Про це розповів Кирило Данильченко ака Ронін, джерело: lb.ua.
Наш Caesar на мінімалках, поки не освоїмо автомат заряджання.
Ми подолали частину дитячих хвороб та вийшли, як мінімум, на передсерійне виробництво.
Скільки можна було б заощадити крові піхоті, якби хоч кілька дивізіонів встигли перед війною. Але, що зроблено те зроблено, на превеликий мій жаль.
Два роки судів Краматорського заводу з МО перед війною – це сюр, як він є.
Навіть без автомата заряджання і з дитячими хворобами по шасі, “Богдана” може вести вогонь на 42 км і перестрілює більшість САУ супротивника, що стоять на озброєнні у Росії.
Безумовно “Мсту-С” і не поступається “Коаліції”, яку здають у штучних кількостях.
Щонайменше п’ять САУ у строю – одна з чимось схожим на досилач на святі артилеристів, дві на лінії фронту без досилача, дві експериментальні на шасі МАЗ-6317.
Тобто, серія можливо вже понад п’ять машин – це лише те, що засвітилося у медіа.
Добре – зберегли компетенції, людей та виробництво у важкій ситуації.
Всупереч всьому, що творила влада крайні 4 роки, зберегли (прим. Мyrotvorets.news)
Як я й казав неодноразово – аби вразити завод недостатньо кілька ракет на тиждень. Потрібні тонни чавуну.
А через 19 місяців у противника не виходить працювати по оперативному та стратегічному тилу.
Що дає нам час на організацію в тилу виробництва, тому коли представники РНБО кажуть, що ми можемо призвати людину, якщо нам не вистачає фахівців, наприклад, в Одесі, виникає лише одне питання.
Тож можемо, а це ще не зроблено за 19 місяців?
Проте ми можемо запустити виробництво стволів завдовжки 52 калібра – це складна технологічна операція, доступна небагатьом країнам навіть у Європі.
Читайте також про перший видимий успіх, яким став контракт на поставку для київського “Маяка” 120-мм стволів для мінометів М120-15 “Молот”. Мова йде про 2019 рік, там же планували розгорнути виробництво стволів нового для України калібру – 155 мм. І першою пробою сил стала робота над перспективною колісною САУ “Богдана” (прим. Мyrotvorets.news).
Можемо здійснити викруткову збірку шасі та гармати – під ракетними ударами супротивника, зберігаючи секретність і, швидше за все, децентралізуючи виробництва на невеликі ланки на різних майданчиках.
Виробляємо невеликі передсерійні партії снарядів 155 мм, хоча потрібно набагато більше.
На тлі того, що всі чотири підприємства в ЄС забиті замовленнями до 2028-2030 року, а обіцяний мільйон снарядів, можливо, встигнуть до весни. Очевидно, потрібно більше 155 мм. снарядів власного виробництва.
Tatra 815-7 хороша машина, перевірена війною, як шасі “Нептуна”, – бронювання тримає великі уламки, днище – шестикілограмову. Гарний запас ходу – 750 км.
Попри те, що Данія віддала нам усі свої САУ, 8 САУ Archer передала Швеція, а Франція нарощує виробництво “Цезарів” з 4 до 8 одиниць на місяць, все це йде в Сили оборони, як у суху землю.
На сьогодні у нас у строю 46 тільки “Цезарів”, десятки “Крабів”, німецьких PzH 2000 – це все артилерія корпусного рівня, що забезпечує нам стратегічну перевагу перед ворогом. Ще більше сотні САУ – в роботі на німецьких заводах.
Противник, розуміючи, що ми перестрілюємо його в дальності, а також отримуємо цілевказання від розвідки партнерів і своїх дронів, намагається вижити.
Чим ворог планує воювати у 2024 році?
Будує купольний РЕБ, розподіляє одиночні гармати, щоб працювати по одній цілі, ховається в забудові, працює на викочуванні з базового табору, масово використовує застарілі Д-20, Д-1 як витратний матеріал – він не хоче перетворюватися просто на мішень.
В останньому наступі під Авдіївкою нам не вдалося заткнути артпідготовку військ РФ – попри високоточні снаряди, використання HIMARS як КББ, кілька днів нам прилітало – і сильно.
І досі в секторі гримить канонада – тобто незважаючи на всі РЛС проти артилерії, сотні дронів, росіяни зберігають здатність працювати стволкою.
Тому це оперативно і стратегічно важливий момент – зберігати відрив у технологіях, мати змогу будувати стволи завдовжки 52 калібра та не залежати від імпорту.
З механізацією заряджання чи без, на будь-яких шасі – на сьогодні внутрішнє виробництво САУ (і в перспективі гармат, що буксируються) калібру НАТО життєво важливе.
