.
Такі жахи не кожен дорослий витримає, а вони витримали.

Від мами 13-річної дівчинки окупанти вимагали віддати дитину до російської школи, попри те що дорогою до школи російські військові регулярно робили “скиди” з дронів. Після відмови до їхнього будинку приходили представники так званої “військової поліції”, звинувачували матір у “коригуванні” та погрожували забрати “на підвал”.

Як розповіли в ініціативі Bring Kids Back UA, мамі 16-річного Миколи, 11-річної Тетяни та 7-річної Анжеліки окупанти погрожували відібрати дітей через відмову родини від російської школи. А під час виїзду на кордоні сім’ю годинами допитували та змушували розповісти, де перебуває їхній батько-військовий.

Розслідувачі знову розкручують моторошний клубок російських злочинів проти українських дітей. На слуханнях комітету Сенату США пролунала жахлива інформація: щонайменше двох українських підлітків — 12-річного хлопця з Донецька та 16-річну дівчину із Сімферополя — росіяни доправили до табору Сонгдовон у Північній Кореї. Дітям довелося пережити дорогу на інший кінець континенту, понад дев’ять тисяч кілометрів від дому.

Подробиці — за посиланням.

Донецька обласна прокуратура повідомила про умисне вбивство беззбройного військовополоненого ЗСУ. За даними слідства, у листопаді 2025 року під час боїв біля Гнатівки російські військові взяли українського бійця в полон, зв’язали йому руки, побили прикладом та розстріляли, коли він уже не реагував на удари.

Досудове розслідування вже триває, слідчі встановлюють осіб, причетних до злочину, та збирають докази, які згодом можуть лягти в основу міжнародних проваджень.

Жахливі новини з’являються із жорстокою регулярністю. Так, 19 листопада в тому ж Покровському районі російські окупанти розстріляли п’ятьох беззбройних полонених українських бійців. Згодом аналітики DeepState повідомили про ще один випадок — західніше Зеленого Гаю, де п’ятеро військовослужбовців Сил оборони були страчені після допиту. За їхніми даними, полонених поклали в ряд і розстріляли на місці.

Подібні дії мають ознаки не хаотичних проявів жорстокості, а певної внутрішньої «норми» поведінки, яка прижилася в російських підрозділах. Регулярні випадки страти полонених, численні відео, свідчення вижилих та звіти міжнародних організацій — усе це формує систему доказів, яка буде працювати проти агресора.

«28 человек… 28 детей было. Спасли только 21 — 7 мы убили при штурме. Я сам был… как сказать… палач. У меня 63 человека на мне. Командир полка — позывной “Узор” — приказал, я выполнял».
Батьки просто відправили діток у школу.

Запис інтерв’ю з окупантом, який прямо визнає свої воєнні злочини.
Відео – за посиланням.

“Прив’язують до ліжка руки та ноги. І дають укол сульфазин. Одразу температура піднялася до 40, я обмочився, а потім впав у безпам’ятство. Прокидаюся, стоїть над мною лікар Кузнєцов: «Ну, што, ламаєт?”. І кожен день колять галоперидол… Я мало що розумів. Вони насміхались з мене. Кличку мені санітари в психущі дали – «Самостійна Україна».

Михайло Якубівський. Тричі в’язень психіатричних лікарень.

Свідчення українців, яких не здивували звірства росіян, бо вони через них пройшли в 70-80-ті, “коли в совєцькому союзі все було прекрасно: дешева ковбаса і морожено пломбір…

За посиланням подробиці.

Окрема тема — вербування молоді, яке Росія поставила на конвеєр. У цій історії слідчі Литви розплутали довжелезний ланцюжок посередників, завдяки якому замовлення від російських спецслужб дійшло до українського підлітка в Європі. Така схема — не випадковість, а методика: що більше “рук” між куратором і виконавцем, то важче довести прямий зв’язок із Москвою. Кремль стратегічно робить ставку саме на українців — пролазить через діаспору, соцмережі, знайомих, напівкримінальні канали. Причина проста й цинічна: якщо виконавця спіймають, удар отримує не Росія, а Україна, якій і так доводиться відмиватися від російських інформаційних вкидів. Таких агентів Москва сприймає як витратний матеріал. Молодих, вразливих, без досвіду — тих, кого легко підкупити, налякати чи вплутати. А потім вони опиняються за ґратами, тоді як ті, хто давав “наказ”, спокійно звітують та отримують нагороди за спецоперації.

Ця історія — не про хаос. Це не випадкові рішення на місцях. Це системна політика:
переписати житловий фонд, вичавити українських власників, звільнити простір для заселення росіян.

Росія повторює стару імперську модель: спершу забрати територію, потім — людей, і врешті — їхню власність. На окупованих землях уже діє повноцінний ринок “віджато-перереєстрованого” житла. І цифри ЦентруВивченняОкупації — це лише верхівка айсберга.

Учора місто знову опинилося під щільним вогнем російських фашистів. Обстріли тривали протягом усього дня, різними видами озброєння — від БпЛА до реактивних систем. Унаслідок цих атак загинули троє зовсім молодих хлопців: 18, 19 і 25 років. Дані про трагедію оприлюднив мер Краматорська Олександр Гончаренко.

Сумний день для Краматорська. Хлопців не повернути — і це найбільша рана. Але місто стоїть. Тримається. І триматиметься.

Світла памʼять загиблим. Сили й одужання пораненим. А тим, хто піднімає зброю проти мирних людей, хай повернеться все заподіяне — у стократ.

Живим залишився лише батько. Три дні він стояв біля руїн, ловлячи поглядом хоч натяк на життя. У Тернополі попрощались із мамою та двома дітками, яких забрала вбили росіяни.
Відео – за посиланням.

За ці дні з-під розбитої рашистами багатоповерхівки витягли тіло за тілом. Станом на вечір 22 листопада підтверджено загибель 33 людей, серед них 6 дітей. Ще 94 людини травмовано, у тому числі 18 дітей. Врятували 46 людей, з них 7 дітей. Безвісти зниклими залишаються 6 людей, одна дитина серед них.
Під час робіт рятувальники знайшли навіть трьох домашніх улюбленців — двох кішок і папугу — й повернули їх власникам. Маленька, але важлива перемога на тлі руїн.
У попередні дні кількість жертв збільшувалася хвиля за хвилею.
21 листопада рятувальники знайшли матір і двох її дітей — півторарічного хлопчика і шестирічну дівчинку. Їхній чоловік і батько три дні чекав біля руїн. Ця новина прошила всіх, хто слідкував за порятунком.
Далі – за посиланням.

Хто повернувся додому?

Це жінки та чоловіки, які були затримані на території Білорусії й отримали різні вироки — від двох до одинадцяти років ув’язнення.
Серед них — молодь, люди старшого віку, а також ті, кому критично необхідна медична допомога.
Наймолодшій із повернених — 18 років, найстаршому — 58.
Є українці з тяжкими діагнозами, включно з онкологічними захворюваннями, і їхній стан вимагав без зволікань повернути додому.
Відео – за посиланням.