Того ж дня пресою було опубліковано маніфест екіпажу, у якому моряки пояснювали свій вчинок прагненням відновити права “нашої славної матері-України” та вимогою більшої автономії в межах федеративної Росії. Цей документ став одним із символів настроїв частини чорноморців у 1917 році.
…
Цей акт надихнув інших. Адже до кінця 1917 року під український прапор перейшли десятки інших суден. 
…
Після Лютневої революції 1917 року процеси українізації торкнулися й Чорноморського флоту. Адже у ньому було багато етнічних українців, у морських осередках з’являлися товариствa та гуртки, тому й піднімалися національні прапори. Історик Андрій Іванець розповів Радіо Свобода, що у Чорноморському флоті служило близько 40 тисяч моряків, серед яких, за більшовицькими підрахунками, приблизно 65% становили уродженці України, а за спогадами українських мемуаристів – до 80% усього особового складу.

У Бориспільському районі поранено двох енергетиків.
Чергова атака російських фашистів на Київщині призвела до поранення двох працівників компанії ДТЕК, які саме виконували свої обов’язки під час ворожого обстрілу.

Про інцидент повідомив очільник Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник. За його словами, удар прийшовся по підстанції в Бориспільському районі.

“Унаслідок атаки поранено двох енергетиків. Їх госпіталізовано, медики надають усю необхідну допомогу”, — зазначив Калашник.

За попередніми даними, один із постраждалих дістав уламкові поранення голови, грудей, рук і ніг. Другий має травму вуха та численні садна. Обидва перебувають під наглядом лікарів.

Енергетики знову опинилися на передовій — не на лінії фронту, а в тилу, де вони щодня рятують світло для мільйонів українців. І навіть попри небезпеку, фахівці ДТЕК продовжують

«Саатсеський чобіт» – шматок російської території у формі умовного чобота, що вклинюється в естонську волость Сетомаа і перерізає дорогу між двома естонськими селами. Така незвична лінія кордону виникла після анексії Естонії Радянським Союзом під час Другої світової війни.

Можна проїхати, але не можна пройти

Кремль погодився дозволити людям із естонського боку кордону користуватися цим відтинком дороги по Росії, але на суворих умовах: подорожнім не можна виходити зі своїх транспортних засобів і не можна зупинятися. Ступати ногами на російську територію суворо заборонено. Росія також має право на цій ділянці своєї території зупиняти транспортні засоби, що рухаються там.

У Львові ветеран Валентин Олексієнко, який проходить реабілітацію після поранення, встановив рекорд України, намалювавши картину… колесами свого візка. А 6-річна Регіна Абрамова перевершила попередній світовий рекорд із вправи підйом-переворот у три рази.
6-річна Регіна Абрамова виконала вправу підйом-переворот 223 рази поспіль, побивши світове досягнення у 80 повторів!
Подробиці – за посиланням.

З 12 жовтня 2025 року подорожі до Європи стануть трохи технологічнішими — і, можливо, трохи повільнішими. На зовнішніх кордонах ЄС та Шенгенської зони запрацює нова біометрична система в’їзду та виїзду — Entry/Exit System (EES). Про це нагадують у Державній прикордонній службі України.

І так, це означає, що штампи у паспорті — офіційно в історії.

Що це взагалі таке – читайте за посиланням.

Тепер стало зрозуміло, чому саме у складі федеральної поліції Німеччина створила новий підрозділ, який займатиметься протидією безпілотникам. Але і тут не все так просто.

Ситуація поставила уряд ФРН перед дилемою: як гарантувати безпеку, не порушуючи принципів демократії, що стали фундаментом німецької держави після війни.

Подробиці читайте за посиланням.

Пилип Орлик — не просто гетьман у вигнанні, а політик і мислитель європейського рівня, який змусив світ говорити про Україну ще у XVIII столітті. Надзвичайно освічений, він володів кількома мовами й написав десятки меморандумів і трактатів французькою, латинською та шведською, у яких переконливо доводив право України на незалежність. Автор, як прийнято вважати, першої української Конституції, дипломат, публіцист і стратег — Орлик підняв українське питання на міжнародний рівень задовго до того, як це стало модним політичним гаслом.

353 роки від дня його народження — слушна нагода згадати людину, котра мислила не шаблею, а ідеєю державності, що пережила імперії.

Карпатська Україна — це не короткий історичний епізод, а результат цілеспрямованого державотворення. Хоча офіційна незалежність була проголошена лише 14–15 березня 1939 року, її основи закладалися задовго до цього — від моменту здобуття автономії. Саме тоді крок за кроком формувалися уряд, адміністрація, судова система, поліція та власні збройні сили — Карпатська Січ.

Саме тому називати Карпатську Україну «одноденною державою» — несправедливо й формально. Вона була не спалахом, а логічним завершенням тривалого процесу визрівання української ідеї — держави, яка встигла заявити про себе навіть у найкоротший час.

