10 листопада стало днем низки резонансних подій у сфері антикорупційних розслідувань в Україні.

За даними “Української правди”, бізнесмен та співвласник студії “Квартал 95”, соратник Володимира Зеленського Тимур Міндіч залишив територію України за кілька годин до обшуку НАБУ.

Уранці того ж дня керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Олександр Клименко створив комісію для проведення службового розслідування. Мета — перевірка можливого витоку даних досудового розслідування НАБУ та САП, яке стосується масштабної корупційної схеми у сфері енергетики та низки інших справ.

Однак які мотиви були у САП — не відомо.

Як пояснили у САП, рішення було ухвалене на підставі рапорту одного з прокурорів, що здійснює процесуальне керівництво у справі. Службове розслідування здійснює відділ внутрішнього контролю САП, а його висновки можуть стати підставою для адміністративних та процесуальних рішень.

Що відомо про справу

Справи проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова тягнуться вже понад вісім років. У грудні 2016 року націоналізований ПриватБанк подав позов до Високого суду Лондона проти колишніх власників та шести імовірно пов’язаних з ними британських компаній. Тоді ж був виданий припис про всесвітній арешт активів на суму понад $2,5 млрд.

Подробиці – за посиланням,

За словами представників антикорупційних органів, це не просто «окремі епізоди хабарництва», а ціла вертикаль впливу, вибудувана для системного розподілу контрактів, контролю над підрядами та розкрадання державних коштів.
Шляхи ведуть і до оточення Володимира Зеленського.
І знову згадується святкування дня народження Єрмака і дня народження Зеленського і при чому тут Миндич.

15 років тюрми з конфіскацією майна отримав агент російської воєнної розвідки, який на початку 2025 року шпигував на Чернігівщині.

Покруч розпитував знайомих про ЗСУ, обходив місцевість, фіксував локації Сил оборони, а потім месенджером передавав координати до російського гру. Ворога цікавило розташування командно-спостережних пунктів та напрямки руху прикордонних нарядів, дислокація блокпостів та логістичних складів українських військ.

На підставі агентурної інформації окупанти планували скласти маршрут «проходу» своїх ДРГ поза пунктами базування українських військ.

Контррозвідники СБУ затримали зрадника навесні цього року.

Сотні обшуків у храмах, монастирях і єпархіях лише підтвердили те, про що суспільство говорило роками: так звана церква МП — це не релігійна спільнота, а розгалужена мережа російського впливу.

Іван Баканов, ексголова СБУ і “однопід’їздник” Володимира Зеленського та колега по цеху теж “вірив” МП

Колишній очільник СБУ Іван Баканов свого часу публічно заявив, що “московський патріархат” вигадали політики, аби роз’єднати народ, і навіть не приховував, що є прихожанином саме МП.
Така позиція на найвищому рівні у секторі оборони лише загальмувала очищення церковного середовища від ворожих агентів і дала “священникам-колаборантам” карт-бланш на зміцнення своєї мережі.

СБУ затримала агента фсб, який збирався встановити «розтяжку» з гранатою Ф-1 в міському парку Харкова. Тепер йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
Лише професійні і своєчасні дії СБУ зірвали спробу рашистів здійснити теракт у багатолюдному місці Харкова. Співробітники СБУ затримали терориста в темну пору доби на місці запланованого підриву.

Замовлення рф виконував 62-річний місцевий житель, якого окупанти завербували через його дружину, що проживає у москві та працює на російську спецслужбу.

У планах зрадника ще був намір виготовити саморобний вибуховий пристрій з пластиду та вибухової рідини і закласти в центрі Харкова, щоб російські спецслужбісти дистанційно підірвали її у годину пік.

«Я своїми очима побачив і пережив те, що люди не повинні переживати»

«Пугачі»: як 16-річний хлопець організував партизанський рух під носом у окупантів. Російські загарбники не вірили, що діями підпілля не керує ані ГУР, ані СБУ, ані ЦРУ з НАСА.
Хлопець, який просить називати його Ігор, навчався тоді у дев’ятому класі. З перших тижнів окупації він бачив, як російські прапори виростають там, де ще вчора майорів жовто-блакитний стяг. І не зміг залишитися осторонь.

«Спершу батьки теж були на підйомі, тобто за наших, за Україну. А потім щось почало змінюватися. Вони дивилися, слухали російські новини. Почалися сварки, тому що я розумів, що це все нездорова «двіжуха». І ще зрозумів, що росіяни тут. Я їх вже бачу, тобто я бачу свого ворога, і можна починати робити якісь дії. Що я зробив? Почав шукати людей», – розповідає Ігор.
Продовження – за посиланням.

