Івано-Франківськ — місто з багатьма іменами й ще більшою кількістю історій. Колись його називали Станиславовом, згодом — Станіславом, а могли б і зовсім інакше: Карпатським Сталінградом чи навіть Жебровськом. Так, історія перейменувань цього міста — це не просто зміна табличок на в’їздах, а справжній зріз епох: від шляхетських амбіцій XVII століття до радянських ідеологічних забаганок.

9 листопада 1962 року Станіслав остаточно перетворився на Івано-Франківськ — назву, яка й досі викликає суперечки серед істориків, мовознавців і місцевих жителів. Чому місто назвали саме так? Хто стояв за цією ідеєю? І чому сьогодні все частіше лунають голоси за повернення історичної назви — Станіслав?

“Еспресо.Захід” занурюється в маловідомі деталі: як з’являлися абсурдні радянські варіанти назв, чому Іван Франко став символом міста, де ніколи не жив, і звідки взялися сучасні ініціативи «повернути Станіслав додому».

9 листопада 1962 президія Верховної Ради СРСР ухвалила постанову про перейменування міста Станіслав в Івано-Франківськ, а Станіславської області – в Івано-Франківську. Відтоді місто існує саме під цією назвою

“Еспресо.Захід” розповість про те, як Івано-Франківськ свого часу міг стати Карпатським Сталінградом, Сталінокарпатськом  або Жебровським і про сучасні спроби повернути місту історичну назву.

Якою була історична назва Івано-Франківська

У середині XVII століття між річками Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська, на території давніх сіл Заболоття та Княгинин, звели фортифікаційну споруду. У 1662 році на цьому місці польський магнат Андрій Потоцький заснував місто Станиславів, назвавши його на честь свого молодшого сина. Того ж року місто отримало магдебурзьке право.

Існує кілька інших версій походження назви міста. За однією з них, Станиславів міг бути названий на честь святого Станіслава Костки — побожного юнака, який помер у 17 років і був дуже шанований у Польщі. Тоді його іменем часто називали новозбудовані костели, тож Потоцький міг присвятити нове місто саме цьому святому.

Інша версія пов’язує назву зі Станіславом Реверою Потоцьким, батьком Андрія Потоцького. У польських джерелах Станиславів іноді називають “містом Ревери”, а самого Станіслава — “Титаном”, адже він був надзвичайно впливовою особистістю. Цікаво, що “Ревера” — це не ім’я, а прізвисько, яке Потоцький отримав через звичку повторювати латинський вислів re vera, що означає “насправді”.

Варіанти назв за радянських часів

Процес перейменування Станиславова розпочався у 1939 році, коли після приєднання Західної України до складу Радянського Союзу радянська влада скоротила назву міста до Станіслава, а область назвала Станіславською.

Після Другої світової війни, у 1945 році, виникла ідея перейменувати місто на честь Сталіна — звучала навіть пропозиція “Сталінград Карпатський”, проте цього, на щастя, так і не зробили.

До теми перейменування повернулися у 1948 році. Тоді серед можливих варіантів розглядали назву Сталінокарпатськ, однак її знову не затвердили.

У середині 1950-х питання вкотре набуло актуальності. Поштовхом стала публікація художника Василя Касіяна в газеті “Прикарпатська правда”, де він запитував: “Доки місто носитиме ім’я польських панів, які гнобили наш народ?”

фото: uk.wikipedia.org

Після цього дискусії активізувалися. Один із місцевих жителів, Едмонт Жебровський, який, за його словами, особисто бачив Леніна і мешкав тоді у Станіславі, почав агітувати, щоб місто назвали Жебровськ — фактично на його честь. Партійне керівництво навіть розглянуло цю пропозицію, але зрештою її також відхилили. Однією з причин несприйняття її було те, що назва була б співзвучною з “містом жебраків”.

Як Станіслав став Івано-Франківськом

Після відхилення ідеї з Жебровськом партійне керівництво вирішило назвати місто на честь надзвичайно відомого тоді письменника Івана Франка. У той час він уже переклав українською Маніфест Комуністичної партії з німецької та окремі частини “Капіталу” Маркса.

Однак назва “Франківськ“, яку присвоїли до 300-річчя міста, з погляду українського правопису є некоректною — правильно було б “Франкове“. Тут виникла інша політична проблема, як розповідав Укрінформу кандидат історичних наук Роман Чорненький.

У той час в Іспанії правив диктатор Франко, тому, щоб уникнути асоціацій із ним, до назви додали частинку “Івано-“. Син Івана Франка, Тарас, наполягав на назві за українським правописом – Івано-Франкове, але 9 листопада 1962 року Верховна Рада віддала перевагу назві у російському стилі – Івано-Франківськ.

Відомо, що ця назва довго не розголошувалась через свою незвичність і не зовсім українську форму. За свідченнями, багатьом вона не сподобалась, але відкрито проти перейменування в радянський період ніхто не виступив.

фото: karpaty.life

9 листопада 1962 року Президія Верховної Ради Української РСР ухвалила постанову про перейменування міста Станіслав на Івано-Франківськ, а Станіславської області — на Івано-Франківську.

У документі зазначено:

“Беручи до уваги побажання колективів промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, учбових закладів та клопотання громадських організацій Станіславської області, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: Перейменувати місто Станіслав на місто Івано-Франківськ і Станіславську область на Івано-Франківську”.

Іван-Франко й Івано-Франківськ

Так місто назвали саме іменем Івана Франка, хоча він ніколи не жив у Станиславові й бував там лише час від часу. Зокрема, письменник відвідував Станиславів упродовж 1880–1912 років.

фото: проєкт “Франко: наживо”, фонди ЦДІАЛ

Утім це місто відіграло важливе значення в його життя. Саме у Станиславові Іван Франко познайомився зі своїм другим коханням — Юзефою Дзвонковською.

У 1880 році поет відбував одноразове ув’язнення у місцевій ратуші. Через чотири роки, у 1884-му, він приїхав сюди на запрошення Наталії Кобринської, щоб виступити на засіданні “Товариства руських жінок”.

У 1892 році Франко разом із Михайлом Павликом провели таємне віче Русько-Української радикальної партії в найстарішій в Україні лазні на вулиці Низовій, 5, яка працює й досі.

Також він неодноразово бував у місті на Шевченківських днях — зокрема, у 1889–1890 роках у будинку на теперішній вулиці Незалежності, 5.

Загалом краєзнавці налічують щонайменше 20 будівель, пов’язаних з перебуванням Івана Франка у Станиславові.

Спроби повернути Івано-Франківську історичну назву

У 2020 році на сайті президента України з’явилась петиція із пропозицією повернути Івано-Франківську історичну назву.

Автор петиції Іван Гриців у зверненні просив повернути м. Івано-Франківськ історичну назву – Станіслав, також перейменувати Івано-Франківську область на Станіславську. Тоді петиція набрала 22 з 25 000 необхідних для розгляду голосів.