Як українські родини вириваються з окупації — і що їм доводиться пережити.

“Так, будинок, так, батьки. Але рано чи пізно не стане батьків. Ти народиш дітей, створиш нову сім’ю. І цю дитину ти власноруч змусиш жити у цьому лайні” – позиція героїні розповіді про виїзд із окупації за будь-яку ціну.

Свобода для кожної родини — це свій шлях і своя ціна.

“Найбільш незвичним є бачити людей у формі і водночас не відчувати тривоги”, – кажуть ті, хто вирвався на підконтрольну Україні територію.

Дівчина, яка марила втечею з “русского міра” і довго та важко до неї готувалась, каже: “Справжня сплачена ціна – далеко не у грошах: Моя вартість виїзду звідти, ціна свободи – це родина, яку залишила в окупації”.

Для неї місто, з якого вона виїхала, зараз – чуже. Каже, доки там є окупанти, складно називати дім домом.

Інша родина розповідає про обшук рашистів, які нагрянули зненацька в хату: Дитина проходила онлайн-урок в українській школі. Рашист у балаклаві помітив це і вихопив у неї телефон. І каже: “Слава Україні!”. Діти знали, що дівчина в окупації, тож зраділи, почувши ці слова. Подумали, це сигнал, що місто вже вільне. Радісно вигукнули: “Героям слава!”. На що окупант відреагував грубою лайкою. Телефон у дівчинки забрали і не повернули.

Історії трьох українських сімей, які погодилися розповісти про свій досвід анонімно – далі.

Про це повідомив голова МЗС України Андрій Сибіга.

Він зазначив, що за іронією долі, російським шахедом була пошкоджена будівля Генерального консульства Китаю в Одесі.

“Яка іронія. Після масованої повітряної атаки Росії на Україну цієї ночі, ми виявили в Києві компонент бойового дрона “Shahed-136″/”Герань-2” російсько-іранського виробництва, який було нещодавно виготовлено в Китаї та поставлено сюди.Тієї ж ночі будівля Генерального консульства Китаю в Одесі зазнала незначних пошкоджень унаслідок російських ударів по місту”, – написав він.

04.07.2025 рік.
Одна із наймасовіших атак російських терористів на Київ. Для пам’яті нащадками.
⚡️ ЗНЕШКОДЖЕНО 478 ЦІЛЕЙ
У ніч на 4 липня (із 18.00 год 3 липня) російсько-фашистські загарбники атакували Україну 550 засобами повітряного нападу.

Основний напрямок удару – столиця України, місто Київ!

26 червня Центр з прав людини у збройних конфліктах опублікував аналітичну статтю, в якій детально розглянуто планування, організацію та здійснення вбивства росіянами військовополонених в Оленівці.

Основні висновки з доповіді:

▪️Аналіз показав, що саме російська федерація спланувала і здійснила атаку.

▪️Удар по бараку завдано зі ствольної артилерії – гармати-гаубиці міномета 2А51 (або з аналогів).

▪️Тип боєприпасу, яким завдали удару: ЗВОФ119 з термобаричним осколково-фугасним снарядом.

▪️Головні замовники теракту – міністерство оборони і збройні сили рф.

▪️Ідея теракту пов’язана з директивою інсценувати вбивство українських військових західною зброєю.

▪️Серед підозрюваних частин зс рф: артилерійські підрозділи 61-ї і 15–ї бригад морської піхоти і 11-го окремого гвардійського мотострілецького полка.

В ООН визнали теракт у Оленівці ретельно спланованим злочином Росії.

Про це повідомляє Уповноважений ВР України з прав людини Дмитро Лубінець.

Він нагадав, що МКЧХ та ООН висловили готовність розслідувати теракт. Однак уже через 5 місяців Місія ООН зі встановлення фактів по Оленівці була розпущена через відсутність гарантій безпеки.

У ґрунтовному звіті Експертної групи Організації Об’єднаних Націй містяться докази того, що саме Росія спланувала і здійснила теракт у виправній колонії в Оленівці Донецької області, де утримувалися українські військовополонені, зокрема захисники “Азовсталі”. Під час терористичного акту РФ загинуло щонайменше 57 українських воїнів, ще близько 130 осіб отримали поранення.

Служба безпеки зібрала доказову базу на воєнного злочинця рф, який брав участь у розстрілах полонених воїнів ЗСУ під час повторного вторгнення рашистів на Харківщину у 2024 році.

Задокументовано, що він особисто з табельного автомата здійснив постріл у потилицю зв’язаного українського воїна.

Крім цього, зловмисник обирав місця для вбивства ще двох полонених та охороняв «периметр» під час розстрілів.

Невдовзі російський загарбник сам потрапив у полон до Сил оборони і наразі перебуває під вартою.

36-річний громадянина рф Сергій Тужилов, стрілець-штурмовик 69-ї мотострілецької дивізії 6-ї армії країни-агресора має дві судимості на росії за розбій і наркоторгівлю.

Тужилов брав участь у боях під Вовчанськом у червні 2024 року. Під час штурму місцевого заводу рашист разом зі спільником розстріляли трьох військовослужбовців ЗСУ, які потрапили у полон.