Та державність не народжується у вакуумі. Проблема української ідентичності на Закарпатті наприкінці 1930-х років загострилася як ніколи. У 1938–1939 роках чехи вперше відкрито зіткнулися з існуванням потужного українського руху — для багатьох із них це стало справжнім відкриттям. Адже ще вчора «русинів» сприймали як віддалений, майже екзотичний народ, а сьогодні серед них зросла національно свідома українська спільнота, готова боротися за власну державу.

Карпатська Україна довела: навіть серед уламків імперій і під тиском Польщі, Угорщини та Чехословаччини може народитися держава — коли є народ, що не зрадив своїй вірі в себе.

На 10 років завдяки СБУ “сів” інформатор фсб, який наводив удари рашистів на Краматорському напрямку. Зважаючи на співпрацю зі слідством, суд призначив йому саме такий термін позбавлення волі.

Затримали російського агента – 47-річного мешканця Краматорська, на початку 2024 року у Донецькій області. Під час затримання у нього вилучено бойову гранату, яку він тримав при собі на випадок викриття, щоб застосувати проти правоохоронців.

Зібрані розвіддані інформатор спочатку направляв знайомій росіянці – «зв’язковій» від фсб, а далі жінка звітувала перед куратором.

СБУ та Нацполіція ліквідували чотири схеми ухилення від мобілізації і затримали пʼятьох організаторів оборудок.
Зловмисникам загрожує до 9 років тюрми з конфіскацією майна.

За “донат” баригам у розмірі 20 тис. доларів США кожен ухилянт отримував фейкові документи для уникнення призову або можливість втечі за кордон поза пунктами пропуску.

На Київщині затримали лікаря-травматолога, засновника однієї з громадських організацій та колишнього охоронця одного з соратників Медведчука.

А на Буковині попався настоятель храму так званої церкви УПЦ (МП).

Попри гучні заяви про енергетичну незалежність від Росії, низка європейських країн у 2025 році знову підкинула грошей у кремлівський бюджет — наростивши закупівлі нафти та газу з РФ.

За підрахунками CREA, у 2021 році ЄС купив російських енергоносіїв на 133 млрд євро.
За січень–серпень 2025 року — вже лише на 11,4 млрд, що на 21% менше, ніж торік.
Але якщо підсумувати все з 2022 року, то Євросоюз залишив у російських енергетиків понад 213 млрд євро.

Для порівняння: допомога Україні від ЄС за цей час, за даними Кільського інституту, становить близько 167 млрд євро.
Тобто — на підтримку агресора грошей витратили більше, ніж на захист від нього.

Франція й Нідерланди – чемпіони імпорту.
Далі – за посиланням.

Литовська служба пожежної безпеки під керівництвом Ренатаса Позели повідомила, що уряди країн Балтії готуються до різних типів криз — від масового переміщення російських військ і кібератак до провокацій серед російськомовного населення.

«Можливо, ми побачимо потужну армію вздовж кордонів Балтії, з очевидною метою взяти всі три країни за три дні або тиждень», — зазначив Позела.

Подробиці – за посиланням.

“Є у нас і розсадники роспропаганди… Місто Даугавпілс, приміром (друге за значенням місто Латвії після Риги, центр русофільства). Воно, скажімо так, не зовсім наше. Але й там вони (русофіли) поводяться обережно. Будеш виступати проти Латвії – сядеш до в’язниці, от і все. Але вони не сильно й виступають, бо всі раді жити в Євросоюзі… Є такий Альфред Рубікс, приміром. Він був до 1991-го першим секретарем Компартії Латвії. Страшенний ворог нашої незалежності був! А зараз у нього пенсія в євро, живе собі нормально, заспокоївся…”

Продовження розмови із воєнним кореспондентом із Латвії та волонтером в Україні читайте за посиланням.

Атіс Клімовичс приїздить в Україну під час повномасштабного вторгнення з частотою раз на два місяці, бо до журналістської діяльності додав ще й волонтерську. 

Що вам запам’яталося з ваших волонтерських буднів?

Запам’яталася Авдіївка, коли вона ще була не окупована, і там були цивільні. Приїжджаємо ми з оператором – бо я ж тепер наполовину журналіст і наполовину волонтер – будинки горять, нічого нема, ані світла, ані тепла. Стоїмо роздаємо пледи, свічки, смаколики різні… Підходить жінка років 50, я її запитую, як вона загалом оцінює обстановку. Вона відповідає: обстановка така, що не треба було сюди з Києва на танках приїздити. А потім така сама жінка у Покровську в жовтні 2024-го мені зустрілася: «Дострибалися на Майдані? – каже. – Ми тут й без вас добре жили». І от вона стоїть і жаліється на Україну, але розповідає, що має два будинки, бізнес у вигляді власної перукарні – а хто ж тобі все це дав, як не Україна?..

А ви не запитали, чого ці «милі» жінки чекають від Росії?

Мене загалом складно чимось вразити, але ці ждуни вразили сильно.