Закривати втрати, небойовий ремонт, знос стволів тощо, не чекаючи політичних рішень партнерів.
Тил має працювати, працювати так само, як працює фронт: війна – це змагання економік сторін.
Позиційний глухий кут Першої світової мав свої причини і його непросто було подолати навіть за допомогою танків, мільйонів снарядів і газу.
Зараз це не кулемети, ДОТИ та колючки, а дрони, ПТРК третього покоління, камери та супутники.
Проте причини одні й ті самі – поки що немає винищувача дронів, немає необхідного тоннажу снарядів на кілометр або тисяч високоточних снарядів, а виробництво раскочегариться довго, немає адекватних ситуації технологій, щоб прорвати дистанційне мінування, FPV як ПТРК і т.д.
Але вихід із позиційного глухого кута знайдемо.
Виробництво САУ потрібно інтенсифікувати, ВПК розвивати, вибір між тим, тримати посадку під Кліщіївкою чи точити стволи за адекватну зарплату має бути.
Важка війна триває і кожен день – це поневіряння сотень тисяч людей, жертви сотень.
Велика перемога, що нарешті вітчизняна САУ в серії, та нам все ще потрібно робити більше.
Далі показова і болюча історія САУ Богдани від Мyrotvorets.news (САУ розроблялась за державним оборонним замовленням з лютого 2016 року), висновки з якої ще маємо зробити та розібрати ситуацію в деталях з подальшим визначенням покарання відповідальних за знищення обороноздатності України осіб.
Вперше зразок нової САУ був продемонстрований на параді у 2018 році. Очікувалось, що ДКР “Богдана”, на яку вже витрачено 140 млн. грн, буде завершена у 2020 році.
У грудні 2019 року, згідно закладеного у бюджет попередньою владою фінансування, відбувся перший етап випробувань 2С22 “Богдана”, яка успішно здійснила так званий гідропостріл. Під час гідропострілу випробувальники здійснили постріл дерев’яною “болванкою”, заливши у ствол гармати воду, щоб “снаряд” не загорівся.
І вже у 2020 році з’явилась інформація про проблеми. На Краматорському заводі запевняли, що в Міністерстві оборони пообіцяли в грудні підписати додаткову угоду, яка розблокує подальші випробування гаубиці. Після продовження дії контракту завод готовий був відразу приступити до продовження попередніх випробувань.
Травень 2021 року. Темп розробки втрачено, зокрема, через проблеми з закупівлею боєприпасів і подолання бюрократичних перешкод. Наслідком стали судові “розборки” між заводом і Міноборони з приводу зриву термінів виконання ДКР.
У вересні 2020 р. було отримано рішення апеляційного суду, що зрив графіку випробувань “Богдани” відбувся не з вини підприємства – а з огляду на брак необхідних боєприпасів.
У жовтні 2021 року відбувалися чергові вогневі випробування, які мали на меті перевірити реалізовані конструкторські рішення у цьому дослідному зразку артилерійського озброєння до вимог технічного завдання.
Важливо згадати скандал в МО у 2020 році з приводу закупівлі чешських артсистем на фоні гальмування власного виробництва кращих зразків.
З цього приводу висловився генерал-лейтенант Збройних сил України, Народний депутат України 9-го скликання, Михайло Забродський.
Як вказали Забродський і Бутусов в своїх публікаціях, ця оборудка має на меті не закупівлю артилерійских систем, а примітивну крадіжку коштів з державного бюджету.
Серпень 2021 року. Ворог нахабніє і плювати хотів на поступки територій, на боязке уникання Зеленським назвати росію агресором, на загравання і зраду державних інтересів українською владою. А Зеленський мовчить. Щодо збереження свободи і незалежності України, питання, яке на той момент вже стаяло питанням руба, висловився Олександр Турчинов.
Після початку російсько-білоруської агресії наш єдиний екземпляр української першої гаубиці у «натівському» калібрі 155 мм, яка здана знищувати ворога на відстані у 42 км, гучно заявив про себе.
Про це розповів Сергій Пашинський:
24-го лютого, відразу після перших вибухів, нам вдалося евакуювати єдиний екземпляр «Богдани» та відправити її на бойову роботу .
Висновки, щоб вижити.
Нагадаємо, що 25 лютого розробникам «Богдани» надійшло розпорядження – знищити її, щоби САУ не дісталась ворогу.
На щастя, Сергію Пашинському вдалося врятувати «Богдану», вивезти в тил та передати ЗСУ. Зараз наша далекобійна красуня смажить ворогів!
Олександр Турчинов про САУ “Богдана”
