10 січня ввечері в селі Поляниця, що поблизу Буковеля, поліція Івано-Франківської області оперативно виявила чоловіка, який запустив салют, щоб привітати друзів з одруженням.

Як повідомляє Поліція Івано-Франківської області, під час моніторингу соціальних мереж правоохоронці помітили відео з піротехнічним ефектом. Інформацію зареєстрували, після чого на місце події оперативно виїхали патрульні та слідчо-оперативна група.

Під час обстеження території поліцейські вилучили низку речових доказів. Завдяки швидким розшуковим заходам особу порушника вдалося встановити приблизно за годину. Ним виявився іноземець 1984 року народження. Чоловік пояснив слідчим, що салют запустив виключно для святкування весілля друзів під час спільного відпочинку.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство).

Санкція передбачає покарання у вигляді:

штрафу у розмірі від 17 до 24 тисяч гривень (від однієї до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян);

пробаційного нагляду строком до п’яти років;

обмеженням волі до п’яти років.

29-річний прокурор із 10-річним стажем, статусом інваліда і пенсією, яка більша за зарплати більшості посадовців прокуратури та середню у Швеції, втік за кордон і тепер навіть не мусить підтверджувати свою інвалідність. Він домігся через суд застосування вже недіючої норми, що підняла його виплати до 80% зарплати замість 60%, і «вибив» особливі умови, які ігнорують скорочення пенсії на час воєнного стану. Позов подав з-за кордону – і виграв, забезпечивши собі довічну космічну виплату.
Одне добре, хоч не вагітний,
Усі подробиці читайте за посиланням.

Росія як сутність

Ми не зможемо вижити без бажання помсти росіянам.

Ніяк не зможемо — без прагнення справедливого покарання за віки знущань над нами.

Біди, які принесла нам Московія, — це не наслідок дій окремих царів, генсеків чи президентів.

Ці біди українському народові принесла цілісна соціокультурна політична сутність, що має назву росія / московія.

Ми маємо сформувати в собі повну й якісну світоглядно-ментальну цілісність, засновану на глибоких історичних знаннях.

Коли Росія захоплювала Крим під прикриттям «зелених чоловічків», Поліні було дев’ять. Вік, у якому зазвичай сперечаються через мультики, а не через державні кордони. Але саме тоді вона вперше чітко сформулювала для себе просте питання, яке не дає їй спокою й через десять років: «Що російська техніка забула в нашому українському Криму?»

За ці десять років Крим став ще більш закритим, репресивним і чужим. А Поліна — навпаки. Вона зберегла українську мову, відкриту позицію і впертість, яка врешті змусила її зробити те, на що держава досі не навчилася реагувати системно: самостійно повертатися додому.

20-річна кримчанка їхала до України через три країни — з протермінованим російським паспортом і лише українським свідоцтвом про народження. Спершу — до Казахстану, де попросила політичного притулку. Далі — місяці очікування, дзвінків і відписок від українського консульства, проблеми з архівами і фрази, в яких радять «розраховувати на себе». Зрештою — допомога волонтерів, військових і кілька днів, коли все вирішувалося швидше, ніж за попередні місяці.

«Я була на межі сліз. Я поверталася в Україну. Мені було байдуже, що буде далі — ракети над головою, хай хоч танк переді мною стане — я не відійду. Я дуже цього хочу», — згадує Поліна момент, коли тримала в руках посвідчення на повернення.

Сьогодні вона в Києві. Чекає на українські документи, шукає роботу і планує йти до війська.

«Я хочу, щоб ми повернули все своє. Від вкрадених картин, до вкраденого золота, до вкраденого життя, до вкрадених територій. Я хочу, щоб усе, що у нас колись забрала Росія, ми нарешті змогли повернути», — говорить вона.

Поліна переконує: у Криму залишається молодь, яка чекає Україну, але не має механізмів повернення. І поки держава розкачується, ці люди або виїжджають самі, або зникають у сірій зоні без документів і перспектив.

«Це дуже важливий ресурс насправді, бо ми змотивовані. Ми реально хочемо повернутися до України. Ми хочемо бачити свої території кримськими. Ми хочемо бачити себе українцями. Але ми просто не можемо отримати елементарно паспортів. Я вважаю, що нам потрібно звертати на це увагу, потрібно робити більше, а далі ви здивуєтеся, наскільки ці люди виявляться потрібними і мотивованими, щоб зробити щось для цієї країни», — каже Поліна.

Майже три мільярди гривень бюджетних коштів, виділених на закупівлю інженерних боєприпасів для Збройних Сил України, стали об’єктом масштабної злочинної оборудки. Замість якісних протипіхотних і протитанкових мін фронт отримав вироби, непридатні до використання, або не отримав нічого взагалі. Працівники ДБР припинили діяльність злочинної організації, яка діяла під прикриттям «оборонного виробництва».
Подробиці читайте за посиланням.

Складніше було не технічно. Складніше — морально.

У цивільному житті він думав: поранення — це кінець служби, лікування, відновлення.
А на фронті все інакше. Поранених привозять, а вони після перев’язки хапають речі й просять швидше назад — на позиції. Бо там свої.

Найважче для нього — ампутації. Не через складність операції.
А через момент, коли після завершення тобі подають пакет, і ти кладеш туди руку або ногу.

У цивільній медицині операція має закінчуватися одужанням.
У військовій — порятунком. Це інша логіка, до якої неможливо звикнути повністю.
Найбільше його вразив морпіх із Кринок — близько 50 років.
П’ять діб він провів на позиції зі зламаними ногами.

