Рашисти розстрілюють Костянтинівку щодня. Невибіркові обстріли ствольною артилерією не обирають серед “рускоязичних, яких вони прийшли захищати”, тих, чия мова – їм поперек горла. Вбивають усіх, нищать все.
Лише за сьогодні росія вбила у цьому багатостраждальному місті вісім людей, ще шість — поранені.
“3 вересня 2025 року у період часу з 10:30 по 11:50 російські війська обстрілювали Костянтинівку зі ствольної артилерії. Ціллю для окупантів став житловий мікрорайон. У результаті ворожих атак загинули троє 46, 72, 74-річних жінок та п’ятеро чоловіків”, — повідомили в Донецькій обласній прокуратурі.
У облпрокуратурі уточнили, “постраждалі перебували за місцем мешкання, на вулиці та в магазині”.
Владислав був останнім серед восьми бійців, кого російські вйськові скинули в яму — вони думали, що всі мертві, розповів рідним поранений.
Дочекавшись, коли військові РФ пішли — Владислав перев’язав горло тканиною і майже пʼять діб повз до українських позицій.
“Він каже, що йому повезло тим, що коли їх викинули в яму, зверху ще сміття висипали, щоб не так видно було. Там була побита пляшка, у нього ж руки були зв’язані, і так він зміг тією пляшкою порізати мотузку”, — розповідає Вікторія.
…
Попри те, що пережив — Владислав вже думає про повернення на фронт, каже його брат Євген.
“Пише, що щоб ті тварюки всі відчули те, що відчув я і ті сім наших хлопців-козаків”, — каже брат пораненого.
У серпні 2025 року поблизу села Миролюбівка Гродівської селищної громади російські військові фашисти захопили в полон українського захисника. Його доставили до підвалу захопленого будинку, де утримували ще сімох військовослужбовців Збройних сил України.
Полонених катували. Російсько-фашистські загарбники завдавали захисникам тяжких тілесних ушкоджень, відрізали частини тіла.
Одному з українських воїнів перерізали горло.
Після цього тіла всіх військовополонених окупанти скинули в яму та засипали сміттям, вважаючи, що ніхто не вижив.
Та один із бранців вижив. Із перерізаним горлом він протягом п’яти діб пробирався до українських позицій, де його врятували побратими та медики.
З початку доби 22 серпня російські нелюди здійснили серію обстрілів по місту Костянтинівка. Атаки відбувалися протягом кількох годин та призвели до значних руйнувань цивільної інфраструктури. Внаслідок ударів зафіксовано пошкодження приватних і багатоквартирних житлових будинків, магазину, будівлі «Укрпошти» та газопроводу — повідомляє МВА
Окупанти застосовували ударні FPV-дрони та авіабомби типу ФАБ-250. Одна цивільна особа отримала поранення.
❗️Костянтинівка на Донеччині залишилася без газу – через російський обстріл було пошкоджено газорозподільну станцію. «Донецькоблгаз» каже про неможливість відновити газопостачання.
Російсько-фашистські розваги:
скидати у Херсоні вибухівку з дрона на випадкових місцевих жителів, навіть не запитуючи їх:
-ви рускоговоряшіє, которих ми защіщяєм, ілі украіно-?
Воєнні злочини рф без строку давності.
❗️🔴У Херсоні російсько-фашистські загарбники скинули вибухівку із дрону на чоловіка, який вигулював собаку.
У Харкові з-під завалів будинку в Індустріальному районі дістали однорічну дитину. Медики намагалися її реанімувати, але не вдалося.
У квартирі на п’ятому поверсі, ймовірно, загинула ціла родина, повідомив начальник Слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов.
“Чоловік з жінкою, 16-річний хлопець та його півторарічна сестричка. Вже маємо інформацію, що в гості до них напередодні приїхала бабуся. Тіло жінки також знайшли під завалами, встановлюємо особу за ДНК”, — написав Болвінов.
‼️Російський удар по житловому будинку у Харкові був цілеспрямованим: пʼять ворожих «шахедів» заходили на нього з різних боків і били саме по людям, які мирно спали о пʼятій ранку, – мер Терехов показав момент влучання.
Відео
Хроніка воєнних злочинів російських фашистів: фото, відео.
Під час спроб захоплення одного із селищ Куп’янського району Куліков разом зі спільником ув’язнив двох місцевих жителів, які допомагали односельчанину евакуюватися із зони бойових дій.
Російські кати намагалися «вибити» із цивільних українців інформацію про місця дислокації Сил оборони. Не отримавши відомостей, Куліков зі свого автомата впритул розстріляв двох чоловіків. Вони загинули на місці.
На допиті рашист дав викривальні покази на своїх командирів, які віддають накази на вбивства цивільних мешканців на тимчасово окупованих територіях України.
Історії цих дітей – трагічні та водночас сповнені мужності
5-річний Денис став свідком загибелі матері під час атаки дрона, який також залишив його батька без ніг. «Тепер він щодня питає, коли мама повернеться, бо рідні досі не наважуються сказати йому правду», – зазначив Кулеба.
Інші троє дітей роками майже не виходили з дому, щоб уникнути контакту з окупантами. Їх змушували оформлювати російські документи, а опікунів залякували погрозами.
