У Харкові перед судом постане місцева мешканка, агентка ФСБ РФ. Жінка не лише виготовляла саморобні вибухові пристрої для терактів, а й систематично труїла українського військовослужбовця. Чоловік помер, попри спроби лікарів урятувати його життя.
У разі доведення вини обвинуваченій загрожує максимальне покарання — довічне позбавлення волі.
У квітні 2023 року громадянин Польщі Кшиштоф Галос поїхав в Україну. Через кілька місяців він зник у російському слідчому ізоляторі №2 міста Таганрог Ростовської області РФ. Тіло чоловіка досі не передали родині, офіційного підтвердження смерті немає. Водночас звільнені з російського полону українці одностайно свідчать: Кшиштофа Галоса систематично катували і, ймовірно, забили до смерті — з етнічної ненависті.
Кшиштоф відвідував акцію на підтримку України у Варшаві, знімав виступи Володимира Зеленського та Анджея Дуди, а за кілька днів до зникнення зробив фото з українськими військовими у Бериславі.
Жодних проросійських заяв у його соцмережах немає.
Раніше у медіа поширювали інформацію про те, що Кшиштоф поїхав в Україну, бо «не вірив у війну».
“Головний критерій МО РФ під час визначення тих, кого вони хочуть повернути за обміном, залишається незмінним: це військовослужбовці, яких легко знову відправити на фронт [зеки, яких не треба відправляти до рідні, а відразу — в частину — прим. Мyrotvorets.news], а також представники привілейованої касти російської армії – кадировці з “Ахмата”, які після обміну опиняться в тилових районах. Тяжкопоранені та хворі, іноземці, військовополонені з підрозділів т.зв. “ДНР і ЛНР”, а також ті, хто перебуває в полоні тривалий час, МО РФ практично не цікавлять. Росія послідовно відмовляється від обміну “всіх на всіх”, повертаючи з полону лише тих, кого розглядає як бойову одиницю”, — пише проєкт “Хочу жить”.
Під час чергового обміну полоненими до України повернувся захисник Назар Далецький. Боєць, якого ще з вересня 2022 року офіційно вважали загиблим. Людина, для якої вже мовчки запалювали свічки. Людина, за яку продовжували молитися — всупереч усьому.
Майже три роки після повної окупації Маріуполя точна кількість загиблих мирних мешканців та військових досі залишається невідомою. Нові свідчення колишнього полоненого Сергія Гриціва, морпіха, який два з половиною роки перебував у російському полоні, проливають світло на масштаби злочинів російських військових у місті.
Уранці російські війська атакували середмістя Херсона. Про це повідомили в Херсонській обласній військовій адміністрації.
За даними ОВА, обстріл стався близько 07:20. Унаслідок ворожої атаки постраждала 59-річна жінка. Вона дістала контузію, вибухову та закриту черепно-мозкову травми, а також поранення ноги з частковою ампутацією.
Бригада екстреної медичної допомоги доставила постраждалу до лікарні. Її стан медики оцінюють як тяжкий, наразі лікарі борються за життя жінки.
Інформація щодо наслідків обстрілу уточнюється.
Вранці 1 лютого російські війська завдали прицільного удару по службовому автобусу з шахтарями у місті Тернівка на Дніпропетровщині. За останніми даними, кількість загиблих унаслідок атаки сягнула 15 людей, ще щонайменше 7 осіб поранено, повідомляють українські служби та ДСНС.
Російська армія знову вдарила по цивільній інфраструктурі. Цього разу — по пологовому будинку в Запоріжжі. Після атаки міністр закордонних справ України Андрій Сибіга звернувся до міжнародної спільноти із закликом посилювати тиск на Росію та не допускати жодних пауз у підтримці України.
27 січня у Харківській області російські безпілотники типу Shahed завдали удару по цивільному пасажирському поїзду, що їхав маршрутом «Барвінкове — Львів — Чоп». Для удару застосували три бойові дрони; влучання зафіксували попередньо перед тепловозом та у вагон, внаслідок чого виникла пожежа.
