“До дня прапора: триколор під прикриттям європейського прапора?
Щойно на гуманітарному комітеті парламенту «слуги народу» за участі міністра культури протягнули рішення про підтримку в першому читанні так званого оновленого тексту законопроєкту «Про медіа».
Під приводом євроінтеграції в цей проєкт включені положення, які не мають до євроінтеграції жодного стосунку, але знищують важливі механізми захисту українського культурно-інформаційного простору.
Скасовується заборона на пісні російських співаків у теле- й радіоефірі, за яку парламент у червні проголосував конституційною більшістю.
По суті, знищується Перелік осіб, які загрожують національній безпеці, який діє 7 років. Фільми, серіали, концерти, гастролі з учасниками цього Переліку заборонені в Україні. Але за новою версією закону про медіа цей перелік в ручному режимі формуватиме голосуванням Нацрада з телебачення і радіомовлення (та сама, де засідають вихідці з олігархічних медіагруп). Причому для включення в Перелік законопроєкт передбачає лише кілька підстав. Для решти рашистів – двері відкриті.
Законопроєкт істотно послаблює захист української мови. Наприклад, дозволяє практично безкарно порушувати в розмірі до 10% квоту на українські пісні на радіо.
Ним вносяться руйнівні зміни в інші закони, наприклад, прибирається з закону про кінематографію заборона популяризації органів влади держави-агресора.
І це – лише невелика частина проблем цього закону. Незважаючи на те, що депутати ЄС і представники громадськості надали конкретні зміни до тексту законопроєкту, «слуги» не врахували жодну з них, рекомендувавши подавати їх до другого читання.
Ще раз:
вони зносять надзвичайно важливі норми чинних законів, що захищають Україну, і пропонують спробувати наново боротися за них у другому читанні.
Це – відвертий проросійський реваншизм.
На моє переконання, жоден відповідальний депутат не має права голосувати за таку версію законопроєкту навіть у першому читанні. Ми маємо змусити реваншистів відступити і захистити норми, які захищають нашу мову й культурний простір від рашизму.”
Про це написав на своїй сторінці у Фейсбук Volodymyr Viatrovych.
Від себе нагадаємо, що 15 травня 2019 року був здійснений один із найголовніших актів для збереження української державності, підписано ретельно збалансований закон про функціонування української мови як державної.
Цій події, яка сама по собі викликала “армагедон” в українському парламенті і в суспільстві в цілому, передувало кілька років боротьби за права української мови.
Зокрема, рік 2018-й показав, що уперше за багато років українська мова завойовує ефір. Мова стала домінувати не лише на радіо, а й в телеефірі. Ще більше української мови стало в освіті, перші позитивні тенденції помітні стали й у сфері послуг.
Також українська мова увійшла до топ-10 найбільш уживаних у Європі.
Вперше студенти Туреччини отримали можливість у межах вищої освіти не просто вивчати українську мову, а й глибше зануритися в українську культуру, краще зрозуміти особливості українського народу.
Нагадаємо ще один важливий крок до відвойовування права на існування нації українців у світі, а саме: у жовтні 2018 року Міністерство закордонних справ України розпочало онлайн кампанію #CorrectUA, в рамках якої зверталося до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev).
Ця ініціатива була жваво підтримана у світі.
Вам здається, що так було завжди? Ні, ще кілька років тому українців не відрізняли від росіян. Назва української столиці у російській транскрипції, ідентифікація українця виключно, як russian і т.п. Змінам передувала важка і наполеглива робота усіх гілок влади.
Навесні 2019 року показник присутності української мови на українському телебаченні досяг рекордних 92%
Маховик було запущено і у 2021 році українська мова зайняла домінуючу позицію серед користувачів інтернету.
Сайт Європейського суду з прав людини запустив україномовний інтерфейс у розділі «пошук».
Компанія Apple запустила на основному сайті український розділ.
Попри це, стримування розвитку і поширення української мови у всі сфери життя стало суттєво відчуватись після приходу до влади так званих “нових облич” у 2019 році.
Це і не дивно, адже позиція кандидата в президенти Володимира Зеленського ним не приховувалась. Її можна охарактеризувати висловом, який пізніше увійшов у вжиток з його подачі – це вислів “какая разніца”.
Бізнес-партнери Зеленського були більш відверті і прямі у своїх забаганках від України після отриманні повної влади в свої руки.
Пізніше Володимир Зеленський таки став наполегливо гальмувати розвиток української мови під виглядом старої доброї кремлівської схеми, нібито захисту національних меншин.
Професор, завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, дослідник Голодомору Іван Ющук звернувся до президента України та голови Верховної Ради з вимогою припинити нищення української мови.
“Німеччина — держава німців. Цього ніхто не заперечить. Польща — держава поляків. А Україна — держава національних меншин? Принаймні так випливає з останніх заяв Президента України (прес-конференція 20 травня 2020 року) і Голови Верховнї Ради України (26 травня 2020 року в інтерв’ю “Главкому”): мовляв, національні меншини не влаштовує Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, його треба міняти.“
Тим часом, уже у 2020 році, кількість україномовних фільмів знизилась у 4,6 рази.
У січні 2021 року мовний омбудсмен зробив заяву про те, що “уряд не має бажання розвивати державну мову”. Тарас Кремінь зазначив, що в ситуації, коли влада саботує захист української мови, справжнім громадянам України треба брати відповідальність в свої руки. Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” був ухвалений Верховною Радою України 25 квітня 2019 року і тепер лише потрібно виконувати.
На останок, хто не втомився, нагадаємо, за два десятиліття перед тим, як наша країна здобула незалежність, в її закладах вищої освіти було підготовлено цілу армію «обрусителів краю».
РУСИФІКАЦІЮ УКРАЇНИ ЗДІЙСНЮВАЛИ ПІД ГРИФОМ «ЦІЛКОМ ТАЄМНО» ТА «НЕ ДЛЯ ПРЕСИ»