11-річний Вова та 15-річна Оля навіть у російській школі не боялися співати гімн України. Зрештою їх вдалося доправити у безпечне місце.
Ще одна історія – Олени та її 4-річної доньки. Вони жили на замінованій вулиці, де гинули люди, у постійному страху обшуків та підрозділу «Смерч», який виявляв проукраїнськи налаштованих громадян. Крапкою у їхньому рішенні тікати стала смерть знайомого чоловіка, який не отримав вчасної медичної допомоги.
Сергій Полухін, маріуполець, ветеран ЗСУ та працівник «Азовсталі», провів у російському полоні майже три роки — 2 роки й 9 місяців. Згадувати пережите йому досі важко: тортури, знущання та постійна жорстокість, яку важко пояснити людською природою.
У день, коли відбувався обмін, він був на межі самогубства. Лише крихка надія, що з’явився шанс повернутися додому, втримала його від останнього кроку.
Це історія про виживання, біль, незламність і диво.
💬 «Там немає медіа, але є українці»
Це були її слова. Вона знала, що ризикує. Але вважала — це її місія.
8 серпня 2025 року в Києві відбулося прощання з Вікторією Рощиною — українською журналісткою, яка була закатована у російському полоні.
В жовтні 2024-го вона померла у російських катівнях, а її тіло рашисти повернули без очних яблук, мозку і частини трахеї у лютому 2025 року.
🕯 Світла пам’ять
Світло, яке Вікторія не просто несла — вона була цим світлом. Світлом правди, яке спалює темряву.
І навіть після смерті, вона продовжує цю боротьбу. Бо правда — як і свобода — ніколи не вмирає.
6 серпня між 05:55 по 06:10 російсько-фашистські загарбники завдали авіаційного удару по базі відпочинку в Запорізькому районі, є загиблі, понад 10 людей отримали поранення, серед них діти.
За попередніми даними, загинуло 2 людей, поранено 12 осіб, серед них – за підтвердженою інформацією – щонайменше 2 дитини.
Троє людей досі перебувають у тяжкому стані.
Аліса Сисоєва розповіла, що дівчині загрожує ампутація. Її хлопець також перебуває в реанімації.
“Дівчина отримала важкі поранення, вчора повідомляла її подруга, що вона під загрозою ампутації кінцівки, а її хлопець перебуває в реанімації. Друга загибла людина – це також серед тих, хто вчора вийшов подивитися після першого удару, в якому стані перебувають їхні автівки”, – додала депутатка.
Подробиці за посиланням.
📍Російський військовий із засідки розстріляв цивільного у Покровському районі: прокуратура розслідує воєнний злочин
У Донецькій області зафіксовано черговий випадок жорстокого поводження з цивільним населенням — російський військовий розстріляв мирного жителя в селищі Удачне Покровського району. За фактом воєнного злочину прокуратура розпочала розслідування.
Про це повідомили на сайті Офісу Генерального прокурора України.
За офіційними даними, у одному з Telegram-каналів опубліковано відео, на якому видно, як чоловік, очевидно цивільний, йде узбіччям дороги, тримаючи в руці валізу з особистими речами. Він намагався евакуюватися із селища, однак дорогою потрапив у приціл російського військового.
«Військовослужбовець Збройних сил РФ із засідки, облаштованої у зруйнованій будівлі, відкрив прицільний вогонь по беззбройному чоловікові з автоматичної зброї. Унаслідок обстрілу цивільний загинув на місці», — зазначили в ОГП.
Подробиці читайте за посиланням.
«Хочеться спитати в росіян: “А ви взагалі люди?”», – каже Карпенко, зазначаючи, що це далеко не єдиний випадок, коли російські військові виявляють тотальну деградацію, жорстокість і моральну гнилизну.
Цей випадок – лише одна з тисяч історій, що демонструють не просто злам системи цінностей у російському суспільстві, а повний їх брак.
Замість каяття – контракт на вбивства.
Замість тюрми — автомат у руки. І це не про окрему людину. Це про державну політику, яка з бруду і крові ліпить собі солдатів.
Карпенко наголошує: ті, кого Росія кидає у бій, — не просто чужі люди. Це часто морально вбиті істоти, які несуть смерть не лише за наказом, а як своє природне середовище.
У час, коли Україна бореться за свободу і людяність, вкрай важливо не втрачати цієї людяності у відповідь на звірства. Але й не можна заплющувати очі на те, що в обличчі деяких «солдатів» – не просто ворог, а втілення зла, без оправдань, без напівтонів.
Буденність фашистської росії – це смерть, зведена до формату новин. Пропаганда перетворює злочини на “репортажі з передової”, а вбитих – на статистику. Кремль озброєний не лише ракетами, а й ненавистю, з якої ліпить свою правду.
Росія – це не просто агресор. Це країна, яка культивує смерть, живе в культі крові та не визнає меж. Її інформаційна машина – не менш небезпечна за «Калібри» й «шахеди». Бо саме вона виправдовує все, що відбувається.
Ворог, який з радістю знімає свої злочини на камеру й називає це «героїзмом», заслуговує не на діалог, а на трибунал.
Україна – це не полігон. Це дім. І ми не щури. Ми народ, який стоїть проти імперії, що давно втратила людське обличчя.
