«Я своїми очима побачив і пережив те, що люди не повинні переживати»

«Пугачі»: як 16-річний хлопець організував партизанський рух під носом у окупантів. Російські загарбники не вірили, що діями підпілля не керує ані ГУР, ані СБУ, ані ЦРУ з НАСА.
Хлопець, який просить називати його Ігор, навчався тоді у дев’ятому класі. З перших тижнів окупації він бачив, як російські прапори виростають там, де ще вчора майорів жовто-блакитний стяг. І не зміг залишитися осторонь.

«Спершу батьки теж були на підйомі, тобто за наших, за Україну. А потім щось почало змінюватися. Вони дивилися, слухали російські новини. Почалися сварки, тому що я розумів, що це все нездорова «двіжуха». І ще зрозумів, що росіяни тут. Я їх вже бачу, тобто я бачу свого ворога, і можна починати робити якісь дії. Що я зробив? Почав шукати людей», – розповідає Ігор.
Продовження – за посиланням.

Від 2003 р., коли в Белграді був застрелений серед вулиці “їхній Ющенко”, Зоран Джинджич, Росія почувається тут як у себе вдома “по всій клавіатурі” – від енергетичного сектора до ЗМІ (на мій подив, можлива “рука Москви” в убивстві Джинджича в сербському суспільстві взагалі не обговорювалася, хоча я прекрасно пам’ятаю програму нині дохлого рашапропаґандиста Лєонтьєва “Однако” за жовтень 2013 р., де той висміював плани Януковича на Асоціацію з ЄС і відверто погрожував — мовляв, коли б Янукович із такими планами не скінчив як прем’єр Сербії! – запам’яталось крупним планом розпростерте на тротуарі тіло Джинджича з калюжкою крові круг голови, ну й недвозначність меседжу…). 
Далі – за посиланням.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про різке погіршення стану здоров’я громадянина України Сергія Кузнєцова, який перебуває під арештом в Італії за підозрою у причетності до вибухів на газопроводах “Північний потік”.
У зв’язку з цим Лубінець направив офіційні звернення до Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції Італії, віцепрезидентки Європарламенту Піни Пічерно, омбудсмана Італії та регіону Лаціо Маріно Фарделлі, а також до Національного гаранта прав осіб, позбавлених волі. Усі ці інституції мають повноваження впливати на умови утримання українця.

Нагадаємо:: “Ні, Петере, це самооборона, а не тероризм”: Сікорський відповів Сійярто на заяви щодо відмови Польщі видати підозрюваного у підривах “Північного потоку”

“Доки місто носитиме ім’я польських панів, які гнобили наш народ?”

9 листопада 1962 року Президія Верховної Ради Української РСР ухвалила постанову про перейменування міста Станіслав на Івано-Франківськ, а Станіславської області — на Івано-Франківську.

Івано-Франківськ — місто з багатьма іменами й ще більшою кількістю історій. Колись його називали Станиславовом, згодом — Станіславом, а могли б і зовсім інакше: Карпатським Сталінградом чи навіть Жебровськом. Так, історія перейменувань цього міста — це не просто зміна табличок на в’їздах, а справжній зріз епох: від шляхетських амбіцій XVII століття до радянських ідеологічних забаганок.

Контрасти між законом та «суддівською мудрістю»

«Ніхто не б’є дитину за розбиту чашку» і «не можна забирати у людини останнє, що в неї є»: суддя не забирає права у пʼяних водіїв — його позбавили премії.

Голова Бердичівського міськрайонного суду Олександр Яковлев став центром уваги Вищої ради правосуддя після того, як відмовився позбавляти водійських прав людей, які сіли за кермо напідпитку. Його рішення викликали суперечки у правових колах та, зрештою, призвели до суворої догани з “суворим” позбавленням доплат аж на три місяці.

Сітки з кінського волосу, що ловили морських чудовиськ, тепер ловлять металевих “птахів смерті”.

Ще недавно ці сітки витягали з глибоководних вод морського чорта, а сьогодні вони рятують українців від російських дронів.
Бретонські рибалки, які десятиліттями працювали в Атлантиці, тепер стали неочікуваними союзниками українських військових — завдяки простому, але геніальному рішенню: використати старі рибальські сіті як антидронові бар’єри.

“Вражає, що щось таке просте працює так добре”, — кажуть французи.

Голова Kernic Solidarités Жерар Ле Дафф розповів, що ініціатива з’явилася після звернення місцевих українців, які просили допомогти своїм громадам в Україні. Волонтери організації вже двічі долали шлях у 2300 кілометрів до польсько-українського кордону, доставляючи гуманітарну допомогу.

«Коли ми дізналися, що Україні потрібні сітки, рибальська спільнота миттєво відгукнулася», — каже Ле Дафф.

У переписці, що долучена до справи, вона жартувала:

«Я вперше в житті розстроїлась, що до нас не долетіли)))».

Згодом повідомила куратору:

«Попали в злітну смугу, я вже камеру налаштувала. Скільки зможу — стільки зніму».

А пізніше писала:

«Я щоб більш заробити — в вікно вилізу якщо треба. Надіюсь, я за безсонну ніч зароблю».

