Історичний і емоційний контраст — між жертовністю людей, які горіли за Україну, і цинічним «підприємництвом» тих, хто заробляє на її війні, до якого неможливо звикнути.

5 листопада — день, коли Україна згадує людей, які горіли буквально — за правду й за державу.
У листопаді 1968-го на Хрещатику палав Василь Макух, воїн УПА, який протестував проти радянської окупації й русифікації.

Через пів століття, у жовтні 2020-го, на Майдані полум’ям зійшов полковник Микола Микитенко — через незгоду з політикою капітуляції, «розведенням» військ і заграванням із Кремлем. Про цю смерть майже не говорили — занадто гучна для телевізора, занадто чесна для брифінгів.
Її намагалися втиснути в рамки побутового горя, але це був акт свідомого протесту: вогонь людини, яка віддала себе, бо не могла змиритися з тим, як країну знову ведуть на ешафот під соусом «миру».

А Київ в цей час, як і вся Україна, раділа тому, що “зробила всіх разом”. Київ (як і вся Україна), ще не знали, що чекає їх 24 лютого 2022 року…

На Закарпатті знову гаряченько — прикордонники та поліція накрили «підприємців», які торгували квитками в ЄС через задній вхід. Чотири мешканці Берегівського району організували нелегальний маршрут перетину держкордону через річку Тиса.

Схема проста: клієнтів доставляли до річки, там саджали в човен і відправляли в Угорщину. Ціна питання — вісім тисяч доларів з людини. Не «лоукост», але, схоже, попит був стабільний.

Правоохоронці під час операції вилучили квадрокоптер, два трекери та п’ять автівок, які слугували вірними конями для цього «логістичного сервісу».

Затриманим тепер загрожує кримінальна відповідальність.

ДПСУ нагадує: за спроби незаконного перетину або сприяння йому відповідальність однаково реальна — на відміну від мрій про безвіз човном.

На Львівщині прикордонники викрили родинний “стартап” із контрабанди тютюнових виробів до Польщі. Для переправлення сигарет чоловіки використовували безпілотники.
Як працювала схема

Оперативники 7-го прикордонного Карпатського загону спільно з відділом внутрішньої безпеки ліквідували канал переправлення тютюнових виробів до Республіки Польща.

Поблизу міста Мостиська, за сім кілометрів від кордону, вони виявили двох місцевих жителів — батька та сина, які готували до відправлення 2 850 пачок сигарет без акцизних марок. Для “польотів” контрабандисти використовували три безпілотники типу «літачок».

Поруч була облаштована схованка, де зберігали товар і ховалися самі ділки. Вони вже підняли у повітря два дрони, а третій саме готували до запуску.

Втеча не вдалася

Побачивши прикордонників, чоловіки кинулися тікати, залишивши авто, техніку та тютюн.
Сина затримали одразу, а батька знайшли пізніше — за допомогою дрона з тепловізором.

На місці вилучили три безпілотники, 23 акумулятори, ноутбук, пульт керування, флешки з GPS-маршрутами та інше обладнання.

Вона в Херсоні! Я не вірю! Я просто не вірю! Вона – звізда!
Мережі вже вибухають мемами.
Світова кінозірка та посол доброї волі ООН Анджеліна Джолі несподівано прибула до Херсона, де відвідала пологовий будинок і дитячу лікарню та визволила свого водія з ТЦК.
Подробиці – за посиланням.

«Imago Ucrainæ»: у Львові відкрили виставку карт, що розповідають, як світ бачив Україну протягом п’яти століть.
В експозиції представлено 60 унікальних карт та атласів — як оригіналів, так і копій — із фондів бібліотеки. Найдавніші з них датуються 1493 роком. Саме на одній із таких карт, виданій у Нюрнберзі, позначене лише одне українське місто — Львів (Lemberg).
Особливої уваги заслуговує карта «Біла Русь або Московія» (1674) французьких картографів Ґійома Сансона та Юбера Жайо, де центральну частину сучасної України позначено як «Україна – козацька країна» (Vkraine, pais de Cosaques).
Цей історичний артефакт, до речі, використовував навіть Путін у своїх «лекціях», намагаючись довести, що «України не існувало». Іронія долі в тому, що саме ця карта — найкраще спростування його пропаганди: європейські картографи XVII століття вже фіксували Україну як самостійну географічну та політичну реальність.

Обох зловмисників затримали у серпні 2024 року «на гарячому» — саме тоді, коли вони намагалися підпалити релейну шафу сигнальної установки «Укрзалізниці».

Як дезертир став диверсантом

За даними слідства, головним виконавцем був 25-річний контрактник однієї з військових частин Черкаської області. Після самовільного залишення підрозділу він переховувався у регіоні й шукав «легкі гроші» у проросійських Телеграм-каналах. Саме там на нього вийшли представники ФСБ.

Росіяни пообіцяли «швидкий заробіток» за завдання — підпалити елементи залізничної інфраструктури. Після онлайн-інструктажу агент отримав конкретні координати об’єктів і розпочав підготовку до диверсій.

На цьому етапі він залучив свого знайомого — місцевого безробітного, який погодився допомагати у «справах на користь» окупантів.

32-річний наркозалежний коригував російські удари по Краматорську — по місту, яке окупанти марно мріють захопити, — і по власних земляках. Ба більше, цей покруч у Телеграм-каналах закликав загарбників брати під контроль райцентр. Тепер він під вартою й очікує, найімовірніше, довічного ув’язнення з конфіскацією майна.

