Представники поліції повідомили родині про те, що Каріна була піддана тортурам і вбита. При цьому деякі жахливі подробиці не розголосили.

Однак відомо, що її руки були обпалені до кісток, при цьому на пальцях залишилися срібні каблучки, які вона завжди носила. Також на нозі дівчини було накладено джґут, мабуть, щоб зупинити кровотечу від вогнепального поранення.

Після палких обіцянок “вєрнуть пацанов” та ще гарячіших докорів президенту Порошенку, Зеленський за два з половиною роки звільнив сотню чоловік. При цьому віддавши головного свідка у справі MH17 В. Цемаха.

Служба безпеки опублікувала окремі елементи свідчень колишнього бойовика терористичної організації «ДНР», який очолював незаконну в’язницю «Ізоляція», що знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області.

Жертвы донецкой тюрьмы рассказывают далеко не о всех издевательствах, говоря: «О наихудшем, что сделали мне сепаратисты, расскажу только в Гааге».

Авторы подчеркивают, что «масштабы нарушений прав человека в этом месте (бывший завод «Изоляция») стали явлением мирового масштаба».

“Особливо жорстоко російські карателі катували Асана Ахтемова, якого вивозили в ліс, ставили на коліна біля викопаної ями, імітували розстріл, стріляючи над головою, знову кидали в підвал, де пропускали через голову та тіло Асана електрострум”, – пише Чубаров.

«Мама, вы не волнуйтесь за меня. Я сделаю все, чтобы не пустить врага на мирную территорию, не дать ему грабить наши дома и насиловать наших девчат. А что со мной станется? Даже если пристрелят — не беда. Сестричкам достанется компенсация за меня. В любом случае, хоть живым, хоть мертвым, я вас не оставлю».

Ірина дуже добре знає, що таке “рускій мір”.
Це не був допит, просто били. За те, що волонтер, за проукраїнську сторінку у соцмережі, за те, що на фото в українському віночку. Били, тому, що це приносило їм задоволення.

Обстріл був здійснений попри домовленості про режим тиші (радість то яка, сказав би шоумен Сивохо). Окрім того, бійці мали білі каски – це ж підтверджують і кадри з дрона.

Фото переданого окупантами тіла настільки жахливі, що на них не можна дивитися і, тим більше, публікувати.

Фото – це ціна нашого спокою.

Крім того, застосовуючи фізичний і моральний тиск та погрожуючи зброєю, бойовик принижував полонених, змушував їх виконувати різні господарські роботи.

За пів року полону луганчанина Олександра жахів, які довелось йому побачити, вистачило б на кілька життів. Моторошні людські історії одним абзацом у розповіді колишнього плоненого бойовиків, які принесли “рускій мір” в Україну.

“Тільки коли діти відправляли мені книги, вони серед сторінок писали деякі слова підтримки. Писали, що мамочко, ми з тобою. Мамочко, ми тебе любимо. Я читала книгу, і чим більше я її читала, я старалась знайти ті рядки, які написані знайомим почерком”, – каже колишня полонена.

Она русскоговорящая луганчанка. Однажды в ее дом пришел “русский мир”.

Дни перетекали один в другой. Из-за постоянных избиений я в какой-то момент вовсе перестала «чувствовать сутки». Каждое утро – «допрос». Бьют, унижают, снова бьют. Иногда это происходило прямо в камере. Иногда –в специальной комнате для допросов в соседнем корпусе СБУ. Чтобы я не запоминала, кто надо мной издевается, на голове всегда был мешок. Но могу сказать точно: «допросы» проводили, как местные боевики, так и россияне, которых можно было узнать по характерному акценту. Я родилась и выросла в Луганске – поверьте, так, как они, у нас никто не говорит.