Перед розстрілами рашисти катували полонених, прив’язавши їх до стовпів.

Під час нових боєзіткнень українські захисники знищили підрозділ Тужилова, а його самого як єдиного вцілілого взяли у полон.

Катування тривало до ранку наступного дня – протягом цього часу росіяни завдавали ударів струмом по відкритих ранах військового. Після цього його відправили до шпиталю, де провели операцію.

Коли до Андрія прийшла російська медсестра, щоб замінити пов’язку, вона сказала йому: «Не хвилюйся, коли повернешся додому, перекриєш це татуюванням або ще чимось». Він сам тоді не зрозумів, про що вона говорить.

Вперше український військовий побачив випалений напис, коли його перевели у звичайну палату: «Я подивився й ахнув… Я сказав: «Ви всі покидьки. Я застрелю вас усіх».
…
Витримати умови в полоні Андрію допомогло те, що він обіцяв своїй доньці повернутися: «І щодня в полоні я постійно казав собі: «Я повернусь».

Садизм росіян не піддається розумінню, проте він має історичне коріння.

Російські фашисти били і знущались з українських полонених навіть в дорозі на обмін, бо москвини не могли не використати останні хвилини, щоб не насолодитись своєю жорстокістю: “По дорозі з Ростова ще з нас знущалися як могли в літаку”, – розповів Роман Теренчин.
,,,
Яке там було ставлення до вас? Застосовували насильство, приниження, психологічний тиск?

“Ох, там уже почалося. Спочатку просто били. А потім, уже під вечір зав’язали очі, аби я не бачив нікого, зв’язали руки й почалися справжні тортури. Ніс поламали, ногу битою, яка на ній теж зламалась, упритул прострілювали ногу. Обпалювали тіло, правий бік. 

А ще, коли почули, що я з західної України і 95-ї бригади, їх взагалі понесло. Зліва ножем різали, проколи були. Два рази витягували на розстріл: ставили на коліна і стріляли над головою. Таким чином вони ще й чинили психологічний тиск. Після цього перевезли ще в інше місце, скинули з КАМАЗа на землю, просто як мішок кинули, а я вже йти самостійно не міг, бо ж нога прострелена і поламана була. Сказали мені: “Повзи”. Я ще трохи повз, вони стріляли там де я повз. Перед самою ямою, в яку мене кинули, вивернули ногу повністю в іншу сторону, в мене був відкритий перелом. Я лежав у цій ямі, і зі мною був ще один наш військовий. Під ранок сказали порівняти мою ногу.”

Він — великий, спокійний, смугастий кіт. У ту ніч він саме підійшов дот своєї звичної миски з їжею, коли все навколо вибухнуло і настала темрява, біль і уламки накрили його з головою, – йдеться в повідомленні.

За словами рятувальників, господар точно знав, де кіт мав бути в момент атаки, це і врятувало тварину. Котика дістали з-під уламків бетонної стіни та перекриттів чітко у вказаному місці.

Зараз смугастий герой перебуває у безпеці під наглядом ветлікарів.

Окрім героя цієї розповіді, з-під руїн квартир вдалося врятувати ще чотирьох котів, розповіли у команді порятунку тварин міста Києва. Усі вони мали власників, які їх шукали, деякі навіть перебуваючи в лікарні.

«Багато хто «перевзувся» і почалось пекло»

Никифорук згадує, як після початку вторгнення РФ прийшов начальник колонії і оголосив, що їжі у виправному закладі вистачить лише на кілька місяців.

«Сказав, що у нас їжі тільки на два місяці. Якщо не буде ніякого постачання, то відкриє ворота і випустить нас. Але минув місяць – і він просто сам виїхав, тому що не хотів переходити на бік РФ. Він забрав свою родину і виїхав з Херсону. Ми так і залишилися там. Потім дуже багато, хто там працював, вже «перевзулися» на російський лад і почалося пекло», – розповів він.

Після того, як прийшла російська окупаційна влада, над в’язнями почали знущалися, каже чоловік.

Подробиці – за посиланням.

Сергій Добровольский потрапив у полон до російсько-фашистських загарбників у 2023 році і весь час вважався зниклим безвісти.

Він повернувся з полону наприкінці травня цього року в межах обміну військовополоненими “1000 на 1000”.

Кілька днів тому, 17 червня, його зустріли земляки у рідному місті. Сергієві було 43 роки.

Як пише Суспільне, він зміг обійнятися з мамою після двох років у російському полоні. Також йому вручили коровай та заспівали гімн України. Опісля — подякували.

Його щоденник, захований у батьківському саду, згодом знайшла письменниця Вікторія Амеліна. Там — нотатки, передчуття, слова про наближення темряви: “Вони прийдуть.”
…
Його ім’я — Володимир Вакуленко.

Його номер — 319.

Його слово — навіки з нами.

І він — назавжди в ряді тих, хто творив нову Україну і за це став жертвою російських окупантів.

Наше Новітнє Розстріляне Відродження пишеться їхніми іменами.

Подробиці – за посиланням.