Після «інструктажу» від російських спецслужб зрадник почав відстежувати розташування запасних командних пунктів і блокпостів українських захисників, а також маршрути руху колон Сил оборони, що прямували до фронту.

Контррозвідники СБУ затримали його за місцем проживання.

Служба безпеки затримала на Київщині ще одного учасника агентурної групи фсб, яку було викрито навесні цього року. Зрадники порізно коригували ракетно-дронові атаки рашистів по столиці України.

Покручу загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Затриманий у травні учасник ворожого осередку отримав 15 років тюрми з конфіскацією майна.

Наразі затримано другого агента групи – 49-річного працівника місцевої станції техобслуговування.

СБУ та Нацполіція заблокували ще 4 «ухилянтські схеми» у різних регіонах України, затримано шістьох організаторів оборудок.

Баригам загрожує до 10 років тюрми з конфіскацією майна.

Оплату ділки брали у розмірі від 8 тисяч доларів США з кожного ухилянта.

У карельському лісі Сандармох дерева ростуть на кістках інтелекту, совісті й таланту. Тут земля пам’ятає, як кулі сталінських катів стирали з життя тих, хто творив українське слово, сцену, науку. Минуло майже дев’ять десятиліть, а ехо пострілів не вщухає — сьогодні воно змішалося з вибухами ракет, що знову нищать нашу культуру. Цей матеріал — про тяглість російського страху перед українським вільним розумом і про нашу впертість пам’ятати, говорити й творити всупереч усьому.

Радянські кати вирвали з української землі цілу плеяду розуму й таланту — понад сотню митців, науковців, поетів, режисерів, істориків, людей, які творили Україну не лозунгами, а серцем і словом. Їхня «провина» була одна — вони думали по-українськи, писали українською, вірили у власну гідність і не схиляли голови перед Москвою.

Суд на Київщині виправдав росгвардійця, який брав безпосередню участь у бойових діях на території Київської області та відправляв кур’єрською службою CДЕК у Мозирі (Білорусія) до Рубцовська 24 кг награбованих речей.

Бородянський районний суд Київської області виправдав російського військовослужбовця Євгєнія Мурзінцева, якого звинувачували у порушенні законів і звичаїв війни — зокрема, у мародерстві в селі Блиставиця Бучанського району.

За версією слідства, Мурзінцев під час окупації Київщини у складі Росгвардії зайшов до приватного будинку місцевих жителів і вивіз звідти побутову техніку, комп’ютерне обладнання та одяг. Серед викраденого — електропилка, шліфувальна машинка, процесор, відеокамера, взуття та куртки господарів.

Втім, суд дійшов висновку, що довести, що саме цей росіянин здійснив крадіжку, неможливо. Хоча сам факт пограбування — беззаперечний.

Ініціативи з прямими виплатами чи безкоштовними послугами стали однією з візитівок каденції Зеленського з 2019 року.
Адже за шість років при владі команда президента Зеленського перетворила разові виплати й бонуси на звичний інструмент комунікації з виборцем. Та за кожною “безкоштовною” тисячею гривень чи кілометром стоїть той самий рахунок – держбюджет, який у час війни тріщить від дефіциту. 
Найкраща допомога людям — не гасла і не подачки, а гарне робоче місце, стабільність і зарплата, на яку можна жити, а не виживати. Робочі місця ростуть не на лозунгах, а там, де бізнесу дають дихати, економіку не лихоманить, а держава не женеться за лайками.

Та вже шість років Україна живе у режимі політичного популізму — яскраво, голосно, але без реального гасіння пожеж. І ось новий “шедевр” — програма “УЗ-3000”, що обіцяє українцям безкоштовні 3 000 кілометрів подорожей потягом.

Українці знову згадали про гречкосійство” по-державному.

Жив він в орендованій квартирі у Білій Церкві.

До уваги окупантів потрапив, коли шукав «швидкі заробітки» після звільнення зі збройних сил у себе на батьківщині.

За завданням російської спецслужби фігурант мав відстежувати та палити транспортні засоби українських захисників. Щоб виявити потенційні «цілі», зловмисник пішки обходив місто та фотографував авто військовослужбовців. Так він відстежив машину офіцера ЗСУ і підпалив її. Згодом зловмисник почав підбрати нових агентів для вербування.

Агента РФ, громадянина однієї із країн Східної Європи, затримали на Київщині, коли він уже збирався до Одеси для виконання нового ворожого завдання.

“Інтелігентний і скромний” Клим Савур — легендарний полковник УПА, один із тих, хто задав нову планку українському повстанському руху. Саме він розробив ефективну тактику дій для партизан, запровадив залізну дисципліну й виступив за масштабну збройну боротьбу проти обох тоталітарних імперій — нацистської та радянської. Його роль у становленні українського державницького мислення та розвитку визвольного руху 1940-х років була визначальною.

Московити довго не могли його вистежити — надто вправно він діяв, надто добре знав свій край і людей. Та навіть після смерті Клим Савур залишався кісткою в горлі радянської системи. Пропаганда прагнула знищити його не лише фізично, а й морально: спецслужби приписували йому вигадані злочини — від “винищення мирного польського населення” до “співпраці з гітлерівцями”. Усе це — звична радянська брехня, фабрикована, щоб очорнити людину, яка до останнього подиху боролася за українську свободу.