Того дня подружжя та їхній дорослий син переховувалися від обстрілів у підвалі власного будинку. Молодший син пішов до сусідів, щоб принести воду. Саме в цей час у сховище вдерлися окупанти — військовослужбовці зс рф. Вони допитували людей про місце розташування українських військових. Не отримавши жодної інформації, пішли геть.
Та ненадовго. Один із російських загарбників повернувся й відкрив автоматний вогонь по беззбройних цивільних. Він вирішив, що всі загинули, і пішов.
Коли 57-річна жінка отямилася, то побачила, що її чоловік і син убиті.
Зі страхом за молодшого сина вона дісталася до сусіднього підвалу — і знайшла там ще одну жахливу картину: тіло свого хлопця поруч із тілами 62-річної жінки та її 30-річного сина.
Постраждала, маючи вогнепальне поранення щелепи – куля влучила їй у щоку і пройшла на виліт, зуміла вибратися з окупованої території та дістатися безпечного району, де її передали медикам. Вона дала свідчення слідчим, які задокументували деталі чергового воєнного злочину російсько-фашистських загарбників проти цивільного населення України.
В інтерв’ю Суспільному жінка розповіла, того дня солдати армії РФ зайшли у село, за п’ять хвилин були в їхньому будинку.
Увага! У матеріалі Cуспільного присутній чутливий контент.
“Спочатку все питали, де вороги. Автомат до чоловіка приставили. Казали: “Обирай, чоловік чи син?”. Я їм на Біблії клялася, що не бачила українських солдатів і не знаю, де вони живуть”, — сказала Ольга.
З її слів, цілий день російські військові тримали їх під прицілом автоматів. Приблизно о пів на восьму вечора сказали, що йдуть, але за кілька хвилин повернулися та розстріляли. Жінка говорить: її 61-річний чоловік Олександр та старший 37-річний син Олександр загинули одразу, їй куля влучила в щоку та пройшла на виліт.
“Ми чотири роки прожили, ракети літали, безпілотники — ніхто з нас поранений не був. Ми думали, що контролюємо ситуацію. Збиралися йти, бо останні десять днів було пекло. Постійно літали безпілотники, сотнями. Ми від нервового напруження не їли нічого ті десять днів. Ховалися у погребі, думали, що згоримо заживо…”, — додала Ольга.
Вона розповіла: після пострілу гадала, що усі разом загинули, а, отямившись, взяла до руки ніж і вийшла з підвалу.
“Хотіла хоч одному в живіт і хай застрелить. Я не боялася. Вийшла і кричала. А потім зрозуміла, що я сама в цій частині села: немає ні російських, ні українських військових”, — розказала жінка.
Молодшого сина, 32-річного Володимира, який ще зранку вийшов за водою, Ольга знайшла в іншому підвалі. Каже: він був мертвим, як і сусідка з її сином – їх теж розстріляли російські військові.
“Сусідці в обличчя вистрілили, поруч з нею її син лежав. І мій. Я підняла його руку, а вона воскова, як у ляльки. Сказала: “Вово, пробач мені”, помолилася і пішла”, — розповіла жінка.
У селі вона вирішила не залишатися, 12 годин йшла під обстрілами та по замінованих полях, поки не дісталась відносно безпечної території. Там, зазначила, їй надали першу допомогу та відвезли в медзаклад.
Завідувач відділення щелепно-лицевої хірургії Олексій розповів: Ольгу до лікарні доставили 21 жовтня, наступного дня її прооперували. Попереду на неї чекає ще п’ять операцій. Моральний стан жінки важкий, з нею працюють психологи, аби допомогти пережити втрату родини.
