Його життя зупинилося на три з половиною роки у темних камерах, але не його воля.

Три з половиною роки українця катували, принижували, змушували слухати російську пропаганду й молитися чужими молитвами. Але Дмитро Хилюк повернувся живим — і з чітким переконанням: мова, культура й свобода важать більше за страх і біль: “За що ви тоді воювали, якщо говорите мовою ворога?”

У неволі його намагалися позбавити навіть права залишатися українцем. Але він вистояв. І тепер свідчить: у ставленні до полонених, у зневазі до мови й культури видно справжню природу російського режиму. “Росіяни бачать нас тільки як потішних хохлів”

Часто можна почути легковажну фразу: «На окупованих територіях усі колаборанти». Але ті, хто так говорить, навряд чи уявляють, що означає жити у повному безправ’ї, де твоє життя залежить від примхи озброєного чужинця. Там дітей забирають серед ночі на допити, там матерям погрожують відібрати доньку лише за відмову від чужих паспортів. Це не вибір, а виживання під прицілом автоматів.

Ще сімнадцятеро українських дітей та підлітків змогли вирватися з російської окупації й повернутися на підконтрольну Україні територію. Усі вони вже у безпеці, під наглядом фахівців і з надією почати нове життя на вільній землі.

Втім, історії, які вони пережили, важко слухати

Заступив на свою найдовшу зміну 19 лютого 2022 року. У полоні схуд на 45 кілограмів

“Колоною з Білорусі пішла російська армія. Повз станцію до Києва три доби без зупинки — танки, БТРи, «Тигри», БМП, бензовози тощо. Пізніше дізналися, що було багато і білорусів. Зайшла молодь з росгвардії. Срочнікі, 18-20 років. Буряти теж були. Вигребли все зі станції. Унітази крали. Забирали з собою і саморобні гирі та штанги. Ще й сміялися з них, навіщо їм. Вони ж воювати прийшли.”

Подробиці – за посиланням.

За словами Юлії, невістки родини Гладких, того вечора подружжя намагалося заступитися за сусіда. Російські військові прийшли до Надєєва з «претензіями» — під час конфлікту вистрілили йому в ногу.

Пораненого чоловіка Гладкі забрали до себе додому, щоб допомогти.

Та згодом ті ж російські окупанти повернулися вже до оселі Гладких. Вони звинуватили Надєєва у співпраці з СБУ, а подружжя — в укриванні «зрадника». За словами Юлії, російські військові були п’яні. Вони розстріляли всіх трьох.

«Вони лежали мертвими добу»

«Вони добу лежали мертвими у власному домі, і ніхто не міг навіть підійти. Усі чули постріли, але ніхто не наважився допомогти. Розумієте, вбили батьків мого чоловіка ні за що. Він плаче вже другий день. Найгірше, що його батьки завжди допомагали іншим: десь пожежа — батько перший біжить гасити, сусід у біді — вони одразу йшли на допомогу. Аби сиділи тихо, як інші, може, й були б живі… Вони навіть онуків не встигли побачити — народилися вже під час окупації за кордоном», — розповіла Юлія журналістам.

За словами доньки Марії, Оксана Сенеджук, яка мешкала у Севастополі, завжди відкрито висловлювала свою проукраїнську позицію: викладала українську мову, на державні свята одягала вишиванку і покладала квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку. Саме це й стало причиною переслідувань з боку російських силовиків.

Роками на неї доносила сусідка. У квітні 2022-го до жінки прийшли з обшуками, вилучили техніку. У телефоні знайшли фото бухти, які, за версією ФСБ, вона “передавала ЗСУ”. Насправді ж, наголошує родина, такі знімки робить кожен, хто живе поруч.
“Мамі 59 років. Як витримати 15 років у колонії, серед 80–90 в’язнів у бараках? І все це — ні за що. Вона інтелігентна, філолог, колишня вчителька, звичайна жінка. А тепер її кинули у маргінальне середовище, де можуть навіть вбити лише за статтю ‘держзрада'”, – говорить Марія Сенеджук.

У Львові провели 36-ту операцію 10-річному Ромчику, який постраждав від ракетного удару по Вінниці

У лікарні Святого Пантелеймона у Львові відбулася унікальна операція для 10-річного Ромчика Олексіва, який улітку 2022 року отримав тяжкі поранення під час ракетного удару по Вінниці. Тоді загинули 27 людей, серед них і мама хлопчика. Сам Ромчик вижив, але зазнав опіків 45% тіла.
З усіх, хто перебував у медичному центрі, залишився живим лише Рома

14 липня 2022 року 7-річний Роман Олексів разом із мамою Галиною очікували на прийом у лікаря в клініці “Нейромед” у Вінниці. О 10:40 війська рф здійснили ракетний удар по центру міста. 29-річна жінка загинула на місці. Рома, який був у свідомості, бачив це на власні очі.