Це був цивільний склад — без військового значення, який перевозив мирних людей, частина з яких прямувала із східних районів у західні регіони України.
Що відомо про жертв і постраждалих
Ось так виглядають руки українського воїна, які тримають над нами небо. Закляклі від морозу під час бойових дій із російськими окупантами, пальці не рухаються, ноги не слухаються. Це реальність, в якій військові виконують завдання щодня. Підтримка армії у таких умовах залишається критично важливою.
“Так холод зʼїдає живцем. Крайні евакуації на Покровському напрямку — такі. Ці руки — це чиясь сімʼя, їх хтось чекає. У мене немає для вас мотиваційних слів, все просто. Щоб ці руки й ноги мали шанс, ми маємо не зупинятися. Обігрів війська зараз — це теж щит,” — написала авторка відео vk_hamaza.
Сьогодні у Києві під час аварійно-рятувальних робіт на одному з енергетичних об’єктів загинув рятувальник-верхолаз ДСНС Олександр Питайчук. Як повідомляє ДСНС, він зірвався з 20-метрової висоти. Травми виявилися смертельними.
Олександру був 31 рік. Він робив свою роботу там, де небезпечно і складно, щоб у місті було світло й тепло.
За кожним увімкненим світлом стоїть праця таких людей. Часто — на висоті, в диму, під загрозою повторних атак.
Рятувальники продовжують працювати, навіть коли ризик поруч щосекунди. Сьогодні ми втратили одного з них. Світла пам’ять.
Назвіть 60 мов світу. Чи зможете? Більшість із нас навряд чи впорається з таким завданням. А от видатний українець Агатангел Кримський знав понад 60 мов — за окремими оцінками, навіть до 80. Він не мав українського походження, але народився в Україні й свідомо обрав її мову та культуру. Саме він став одним із стовпів української науки: заклав основи сходознавства, писав і перекладав, залишив після себе тисячі наукових праць і словників.
«…Я, знаєте, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився», — так описував себе сам Кримський.
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом — це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство».
Попри колосальний внесок у культуру й науку, сталінський режим звинуватив його в «українському буржуазному націоналізмі» й кинув до в’язниці. Там, саме цього дня, 84 роки тому, обірвалося життя людини феноменального масштабу — так система розправлялася з тими, хто мислив вільно й служив Україні.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну білоруський військово-промисловий комплекс фактично став частиною російського. Більше 80% білоруських оборонних підприємств сьогодні виконують російські державні замовлення, постачаючи снаряди, безпілотні системи та ремонтуючи військову техніку, яка потім використовується проти України.
За даними слідства, до злочину причетний Сергій Скобєлєв — військовий 155-ї окремої бригади Тихоокеанського флоту рф. Саме він очолював штурмову групу, яка у жовтні 2024 року отримала завдання атакувати позиції Сил оборони України.
Під час бойового зіткнення російські військові натрапили на підрозділ українських бійців і після короткого бою захопили дев’ятьох з них живими. Полонених примусили лягти на землю та зняти одяг, водночас запевняючи, що їх нібито готують до обміну.
Насправді ці обіцянки виявилися обманом. За наказом командира, Скобєлєв разом з іншим військовим розстріляв усіх захоплених українських воїнів зі штатної стрілецької зброї. Після цього штурмова група забрала особисті речі загиблих — телефони та рації — і продовжила виконання бойових завдань.
Через приблизно тиждень після скоєного Сергій Скобєлєв потрапив у полон до українських захисників. Під час перших допитів він намагався приховати свою участь у злочині, однак зібрані співробітниками СБУ докази змусили його зізнатися.
Служба безпеки України зібрала повний масив доказів щодо російського військовослужбовця, причетного до вбивства українського полоненого. Йдеться про страту воїна Державної прикордонної служби, яка сталася під час бойових дій на території Сумської області в червні 2025 року. Йому загрожує довічне позбавлення волі.
