«Мені весь цей час треба було стримувати емоції, адже ми перебувати дуже близько від ворога – метрів до 100, щоб вони не зрозуміли, що ми там.»

Боєць із позивним Святий пішов на війну добровольцем, хоча до цього мав «білий квиток» через спортивну травму. У перші дні повномасштабного вторгнення він буквально домагався, щоб його взяли до війська: прийшов до військкомату з речами й сказав — або берете, або поїду сам.

Його перший бій на Лиманському напрямку тривав кілька днів під безперервними обстрілами. Пізніше він отримав важке поранення, коли вирушив евакуювати іншого бійця. Після підриву сам наклав собі турнікети, майже десять годин чекав на евакуацію і вже тоді розумів: ноги, ймовірно, врятувати не вдасться.

Але Святий вижив. Пройшов складне протезування у США, навчився знову ходити, повернувся до України — і знову став до строю. Сьогодні він керує дронами-перехоплювачами та полює на ворожі «Шахеди».

«Коли не звертаю уваги на протези, не скажу, що у мене немає ніг», — каже військовий.

Після протезування у США Святий повернувся до України. Але тут на нього чекало випробування, до якого він не був готовий, — реакція людей на його протези. За словами військового, саме це боліло більше, ніж саме поранення.

“Я зрозумів, що у нас люди не готові до того, що хтось має протези. От у Міннесоті за температури мінус 20 я ходив у шортах і на мене ніхто не звертав уваги. Коли прилетів до України, було мінус п’ять. Я пішов до магазину, а на мене люди дивилися, вибачте, як на дурня, тикали пальцями. Дуже неприємно. Для мене таке сприйняття було важче, аніж саме поранення. Чи вони не розуміють, чому так? Це ж не моя провина, що так сталося. Я ж цього не хотів. Тому мені довелося вдягати штани, хоч було незручно й спекотно, але робив це, щоб людям було простіше мене бачити.”

У цьому інтерв’ю — історія людини, яка втратила частину себе на війні, але не втратила головного: бажання боротися.

Як з’ясувалося під час слідства, чоловік був місцевим безробітним. На співпрацю з російськими спецслужбами він погодився після того, як привернув їхню увагу своїми антиукраїнськими повідомленнями у Telegram-чатах.

На думку ISW, публічні заяви російської влади можуть свідчити про спробу легітимізувати подібну практику та використати її як інструмент пропаганди. Аналітики також припускають, що Кремль прагне продемонструвати внутрішній аудиторії нібито добровільний перехід українських військових на бік рф.

За інформацією української розвідки, морально-психологічний стан особового складу противника продовжує погіршуватися. Якщо раніше окремі російські військові навмисно завдавали собі вогнепальних поранень, то тепер командування окупаційних військ більше не реагує на такі випадки. Через це загарбники дедалі частіше вдаються до ще радикальніших способів уникнути штурмів — зокрема підривають собі кінцівки.

У Миколаївській області контррозвідники СБУ викрили та затримали двох осіб, яких підозрюють у співпраці зі спецслужбами рф. За даними слідства, працівниця ринку та різноробочий діяли окремо, однак виконували схожі завдання – збирали інформацію про військові та стратегічні об’єкти, яка могла використовуватися для підготовки ракетних і дронових ударів по місту.

Україна повернула з тимчасово окупованих територій ще 34 дітей і підлітків, які пережили психологічний тиск, дискримінацію та примусову русифікацію. Деяких із них росіяни змушували вступати до проросійських організацій і готували до служби в армії РФ.

Про це повідомили в ініціативі Bring Kids Back.

Серед врятованих — 14-річний Сашко, який щодня зазнавав булінгу через українське походження. Хлопець двічі змінював школу, однак учителі не реагували на цькування, а окупаційна адміністрація примушувала його вступати до проросійських молодіжних рухів.

Ще одна історія — 8-річний Мартин, який отримав психологічну травму після вибуху російського безпілотника у дворі свого будинку. Коли дитина тяжко захворіла, медики відмовлялися надавати допомогу, оскільки його мати не мала російського паспорта.

Крім того, окупаційна влада погрожувала родині дитячим будинком, якщо хлопчика не віддадуть до російської школи.

19-річного Артема з окупованого Криму відкрито схиляли до вступу в армію РФ. За інформацією ініціативи, студентів замість підготовки до іспитів змушували відвідувати зустрічі з російськими військовими, агітували підписувати контракти та збирати кошти для окупаційної армії.

У Bring Kids Back наголошують, що тисячі українських дітей досі залишаються в окупації, де Росія системно стирає їхню українську ідентичність, нав’язує російське громадянство та готує підлітків до служби у своїх збройних силах.

Так званого “священнослужителя” Покровської єпархії терористичної УПЦ (МП), який працював на російську спецслужбу та передавав дані про позиції українських військових, засудили до 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Вбивця українців був агентом ФСБ і коригував удари російських військ по укріпленнях та бойових позиціях Сил оборони на Новопавлівському напрямку.

Слідство встановило, що до співпраці з російською спецслужбою протоієрея залучили після контакту через його доньку, яка проживає у РФ. Після початку повномасштабного вторгнення вона зверталася до російського керівництва щодо отримання громадянства РФ для своїх родичів.

