13 грудня з центральної частини Куп’янська евакуювали ще дев’ятьох мешканців району. Евакуацію провели Сили оборони України у взаємодії з тактичною групою «Куп’янськ» та Службою безпеки України.

За його словами, людей доправили до обласного центру, де їм буде надано всю необхідну первинну допомогу. Йдеться про мешканців центральної частини міста, яка регулярно перебуває під ворожими обстрілами та фактично залишається зоною постійної небезпеки.

Під час опитування евакуйованих стало відомо про черговий воєнний злочин російських окупантів. Один із врятованих повідомив, що військовослужбовці РФ розстріляли двох цивільних у багатоповерховому будинку на площі Стадіонна в Куп’янську. Загиблі – чоловік 1981 року народження та невстановлена жінка похилого віку.

«Це надзвичайно важливо для розуміння Росії та походження жорстокості російської армії. У росіян завжди панувала думка, що явна жорстокість є необхідним знаряддям війни — і ми бачимо це в Україні»

«Жорстокість, із якою [російських] солдатів утримують, породжує те, що можна назвати теорією ланцюгового гноблення. Оскільки їх самих пригнічували й погано з ними поводилися, вони потім зганяють це, як ми бачили у 1945 році, на польських жінках, угорських жінках і передусім на німкенях — і ми бачимо це знову щодо українських жінок та українських військовополонених».

Це вислови провідного британського історика Ентоні Бівора, чиї книги розійшлися накладом дев’ять мільйонів примірників і були перекладені 37 мовами. Як історик, він дає глибокий аналіз сучасної російсько-української війни через призму історії та архівних досліджень. Що він говорить про жорстокість Росії, її військові традиції та можливі наслідки конфлікту — читайте за посиланням.

Чорний археолог їхав транзитом із Нідерландів після лекційного туру, та у Варшаві на нього чекала не кава з круасаном, а арешт на підставі міжнародного ордера, виданого Україною. Про це пише RMF FM.
Тим часом російська дипломатія вже увімкнула свою стандартну пісню. Представниця МЗС РФ Марія Захарова підтвердила, що посольство поспілкувалося з Бутягіним у Польщі. Вона назвала підстави для затримання «абсурдними» — ну звісно, у них завжди все абсурдне, окрім власних дій.

Московити затягнули свою пісню-лякалку, ніби то Росію провокують.
Далі читайте за посиланням.

За медичними протоколами турнікет не можна тримати довше двох годин. Коли минуло шість, військовий медик по рації попередив: знімати джгут уже не можна — токсини, що накопичилися в мертвих тканинах, могли вбити миттєво під час відновлення кровообігу.

Чотири місяці Руслан прожив у бліндажі. Він не змінював пов’язок — боявся розмотувати бинти. Рану поливав антисептиками, які скидали з дронів. У спеку та бруді у плоті завелися опариші.

Спочатку їх було кілька. Потім — десятки.

Тримався завдяки побратиму з позивним «45-ий», який узяв на себе всі фізичні задачі, не давали впасти духом і думки про сім’ю. Дружина Олеся місяцями жила короткими повідомленнями: «Живий», правду їй не казали.
Далі — за посиланням.

Кількість загиблих внаслідок російської атаки на Тернопіль 19 листопада зросла до 38 людей. Виявили ще двох загиблих, яких вважали безвісти зниклими.

Після фактичного згортання діяльності ПВК «Вагнер» та переформатування її структур Росія активізувала свою присутність в Африці. У 2024 році там почав діяти так званий «Африканський корпус» — структура, що формально підпорядковується Міністерству оборони РФ і фактично стала наступником «Вагнера».
Ключова відмінність нової структури — її формальний статус. Якщо «Вагнер» юридично існував у «сірій зоні», то «Африканський корпус» прямо пов’язаний з Міністерством оборони Росії. Це означає зміну характеру відповідальності: йдеться вже не про умовну «приватну армію», а про інструмент державної політики.

“На момент, коли все вже пішло шкереберть, прийшла команда: хто хоче – на «Азовсталь», а хто хоче – хай пробує прориватися з боєм. І, знаєш, хлопці почали прориватися не колонами, а по одній–дві машини в напрямку «Азовсталі». Але, блін, підари зреагували дуже швидко й чітко – саме в плані роботи. Вони почали щільно входити в Маріуполь, пробивати наші лінії оборони. І поки ще можна було прорватися з боєм – проривалися. А коли вже стало неможливо, коли, знаєш, Ілліча взяли, сам завод оточили – то все. Ті, хто залишилися там, на заводі, трималися до останнього патрона. Але прорватися на «Азовсталь» тоді вже було просто нереально.”

Контррозвідка Служби безпеки запобігла новому теракту. У Миколаєві затримано російського агента, який на замовлення фсб готував підрив авто з воїнами Сил оборони. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За інструкцією російських загарбників зрадник мав закласти саморобний вибуховий пристрій під службовий транспорт українських військових, які воюють на південному фронті.

