“Спочатку все питали, де вороги. Автомат до чоловіка приставили. Казали: “Обирай, чоловік чи син?”. Я їм на Біблії клялася, що не бачила українських солдатів і не знаю, де вони живуть”, — сказала Ольга.

З її слів, цілий день російські військові тримали їх під прицілом автоматів. Приблизно о пів на восьму вечора сказали, що йдуть, але за кілька хвилин повернулися та розстріляли. Жінка говорить: її 61-річний чоловік Олександр та старший 37-річний син Олександр загинули одразу, їй куля влучила в щоку та пройшла на виліт.

“Ми чотири роки прожили, ракети літали, безпілотники — ніхто з нас поранений не був. Ми думали, що контролюємо ситуацію. Збиралися йти, бо останні десять днів було пекло. Постійно літали безпілотники, сотнями. Ми від нервового напруження не їли нічого ті десять днів. Ховалися у погребі, думали, що згоримо заживо…”, — додала Ольга.

Вона розповіла: після пострілу гадала, що усі разом загинули, а, отямившись, взяла до руки ніж і вийшла з підвалу.

Далі – за посиланням.

Під час спільного розслідування Національної поліції України та Головного управління розвідки Міноборони слідчі встановили імена п’ятьох військовослужбовців 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії РФ, яким оголошено підозру у скоєнні воєнних злочинів під час окупації Бучі в 2022 році. За версією слідства, ці люди брали участь у розстрілах 17 цивільних, тортурах, а також у спробах приховати злочини — зокрема шляхом спалення тіл.

До списку підозрюваних увійшли: лейтенант Юрій Кім (командир взводу), рядовий Євгеній Мішалкін (стрілець-оператор), старший сержант Анатолій Павлов (командир гармати), старший сержант Шаміль Ґасанґулієв (командир відділення) та старший солдат Павєл Кретінін (заступник командира взводу). ГУР оприлюднило їхні персональні дані та місця проживання у Росії.

Літера < ґ > була репресована майже 60 років

У тридцять третьому її забрали з нашої абетки, а поновили лише у 1990-му році.

Казали, що вона штучна, націоналістична! і навіть нагадує шибеницю.

Досі сьогодні московія ставить серед головних умов припинення війни — примус знищити Закон, який ЗАХИЩАЄ мову, і відновити панування язика.

Бо для них “не кака разніца” і це не просто про слова — це про владу.

Коли забирають мову, забирають пам’ять, ідентичність, здатність чинити опір.

У матеріалах кримінального провадження, зокрема, наведено приклад 18-річного мешканця Горлівки, який у 2014 році, будучи дитиною, потрапив під вплив цієї системи, а у 2023 році за згодою матері вступив до руху та згодом — до лав збройних формувань рф. Хлопець загинув у червні 2024 року під час бойових дій. Подібні факти підтверджуються фотоматеріалами та іншими джерелами у відкритих мережах.

Цей трагічний приклад — не поодинокий. У Центрі «Миротворець» із самого початку війни, з 2014 року, неодноразово попереджали про ризики насаджування російської пропаганди на окупованих територіях і про те, що під виглядом «виховання патріотів» росіяни формують покоління яничар. У базі Центру системно фіксують неповнолітніх із ТОТ як жертв психологічного насилля — дітей, яких російська держава методично ламає, перетворюючи на слухняних виконавців агресивної політики кремля.

Сьогодні ГУР наздогнав одного з головних — Мазжеріна — і це нагадування: відповідальність наздоганяє навіть тих, хто вважав себе безкарним. Нижче — свідчення очевидця та фото, які пояснюють усе без зайвих слів.

– Ми з азовцями розмовляли, коли ходили на “хрест”. Такі хлопці завзяті. Я, звісно, радий, що потрапив додому, на волю. Але краще б азовців міняли, – вважає Ігор, 64-річний лікар і партизана з Донецька, який 7 років був у російських катівнях.
*****
Витягнули мене волоком у центр, знову побили. Погано, що коли людина п’яна, то не контролює силу ударів, – каже чоловік.

Наступні 10 днів з Ігоря вибивали “зізнання”, хоча ніяких доказів не було. Окрім російських бойовиків, приїжджали представники ФСБ в масках.

– Я в мішку був, не бачив, хто б’є, але чую: говор російський. Один бив мене по обличчю, всі зуби вибив якимось металом – мабуть, пласкогубцями. Інший – якимось веслом по голові. Хоча яке весло може бути в кабінеті? Може, палиця чи книга.

Я лікар, читав багато, бачив різне, і по молодості всі ми бились. Але таких збочених катувань я навіть собі уявити не міг, – ділиться Кірʼяненко.