За даними СБУ, саме через ці обставини на священнослужителя вийшов представник ФСБ і запропонував йому співпрацю в обмін на нібито «евакуацію» родини до Росії, оформлення громадянства та фінансову винагороду.

Суд визнав його винним за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану. Покарання — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Російські окупаційні військові захопили в полон українського захисника під час боїв поблизу селища Мирне Волноваського району, а згодом розстріляли його. За фактом чергового воєнного злочину РФ відкрито кримінальне провадження.

Російські окупаційні військові захопили в полон українського захисника під час боїв поблизу селища Мирне Волноваського району, а згодом розстріляли його. За фактом чергового воєнного злочину РФ відкрито кримінальне провадження.

У Києві суд виніс вирок 24-річній місцевій жительці, яка за завданням російського куратора виготовила та заклала саморобний вибуховий пристрій під автомобіль військовослужбовця Національної гвардії України. За вчинення теракту жінку засудили до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Прокурори довели, що обвинувачена погодилася виконати завдання представника РФ за винагороду у 1500 доларів. За його інструкціями вона виготовила вибуховий пристрій, закріпила його під днищем автомобіля Land Rover військового, а неподалік залишила мобільний телефон, який мав зафіксувати момент вибуху.

Теракт стався 4 січня 2026 року на Оболоні. Коли 30-річний військовослужбовець НГУ, який перебував у відпустці в Києві, відкрив багажник автомобіля, пролунав вибух.

Унаслідок вибуху військовий отримав мінно-вибухову травму та осколкове поранення ноги. Постраждала також жінка, яка перебувала поруч із ним. Вибух повністю знищив автомобіль Land Rover та пошкодив припаркований поруч Daewoo.

Після теракту правоохоронці затримали виконавицю та повідомили їй про підозру.

Під час судового розгляду обвинувачена визнала свою вину та розкаялася. Суд призначив їй покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Російські окупанти прийшли на чужу землю нести смерть і руйнування. Вони знищують українські міста й села, катують полонених захисників, які стали на оборону власної країни.

Російська пропаганда десятиліттями створювала образ вигаданого «ворога», щоб виправдати власні злочини.

У терористичній Росії (країна агресор) перетворюють війну на культ помсти й приниження.

Губернатор Пензенської області передав до так званого «музею сво» посвідчення та нашивки загиблих українських захисників, щоб росіяни могли топтатися по них. Речі людей, які віддали життя за свою Батьківщину, стали елементом цинічної пропагандистської вистави.

Це не про пам’ять. Це про знецінення людського життя, про спробу зробити з чужого болю пропагандистське видовище. Саме так виглядає моральне виродження, коли людська гідність перестає мати будь-яку цінність.

Служба безпеки України повідомила про затримання жительки Дніпропетровської області, яка збирала інформацію про українських військових у Павлоградському районі та передавала її російській спецслужбі для підготовки ракетно-дронових ударів.

За даними СБУ, підозрювана використовувала вигаданий нікнейм, щоб приховати співпрацю з російською спецслужбою.

Втім, кіберфахівці СБУ викрили її ще на початковому етапі розвідувальної діяльності. Правоохоронці задокументували її дії, після чого затримали за місцем проживання.

Олексій Юков присвятив себе пошуку тих, кого війна залишила без імені та могили. 5 серпня стало відомо про загибель керівника пошукової групи «Плацдарм» зі Слов’янська. Про смерть чоловіка повідомила його дружина Євгенія Калугіна.

Людина, яка повертала полеглих додому

Олексій Юков понад 27 років займався пошуковою роботою. Спочатку він досліджував місця боїв Першої та Другої світових воєн, шукав останки загиблих військових і допомагав відновлювати історичну пам’ять.

Після початку війни на сході України у 2014 році напрям роботи змінився. Пошукова група «Плацдарм» почала працювати безпосередньо в районах бойових дій — знаходити, евакуювати та допомагати ідентифікувати тіла загиблих українських військових і цивільних.

Команда працювала у найскладніших районах — там, де залишалися нерозірвані боєприпаси, мінна небезпека та постійна загроза обстрілів. Їхня робота давала можливість родинам отримати останки своїх близьких і провести гідне поховання.

Як встановило слідство, чоловік отримав від російських спецслужб завдання встановити саморобний вибуховий пристрій у центральній частині прифронтового міста. Російські куратори планували дистанційно підірвати вибухівку у час найбільшого скупчення людей, щоб спричинити максимальну кількість жертв серед цивільних.

Контррозвідка СБУ затримала зловмисника у травні 2025 року під час підготовки вибухового пристрою в орендованій квартирі у Запоріжжі.

За даними слідства, агентом виявився мобілізований військовослужбовець із Мирнограда Донецької області, який самовільно залишив військову частину. Після втечі з підрозділу він почав шукати «легкі заробітки» у Telegram-каналах, де й потрапив у поле зору російських спецслужб.

Спочатку він отримав від куратора завдання збирати інформацію про розташування блокпостів та місць дислокації Сил оборони у Києві. Згодом російські спецслужбісти доручили йому підготувати теракт у Запоріжжі.