Співробітники СБУ затримали фігуранта в орендованій квартирі, коли він споряджав бомбу дистанційної дії.

Вбивцею мав стати 20-річний різноробочий з Києва, якого рашисти «відрядили» до Миколаєва, де він за гроші російської спецслужби орендував квартиру.

Після вербування киянин у режимі відеозв’язку пройшов інструктаж від куратора з рф щодо виготовлення СВП із підручних засобів.

Життя під примусом

17-річного хлопця окупанти змушували проходити військовий вишкіл.
Гранати, окопи, зброя — геть не та «позашкільна освіта», про яку мріє підліток. У нормальному світі у цьому віці обирають професію, а не вивчають, як вбивати.

11- і 9-річні брати теж відчули “русскій мір”. Дітей з першого класу тягли на пропагандистські уроки кілька разів на тиждень. З батьків збирали гроші «на потреби армії рф». Коли родина відмовлялася, починався тиск на дітей, булінг у школі та погрози вилучити хлопців із родини.
Такі жахи не кожен дорослий витримає, а вони витримали.

Від мами 13-річної дівчинки окупанти вимагали віддати дитину до російської школи, попри те що дорогою до школи російські військові регулярно робили “скиди” з дронів. Після відмови до їхнього будинку приходили представники так званої “військової поліції”, звинувачували матір у “коригуванні” та погрожували забрати “на підвал”.

Як розповіли в ініціативі Bring Kids Back UA, мамі 16-річного Миколи, 11-річної Тетяни та 7-річної Анжеліки окупанти погрожували відібрати дітей через відмову родини від російської школи. А під час виїзду на кордоні сім’ю годинами допитували та змушували розповісти, де перебуває їхній батько-військовий.17-річного хлопця окупанти змушували проходити військовий вишкіл.
Гранати, окопи, зброя — геть не та «позашкільна освіта», про яку мріє підліток. У нормальному світі у цьому віці обирають професію, а не вивчають, як вбивати.

11- і 9-річні брати теж відчули “русскій мір”. Дітей з першого класу тягли на пропагандистські уроки кілька разів на тиждень. З батьків збирали гроші «на потреби армії рф». Коли родина відмовлялася, починався тиск на дітей, булінг у школі та погрози вилучити хлопців із родини.
Такі жахи не кожен дорослий витримає, а вони витримали.

Від мами 13-річної дівчинки окупанти вимагали віддати дитину до російської школи, попри те що дорогою до школи російські військові регулярно робили “скиди” з дронів. Після відмови до їхнього будинку приходили представники так званої “військової поліції”, звинувачували матір у “коригуванні” та погрожували забрати “на підвал”.

Як розповіли в ініціативі Bring Kids Back UA, мамі 16-річного Миколи, 11-річної Тетяни та 7-річної Анжеліки окупанти погрожували відібрати дітей через відмову родини від російської школи. А під час виїзду на кордоні сім’ю годинами допитували та змушували розповісти, де перебуває їхній батько-військовий.

Розслідувачі знову розкручують моторошний клубок російських злочинів проти українських дітей. На слуханнях комітету Сенату США пролунала жахлива інформація: щонайменше двох українських підлітків — 12-річного хлопця з Донецька та 16-річну дівчину із Сімферополя — росіяни доправили до табору Сонгдовон у Північній Кореї. Дітям довелося пережити дорогу на інший кінець континенту, понад дев’ять тисяч кілометрів від дому.

Подробиці — за посиланням.

Донецька обласна прокуратура повідомила про умисне вбивство беззбройного військовополоненого ЗСУ. За даними слідства, у листопаді 2025 року під час боїв біля Гнатівки російські військові взяли українського бійця в полон, зв’язали йому руки, побили прикладом та розстріляли, коли він уже не реагував на удари.

Досудове розслідування вже триває, слідчі встановлюють осіб, причетних до злочину, та збирають докази, які згодом можуть лягти в основу міжнародних проваджень.

Жахливі новини з’являються із жорстокою регулярністю. Так, 19 листопада в тому ж Покровському районі російські окупанти розстріляли п’ятьох беззбройних полонених українських бійців. Згодом аналітики DeepState повідомили про ще один випадок — західніше Зеленого Гаю, де п’ятеро військовослужбовців Сил оборони були страчені після допиту. За їхніми даними, полонених поклали в ряд і розстріляли на місці.

Подібні дії мають ознаки не хаотичних проявів жорстокості, а певної внутрішньої «норми» поведінки, яка прижилася в російських підрозділах. Регулярні випадки страти полонених, численні відео, свідчення вижилих та звіти міжнародних організацій — усе це формує систему доказів, яка буде працювати проти агресора.

«28 человек… 28 детей было. Спасли только 21 — 7 мы убили при штурме. Я сам был… как сказать… палач. У меня 63 человека на мне. Командир полка — позывной “Узор” — приказал, я выполнял».
Батьки просто відправили діток у школу.

Запис інтерв’ю з окупантом, який прямо визнає свої воєнні злочини.
Відео – за посиланням.