«Взяти все, та й поділити», — казав персонаж із «Собачого серця». Саме так виглядає логіка будь-якого популіста, який приходить до влади з солодкими обіцянками справедливості, а населення радо за нього голосує. А інша частина населення, змучена “бандеровцамі” закликає “путін, ввєді войска”. Російські окупанти прийшли — і просто грабують Маріуполь під гаслами «націоналізації», без питань: хто тут за кого.
Закінчується все — як завжди: замість рівності приходить грабунок, а замість справедливості — кров і злидні. І сьогодні ми бачимо це на власні очі також і у Маріуполі.
Квартири «без хазяїна» — новий формат мародерства
За даними Центру вивчення окупації, у Маріуполі до так званого «реєстру безхазяйного майна» внесли близько 5 тисяч квартир, у яких досі живуть люди. Це родичі або знайомі власників, що були змушені покинути місто після російського вторгнення у 2022 році.
Тепер окупанти готують ці оселі до «націоналізації». Інакше кажучи — просто крадуть чуже. При цьому людям, які нині там мешкають, не пропонують жодного альтернативного житла. За словами місцевих, близько 18 тисяч маріупольців уже залишились без власних квартир.
Парадокс у тому, що паралельно окупаційна влада будує іпотечні будинки — для росіян, яких масово завозять до міста. Місцеві ж — зайві у власних домівках.
Автівки — наступна ціль
Поки маріупольців позбавляють квартир, «комунальники» разом із представниками окупаційної адміністрації проводять перепис автівок у дворах та на вулицях. Записують марки, номери, розташування — очевидно, щоб потім скласти списки для чергової хвилі конфіскацій.
Активісти руху «Жовта стрічка» повідомляють: усе йде до того, що окупанти планують «привласнити» й автомобілі тих, хто залишив місто або просто не має змоги захистити своє майно.
Не квартирами єдиними: черга дійшла до землі
Якщо хтось думав, що після квартир росіяни зупиняться — даремно. Тепер вони беруться за земельні ділянки маріупольців.
Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко повідомив, що після так званої «кадастрової інвентаризації» окупаційна влада почала визнавати «покинуті» ділянки власністю так званої «днр».
Далі — ще цинічніше: усе це майно розподіляють між учасниками російської «сво» та переселеними з РФ громадянами.
Маріупольців при цьому навіть не згадують — ні в «планах», ні у списках на житло.
Грабіж, узаконений фальшивими «судами»
Житло, що залишилося без господарів через війну, окупанти просто опечатують. А далі — рішення «судів» фейкової «республіки» і офіційна «націоналізація».
Нещодавно така історія трапилася з квартирою на проспекті Нахімова, 136. Люди виїхали, щоб урятуватися, а повернутись тепер — нікуди.
Ті, хто колись вірив у «мир будь-якою ціною» й «треба просто перестати стріляти», тепер бачать, що мир із агресором — це міф.
Маріуполь — український. І він виживе. Але історію його грабунку ми записуємо.
Щоб потім ніхто не мав ілюзій, що з агресором можна домовитися. Бо росія завжди ділить чуже. І завжди — кров’ю.
Так виглядає один з головних культурних центрів через майже чотири роки окупації Маріуполя, – повідомляє Маріупольська міська рада.
Палац культури – був центром творчості та розвитку в українському Маріуполі. У 2021 році розпочалася велика реконструкція будівлі, яка мала перетворити «Український дім» на сучасний концертний хаб з новітньою сценою, обладнанням та локаціями для творчих занять дітей.
Навесні 2022 року у будівлі рятувалися мирні маріупольці від російських бомбардувань. Це не зупинило окупантів. Вони обстріляли будівлю…🥺