Від 2003 р., коли в Белграді був застрелений серед вулиці “їхній Ющенко”, Зоран Джинджич, Росія почувається тут як у себе вдома “по всій клавіатурі” – від енергетичного сектора до ЗМІ (на мій подив, можлива “рука Москви” в убивстві Джинджича в сербському суспільстві взагалі не обговорювалася, хоча я прекрасно пам’ятаю програму нині дохлого рашапропаґандиста Лєонтьєва “Однако” за жовтень 2013 р., де той висміював плани Януковича на Асоціацію з ЄС і відверто погрожував — мовляв, коли б Янукович із такими планами не скінчив як прем’єр Сербії! – запам’яталось крупним планом розпростерте на тротуарі тіло Джинджича з калюжкою крові круг голови, ну й недвозначність меседжу…). 
Далі – за посиланням.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про різке погіршення стану здоров’я громадянина України Сергія Кузнєцова, який перебуває під арештом в Італії за підозрою у причетності до вибухів на газопроводах “Північний потік”.
У зв’язку з цим Лубінець направив офіційні звернення до Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції Італії, віцепрезидентки Європарламенту Піни Пічерно, омбудсмана Італії та регіону Лаціо Маріно Фарделлі, а також до Національного гаранта прав осіб, позбавлених волі. Усі ці інституції мають повноваження впливати на умови утримання українця.

Нагадаємо:: “Ні, Петере, це самооборона, а не тероризм”: Сікорський відповів Сійярто на заяви щодо відмови Польщі видати підозрюваного у підривах “Північного потоку”

“Доки місто носитиме ім’я польських панів, які гнобили наш народ?”

9 листопада 1962 року Президія Верховної Ради Української РСР ухвалила постанову про перейменування міста Станіслав на Івано-Франківськ, а Станіславської області — на Івано-Франківську.

Івано-Франківськ — місто з багатьма іменами й ще більшою кількістю історій. Колись його називали Станиславовом, згодом — Станіславом, а могли б і зовсім інакше: Карпатським Сталінградом чи навіть Жебровськом. Так, історія перейменувань цього міста — це не просто зміна табличок на в’їздах, а справжній зріз епох: від шляхетських амбіцій XVII століття до радянських ідеологічних забаганок.

Контрасти між законом та «суддівською мудрістю»

«Ніхто не б’є дитину за розбиту чашку» і «не можна забирати у людини останнє, що в неї є»: суддя не забирає права у пʼяних водіїв — його позбавили премії.

Голова Бердичівського міськрайонного суду Олександр Яковлев став центром уваги Вищої ради правосуддя після того, як відмовився позбавляти водійських прав людей, які сіли за кермо напідпитку. Його рішення викликали суперечки у правових колах та, зрештою, призвели до суворої догани з “суворим” позбавленням доплат аж на три місяці.

Сітки з кінського волосу, що ловили морських чудовиськ, тепер ловлять металевих “птахів смерті”.

Ще недавно ці сітки витягали з глибоководних вод морського чорта, а сьогодні вони рятують українців від російських дронів.
Бретонські рибалки, які десятиліттями працювали в Атлантиці, тепер стали неочікуваними союзниками українських військових — завдяки простому, але геніальному рішенню: використати старі рибальські сіті як антидронові бар’єри.

“Вражає, що щось таке просте працює так добре”, — кажуть французи.

Голова Kernic Solidarités Жерар Ле Дафф розповів, що ініціатива з’явилася після звернення місцевих українців, які просили допомогти своїм громадам в Україні. Волонтери організації вже двічі долали шлях у 2300 кілометрів до польсько-українського кордону, доставляючи гуманітарну допомогу.

«Коли ми дізналися, що Україні потрібні сітки, рибальська спільнота миттєво відгукнулася», — каже Ле Дафф.

У переписці, що долучена до справи, вона жартувала:

«Я вперше в житті розстроїлась, що до нас не долетіли)))».

Згодом повідомила куратору:

«Попали в злітну смугу, я вже камеру налаштувала. Скільки зможу — стільки зніму».

А пізніше писала:

«Я щоб більш заробити — в вікно вилізу якщо треба. Надіюсь, я за безсонну ніч зароблю».

“Ненавиджу цю державу”

Поступово спілкування набувало виразно антиукраїнського характеру. Куратор нав’язував тезу, що влада “бреше” і “приховує наслідки ударів”. На це обвинувачена відповідала:

«Я нарахувала лично 143 в наш аеродром. Я ненавиджу цю державу».
«Нехай всі здохнуть».

Готланд має стратегічне положення між Росією (зокрема Калінінградською областю) і країнами Балтії/НАТО.

Острів Готланд — мальовничий куточок Швеції, що довгі роки асоціювався з відпусткою на Балтиці і був улюбленим місцем туристів — нині набуває нового стратегічного значення.

Після приєднання Швеції до NATO в березні 2024 року країна поступово розгортає значну військову інфраструктуру на острові Готланд, пише The Heritage Foundation.

Подробиці – за посиланням.