Київ прокинувся у скорботі. В ніч на 26 жовтня російський дрон влучив у житлову багатоповерхівку в Деснянському районі столиці. Внаслідок удару загинули дві людини — мати та донька. Донька — 19-річна Анастасія Маслій, випускниця Києво-Печерського ліцею №171 “Лідер”.
У ліцеї кажуть: Настю пам’ятають як добру, щиру й усміхнену дівчину.

“Світла пам’ять і вічна шана. Неможливо знайти слова, щоб описати цей біль. Їй ще жити й жити…”

За даними телеканалу “Київ 24”, пожежа, що спалахнула після вибуху, забрала життя обох жінок. Сусідка загиблих, пані Ольга, розповіла журналістам, що мати з донькою переховувалися у ванній кімнаті, коли почалася пожежа.

“Сусіди загинули, тому що вони переховувалися у ванній і задихнулися від чадного диму. Пожежа розгорілася, і вони не змогли вибратися…”

Медики намагалися врятувати дівчину, але вона померла на місці. Її маму також не вдалося повернути до життя.

Яні Суворовій 13 жовтня виповнилося лише 21, але вона вже понад два роки перебуває у російському полоні. Днями Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав її винною у скоєнні теракту зі значною шкодою у складі групи, шпигунстві та участі у терористичній спільноті і присудив 14 років колонії.

За даними Медіазони, Яну та її колег звинувачували, зокрема, у тому, що вони нібито навели HIMARS на будівлю мелітопольського коледжу на проспекті 50-річчя Перемоги, де розташовувалося управління Росгвардії та ФСБ у Запорізькій області у березні 2023 року.

“Робила нігті і вії” та мріяла про стретчинг

На момент початку повномасштабної війни Яні було лише 18. Як розповів її хлопець Олександр у коментарі Новинам Приазов’я, перед війною дівчина готувалася до вступу та мріяла про реабілітацію й стретчинг.

“Робила вії та нігті дівчаткам і мріяла займатися реабілітацією, стретчингом… З початком вторгнення вона, як небайдужа людина, почала вести чат, щоб допомогти людям вирішити побутові проблеми. У Мелітополі була гуманітарна проблема з ліками та продуктами. Людям треба було знати, де можна взяти продукти та ліки, до якого лікаря звернутися — хто з медиків залишився у місті”, – розповів Олександр.

Жінка, яку незаконно затримали окупанти, досі пам’ятає те пекло:

«Я була впевнена, що не вийду звідти живою», — такі її слова наводить ГУР у офіційному повідомленні. За інформацією слідства, її тримали та катували у поліцейському райвідділку №1 тимчасово окупованого Мелітополя, після чого один із фігурантів — російський офіцер — перевіз потерпілу до приватного будинку й протягом трьох діб знущався з неї.

Двоє підозрюваних — місцеві колаборанти, що нібито служили у так званій «службі безпеки» окупаційної адміністрації Запорізької області.

Третій — офіцер збройних сил рф, майор Кірілов Олександр Миколайович (19.12.1982), якого названо начальником штабу — заступником командира танкового батальйону 4-ї гвардійської військової бази 58А ПДВО (зазначені дані — у відкритому повідомленні ГУР).
ГУР і Нацполіція наголошують: за кожен скоєний проти українського народу воєнний злочин буде справедлива відплата. Це не лише гучні слова — це поточні слідчі дії, офіційні підозри та фіксація доказової бази для подальших судових процесів. Тим, хто чинив насильство, доведеться відповідати — і це ще один сигнал: ні окупаційна «система», ні її рабські виконавці не уникнуть розплати.

Марія Львова-Бєлова, дитяча омбудсменка Росії, знову потрапила в центр уваги після того, як в інтерв’ю російському ток-шоу «Смотри и думай» відкрито розповіла про викрадення українського підлітка з Маріуполя.

Вона заявила, що 15-річний Пилип, якого вона «взяла під опіку», спочатку «не хотів їхати до Росії», «любив Україну» і «не хотів жити в Росії». Однак, за її словами, після «перевиховання» він змінив свої погляди.

Це зізнання стало черговим підтвердженням звинувачень проти Росії щодо незаконного вивезення українських дітей з окупованих територій.
Відео – за посиланням.

Після важкої ночі, коли терористична росія знову атакувала Україну дронами та ракетами, ранок 22 жовтня приніс новину, від якої стискається серце. Харків. Приватний дитячий садок. Російський удар.

“І щойно рятувальники дісталися до підвалу, всіх дітей евакуювали. Але той жах, який пережили всі ми, і особливо батьки за кілька хвилин, поки ніхто не знав, чи всі живі, залишиться в пам’яті назавжди,” — написав Терехов.

Подробиці – за посиланням.