Бучу було звільнено 31 березня 2022 року після місяця жахливої російської окупації, яка залишила по собі руйнування і сотні вбитих цивільних.

Чотири роки тому світ побачив справжнє обличчя “русского міра” — знищене місто, вбитих цивільних і тишу, яка кричала. Українські військові, які зайшли у звільнене місто біля столиці, не могли повірити в те, що перед ними. Один із тих, хто заходив у Бучу в перші дні, згадує побачене — і ці спогади досі не відпускають.

Джерело: Армія Інформ.

Боєць з позивним «Муслім» був серед українських військових, які першими зайшли в Бучу 27 березня 2022 року, щоб звільнити її від російських загарбників.

Про це командир 1-ї роти 133-го окремого батальйону 114-ї окремої бригади ТрО з позивним «Муслім» розповів в ефірі Армія FM.

Сьогодні, 31 березня, четверта річниця звільнення Бучі від російських загарбників. Місяць окупації призвів до жахливих руйнувань та масових злочинів проти мирного населення.

За 33 дні у Бучі загинула 381 цивільна людина. Загалом у Бучанському районі поліцейські знайшли 1 190 тіл загиблих, але кількість вбитих росією досі не остаточна.

31 березня 2022 року українські захисники остаточно звільнили місто від російських воєнних злочинців.

«Я тоді командував ротою, першою ротою 133-го батальйону. І ми їхали якраз в автобусі з боку Рубежівки. І зайшли в Бучу, і всі заклякли. Тому що те, що побачили, то був перший ПТСР для всіх. Хлопці всі мовчали.

Коли ми побачили автобуси, машини розбиті, людей, які просто лежать по дорозі, по тротуарах, при тому не один день. А найгірше — це автомобілі, на яких було написано „діти“», — розповів «Муслім».

За його словами, українських військових вразили звірства загарбників, які принесли пустоту і дикість. Цивільні були настільки травмовані пережитим, що не усвідомлювали, що все закінчилося. Але українських визволителів зустріли з теплотою.

«Ми до кожного підходили. Люди приходили, до нас виходили. Я пам’ятаю, як ми яйця роздавали, люди приходять: „А можна ще лоточок?“ Тобто вони не хотіли брати, хватати, знаєте, як такого не було.

Вони голодні були, з підвалу виходили, хоронили людей в дворах. А вони виходили й собі брали тільки те, що їм треба. Ну, я від того, мабуть, ще довго буду відходити», — пригадав військовий.

Окрім допомоги цивільним, українські захисники займалися пошуком диверсантів. Як сказав «Муслім», про них повідомляли самі мешканці.

«Ми якраз з моєю групою швидкого реагування їздили кожного вечора і курсували по Бучі, до Ірпеня, по Гостомелю. І одного разу нам бабуська дзвонить, це було десь біля обіду, не ввечері.

Каже, що на базарчику вона побачила хлопця, який мав кросівки її внука, вона їх впізнала, бо він приходив до них і забрав ці кросівки. Ми приїхали, а це російський військовий був. Ну, взяли його, він здався і він був із саратова, здається», — розповів він.

«Муслім» додав, що в основному українські військові відловлювали бурятів, які не встигли втекти з Ірпеня і ховалися на дачах за Гостомелем.