Україні вдалося звільнити з російської неволі цивільну жінку, яка понад шість років була відірвана від своєї родини.

Йдеться про Світлану, яку у 2019 році російські силовики заарештували просто на очах її доньок — Анни та Софії. Відтоді мати не бачила дітей і не знала нічого про їхню долю.

Після арешту Світлани дівчатка певний час жили з бабусею на тимчасово окупованій території. Згодом їхній батько вивіз їх спочатку до Маріуполя, потім — до Хмельницького, а пізніше родина перебралася до Німеччини.

Найбільшим бажанням жінки після звільнення стала зустріч із доньками. І ця мить нарешті настала: Світлана возз’єдналася з Анною та Софією. Родина проведе час разом у Буковелі, надолужуючи роки вимушеної розлуки.

‼️Щойно Росія вбила 23 людини (дані не остаточні).

Російсько-фашистські воєнні злочинці завдали авіаудару по селищу Ярова на Донеччині. Люди зібрались біля мобільного пункту поштового перевізника для отримання пенсій.

“Росіяни атакували людей під час видачі пенсії. Це не воєнні дії — це чистий тероризм”, – голова Донецької ОВА.

Відео.

“Це сусіди з парадного. Вони недавно квартиру купили. Жінка з маленькою дитиною… Вилетіли з шостого поверху, видно через п’ятий на ту сторону під плиту. Разом і плитою. Страшне…” – розповіла сусідка Вікторії.

Унаслідок удару Росії по Києву в ніч проти 7 вересня російські фашисти вбили 32-річну Вікторія Гребенюк та її тримісячного сина Романа. Батько хлопчика зазнав важких травм.
Вікторія працювала в благодійній організації “100 відсотків життя. Київський регіон”
“Моя люба подруго, я не вірю, ти тільки отримала таке омріяне життя, родину, чоловіка, маленького синочка. Це все не мало б бути. Я дуже тебе люблю. Сьогодні загинула моя Віка разом із двомісячним сином. Віка яка понад усе любила життя і людей, через кляту ру**ю, пряме влучання у будинок”, – написала у Facebook подруга Вікторії Марина Новак.

“Важко підібрати слова, бо сльози заливають очі від несправедливості та безсилля. Ніколи не забуду її підтримку, мудре керівництво, жарти і професіоналізм. Царство небесне Вікторії і її синочку Роману. Сил рідним пережити цю втрату”, – написала у Фейсбук інша знайома вбитої росією Юля Мельник.

Підполковник Андрій Антоненко, капітан Андрій Куліш, сержант Олексій Мазуренко та молодший лейтенант Денис Ткаченко отримали від 26 до 28 років ув’язнення.

Усі четверо військовополонених під час останнього слова наголосили: вони виконували накази командирів, діяли в межах військового обов’язку й ніколи не завдавали шкоди цивільним чи військовим росіянам.

Коли суддя спробував перебити Антоненка, воїн зачитав рядки Павла Тичини з вірша «Я утверждаюсь». І на питання про зміст відповів просто:

“Про глибоку любов до своєї країни”.

Капітан Куліш підкреслив, що його дії були частиною військової служби та обов’язку перед Україною:

“Було частиною мого військового обов’язку, мого обов’язку як громадянина України й моєї роботи”.

За даними прокуратури, встановлено, що 9 українських військовополонених залишались живими після того, як відбувся теракт в Оленівці.

Про це розповів заступник генерального прокурора Андрій Лещенко, повідомляє Цензор.НЕТ.

“Вдалося встановити, що 9 осіб залишились живими після того, як відбувся теракт в Оленівці, але їм не надали вчасно медичну допомогу і люди просто стекли кров’ю. При цьому керівництво колонії і безпосередньо той же Євсюков особисто бачили, що люди потребують медичної допомоги, але жодних дій для того, щоб забезпечити належну медичну допомогу, ні він, ні його підлеглі не вжили. Як наслідок, люди, які там утримувались, не були вчасно доставлені до закладів екстреної медичної допомоги і на місці їм не була надана медична допомога”, – пояснив він.