“Ненавиджу цю державу”

Поступово спілкування набувало виразно антиукраїнського характеру. Куратор нав’язував тезу, що влада “бреше” і “приховує наслідки ударів”. На це обвинувачена відповідала:

«Я нарахувала лично 143 в наш аеродром. Я ненавиджу цю державу».
«Нехай всі здохнуть».

Готланд має стратегічне положення між Росією (зокрема Калінінградською областю) і країнами Балтії/НАТО.

Острів Готланд — мальовничий куточок Швеції, що довгі роки асоціювався з відпусткою на Балтиці і був улюбленим місцем туристів — нині набуває нового стратегічного значення.

Після приєднання Швеції до NATO в березні 2024 року країна поступово розгортає значну військову інфраструктуру на острові Готланд, пише The Heritage Foundation.

Подробиці – за посиланням.

Київщина
У липні 2024 року затримано агентурну пару фсб, що підпалила мультівен ЗСУ і два позашляховики, які волонтери планували передати для потреб українських військ.

Суд призначив кожному з агентів по п’ять з половиною років позбавлення волі.

Житомирська область
Засуджено 21-річного рецидивіста, який раніше вчиняв крадіжки, а в лютому цього року на замовлення рф підпалив адмінбудівлю місцевої сільради.

За це зловмисник отримав 8 років тюрми з конфіскацією майна.

Суд визнав усіх трьох поплічників ворога винними відповідно до вчинених злочинів за декількома статтями Кримінального кодексу України

Михайлівський Золотоверхий монастир — мовчазний свідок тисячоліття української історії. Він пережив монгольську навалу, а совєти 14 серпня 1937 року знесли його вибухівкою. Єдиний у той час з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря – Микола Макаренко, якого невдовзі за це репресували. Та попри все, святиня повернулася до життя вже в незалежній Україні у історичний момент Майдану, щоб знову стати духовним серцем Києва. І сьогодні, коли над столицею знову лунає передзвін, він нагадує: святині можна зруйнувати, але неможливо вбити дух, який їх підняв із попелу.

Навесні 1937 року в тодішньому Державному Українському музеї відкрили виставку мистецтва Київської Русі з мозаїками та фресками Михайлівського Золотоверхого. Та вже за кілька місяців директора музею Пимона Рудякова звинуватили в “українському націоналізмі” й репресували, а експозицію знищили.

Сьогодні країна-агресор продовжує хизуватися краденою українською спадщиною князівської доби, безсоромно видаючи її за своє коріння, зокрема у Третьяковській галереї, і не збирається повертати експонати Україні.

За словами матері дитини, музикантки Ірини Горкун-Сілен, її донька Ніколь розповіла, що під час уроку вчителька вирішила ознайомити клас із російською культурою, і всі учні мали виконати «Калінку». Коли Ніколь заявила, що вона українка і не хоче співати російською, педагогиня відповіла, що «у школі про війну не говорять».

«Ніколь зрозуміла, що якщо не заспіває, отримає погану оцінку. Вона таки заспівала, але після уроку була глибоко засмучена», — розповіла мати дівчинки.
За словами Фінської національної ради освіти, вчителі повинні бути гнучкими у своєму підході до українських учнів. Експерт каже, що українцям важко мати нейтральне ставлення до російської мови та культури.

Інцидент викликав гнів української громади у Фінляндії. Голова Товариства українців у Фінляндії Василь Гуцул заявив, що цей випадок «глибоко обурив» українців, які проживають у країні.

За словами Ірини Горкун-Сілен, подібні ситуації вже траплялися раніше.

«Хоча багато українців розуміють і знають російську, ця мова для нас стала мовою війни, болю й окупації», — сказала вона.

Кажуть, що коли творив 10-й окремий загін спец.призначення ГУР (Київ, острів Рибальський), то особисто проводив співбесіди з усіма кандидатами.

І ключовим питанням було приблизно таке: “Коли почнеться війна з Росією, москалів стріляти будеш?”. І брав лиш тих, хто відповідав впевнено та ствердно.

Він був реальною загрозою для Москви й, очевидно, став першою жертвою гібридної війни.

Бойовик т.зв. «днр» намагався отримати закордонний паспорт України, щоб втекти до “загниваючого” Євросоюзу. Але тепер йому загрожує 15 років увʼязнення з конфіскацією майна в Україні.

“Контррозвідка Служби безпеки запобігла втечі з України бойовика збройних угруповань рф, який воював на Донеччині. За результатами дій на випередження, зловмисника затримано в одному з готелів Ковеля у Волинській області, звідки він планував виїхати до Євросоюзу”, —повідомили у Службі.

Зрадником виявився житель Донецька, який у 2015 році приєднався до підконтрольного рф збройного угруповання «Сомалі» так званої «днр». Покруч брав участь у боях за Донецький аеропорт, де отримав поранення і був «списаний» з ворожого підрозділу.

Наприкінці жовтня 2025 року під виглядом переселенця вбивця виїхав до західного прикордоння нашої держави, щоб оформити український паспорт для виїзду до ЄС.