Коли його запитали, чому так довго не евакуйовувалися, він відповів просто:
«Я кулеметник. Хлопці молоді. Ліг під будинок і п’ять діб прикривав, поки вони відходили. Потім за мною повернулися».

Він розповідав це так, ніби йшлося про щось буденне.
Такі історії не дають лікарям права здаватися. Ти просто знаєш, що зобов’язаний робити все можливе.

Наземний бойовий робот DevDroid TW 12.7 півтора місяці (45 днів) тримав позицію без постійної фізичної присутності живих солдатів. При спробі рашистів прорватись, виїжджав і відкривав щільний кулеметний вогонь, пригнічуючи атаки та не даючи противнику зайти на територію.

Роботом керували з укриття, екіпаж періодично вивозив його для перезарядки боєкомплекту і батарей.

Що це за робот?

DevDroid TW 12.7 — це наземний бойовий робот, створений українською компанією DevDroid.
Озброєний кулеметом M2 Browning калібру 12,7 мм — це той самий класичний “50-cal”, який пробиває легку броню й створює щільний вогонь у зоні контакту. допомоги в наводці та працює в радіусі кількох кілометрів від оператора.

Два елементи лемківської культури з Тернопільщини офіційно отримали статус і захист у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Йдеться про «Традицію приготування та споживання киселиці в лемківській спільноті» та «Кривульку – лемківську жіночу нагрудну прикрасу: орнаментальні традиції та технологію виготовлення». Обидва елементи представляють Тернопільщину і стали результатом кропіткої роботи, що тривала упродовж 2025 року.
Киселиця — страва з характером і пам’яттю. Це основа лемківського гастрономічного спадку, проста за складом і глибока за змістом. Її готують з вівса — не випадково, адже Лемківщину здавна називали краєм вівса та ялівцю. Рецептура нескладна: спершу закваска, потім — приготування самої страви. Їдять киселицю з «бандурками», тобто з картоплею, або п’ють як тонізуючий напій. Водночас це ще й обрядова їжа. На різдвяному столі, весіллях, храмових празниках без киселиці не обходилися. Сьогодні її варять не лише в Україні — традиція живе у США, Польщі, Канаді та інших країнах, де мешкають діти й онуки депортованих лемків.
Не менш промовистою є кривулька, або кривуля, — лемківська жіноча нагрудна прикраса, яка одразу притягує погляд. Це широкий круглий комір з бісеру, що прикриває шию, плечі та груди. Його виплітали з дрібних кольорових намистинок на волосяній або шовковій основі, ретельно добираючи орнамент і кольори так, щоб вони гармоніювали з одягом. Узори компонувалися у трьох смугах різної ширини. Найчастіше зустрічаються ромби, квадрати, трикутники, ламані лінії, зиґзаґи, хрестики та крапки.

За словами двох американських чиновників, це вже п’яте подібне перехоплення суден за останні тижні. Такі дії є частиною стратегії Вашингтона щодо обмеження незаконних поставок венесуельської нафти в обхід санкцій.
У матеріалі Reuters зазначається, що цей крок може загострити напруженість між Вашингтоном і Москвою, оскільки кількома днями раніше США захопили інше судно, яке перебувало під заявленим захистом Росії та супроводжувалося російськими військово-морськими силами.
Московити зізнаються, що судно займалось доставкою російської нафти на нафтопродуктів.
Подробиці — за посиланням.

Продавчиня місцевого магазину випитувала інформацію під час побутових розмов з відвідувачами торговельного закладу, щоб наводити російські КАБи на локації Сил оборони на Краматорському напрямку.
Найбільше зрадниця намагалася дізнатися геолокації вогневих позицій української артилерії, яка стримує атаки рашистів на Костянтинівку.
Також потенційними «цілями» ворога були запасні командні пункти та логістичні склади із озброєнням і боєприпасами Сил оборони.
Крім цього зловмисниця фіксувала на телефонну камеру із вікна власного помешкання рух військових колон у напрямку передової.

Андрій Сибіга: удар Росії поблизу кордонів НАТО — глобальна загроза, що потребує негайної відповіді.
«Потрібні більш жорсткі кроки проти російського танкерного флоту — і США мають рацію, вживаючи тут заходів, — а також проти нафтових доходів Росії, її схем і активів. Не лише в ЄС, а по всьому світу», — підкреслив міністр.

Глава МЗС України закликав відповідальні держави та міжнародні організації не зволікати з реакцією.

«Ми закликаємо всі відповідальні держави та міжнародні організації викривати російську брехню й негайно посилювати тиск на агресора», — зазначив Сибіга.

За його словами, Україна ініціює низку міжнародних кроків у відповідь на ескалацію з боку Росії.

«Ми ініціюватимемо міжнародні дії — термінове засідання Ради Безпеки ООН, зустріч Ради Україна–НАТО, а також відповідні кроки в межах ЄС, Ради Європи та ОБСЄ», — заявив міністр.

Радів російським прапорам у Херсоні, закликав молитися за патріарха РПЦ Кирила, порівняв Януковича з Ісусом Христом, вийшов під заставу у 33 мільйони гривень — сьогодні хороводить так званим богослужінням у Києві.

Під час Революції Гідності відкрито зневажав Майдан, називав протестувальників «нацистами» та «виродками», активно підтримував «Беркут», позбавлений депутатської недоторканності — сьогодні ж цей самий недополітик служить богослужіння у Києві.