Вбиті російськими фашистами українці з інвалідністю. Вони були беззахисними перед окупантами

У російських загарбників є імена, сім’ї, діти, рідня, і на них всіх потрібно проливати світло, називати їх, водночас ця інформація має бути доступною для ознайомлення кожній людині на цій планеті. Саме таку мету переслідує у своїй роботі Центр “Миротворець”. Кожен росіянин винен у цих смертях, кожен росіянин так чи інакше допомагає вбивати українців. Кожен з них має відчути відповідальність на собі.

Москвинські кати вирізали свастики на лобах українських полонених – The Telegraph

Москвинські кати не мають мети, вони просто задовольняють своє вроджене бажання завдавати болю усьому живому навколо.

“Я не розумію логіки в тому, що вони зробили, тому що його діти ненавидять росіян за те, що вони зробили. Вони не думають, що він фашист, він герой”, – дружина звільненого з російських катівень українського військовослужбовця.

«Якби я перейшла на ту сторону, моя дитина була би дитиною зрадниці»: Як судді із Маріуполя вдалось вижити в російському концтаборі

«Я чула сильні крики, весь час, що я там перебувала… Я досі не можу повірити, що чоловіки так кричать від болю. Це просто неприродні звуки… Я не знаю, що вони з ними робили. Тоді хотілося, щоб Бог забрав у мене здатність чути…».

Розповідь Олексія про москвинський полон, від якої холоне кров

А якось приніс із вулиці дощового черв’яка. Замотав у ганчірку, поклав у зливний бачок і забув на тиждень. Дістаю, а там уже був їх цілий виводок. Так я отримав перший білок за довгий час. З’їв усіх. Шоколад не їв після полону з таким задоволенням, як тоді дощових черв’яків.

Ромчик, який втратив маму під час обстрілу рашистами Вінниці і сам боровся за життя танцює!

У липні минулого року хлопчик з мамою прийшли на прийом до лікаря. У цей час стався масований обстріл Вінниці – жінка загинула.

Морська перемога ЗСУ – найбільший здобуток ЗСУ останнього півріччя

“Чорноморська битва довела, що українська мужність і західна зброя є виграшною комбінацією. Це має спонукати західних лідерів припинити коливатися і нарешті надати Україні інструменти, необхідні для перемоги у війні”, – наполягає Дікінсон.

“Миротворець – король шантажу”: Заморожуюча в жилах кров стаття рекламного характеру від кремля про Миротворець

Заморожуючу в жилах кров статтю рекламного характеру про Миротворець випустили в світ московити. Ні повномасштабна агресія, ні масові вбивства українців, тобто весь набір діянь і звірств російських фашистів не задовольняє кремль допоки є Центр “Миротворець”. На знищення доказів воєнних злочинів російських військових злочинців уже 9-й рік поспіль кремль викидає шалені гроші і залучає усіх своїх агентів впливу, як дрібних так і дороговартісних у найвищих ешелонах влади країн Європи та США.

“Вибач, що я так довго до тебе повз” – дзвінок українського розвідника, якого вважали мертвим, до дружини

Він повз. Три дні та дві ночі.
Ділянку лише в 12 метрів між ворожими позиціями він проповзав години чотири, адже намагався не видати себе жодним рухом, щоб не бути поміченим і щоб не зреагували прилади.

Прийняли сиротою – поховали й шанують як Героя: Все село вийшло вклонитися востаннє бійцю з Луганщини, який на Волині знайшов вічний спочинок

Всього три місяці після евакуації під час повномасштабного вторгнення і початку російсько-білоруської агресії Володя жив у селі на Волині в сім’ї Дем’янюків. Завжди активний, загартований життям в дитбудинку, хлопець з досвідом зварювальника не сидів в евакуації без діла, а виготовляв пластини для бронежилетів. Згодом пішов визволяти рідний Сіверодонецьк і Рубіжне. Його життя обірвалось на Ізюмщині, побратимам він повідомив адресу своєї нової сім’ї з Волині. Бійці готові були при відмові Дем’янюків поховати побратима з почестями у братській могилі. Проте в селі повернення Героя чекали, як рідного. Односельці шанують Володимира, доглядають його могилу і навіть видали біографічну брошуру про нього.

SAN SEVERUS (ex-FINIKIA): пшениця з окупованого Севастополя перевозиться в Сирію

Сирійське судно FINIKIA змінило назву на SAN SEVERUS, однак не змінило рід діяльності, продовжує займатися викраденням українського збіжжя. Порушник завантажив в окупованому Севастополі більше 27 тис.т. пшениці в рамках контракту з сирійським урядом російської компанії АГРОГРЕЙНЭКСПОРТ з орбіти бізнес-імперії Геннадія Тимченка.

“Ми зуміли передбачити дату і час вторгнення агресора” – Наєв про підготовку і перші місяці опору

У розповіді він вживає такі звороти, як “ми зуміли передбачити”, “мої внутрішні відчуття”, “моє передбачення було вірним”. З чого ми можемо зробити висновок, що український народ може завдячувати життям фаховим українським військовикам, їхньому досвіду і відчуттям, на яких була побудована оборона України у перші дні.
Щастя наше, що на ці ключові посади військовиків “мудрий український наріт”, “втомлений від війни”, не обрав собі скороспілих лейтенантів, вихідців з квартальної тусовки. Достатньо жертв через невігласів на інших ключових політичних посадах, а також в одній із найголовніших безпекових структур – СБУ.

Хто сказав, що ми брати з росіянами? Фото побуту українців і москвинів XIX століття руйнують всі міфи

Хто сказав, що ми брати з росіянами?
Разюча відмінність кидається в око відразу, це помічали навіть чужинці..
“Варево”, “мура” та “тюря” – що їли московити. Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.
І як жили наші предки українці – за посиланням.

USKO MFU: доставка краденої агропродукції в Туреччину рейсом з окупованого Севастополя

USKO MFU, турецьке судно під прапором Камеруну, прийшло в Комишову бухту окупованого Севастополя з турецького порту Самсун завантаженим. Після розвантаження судно прийняло на борт партії пшеничних висівок і соняшникового шроту. Агропродукцію планується доставити в Туреччину.

Коли рашисти підійшли впритул, попросив вогонь зі всіх стволів на себе: боєць ЗСУ один 14 днів утримував позицію під Кліщіївкою

Бійці розповідають:
“В любому випадку його чекала там смерть. Якщо підари заходять на наші позиції, то наших солдат вони не беруть в полон. Вони просто їх розстрілюють і потім уходять. Було так, що, можливо наша артилерія врятує його. Біля нього наші снаряди і міни падали, підари помирали, а він живий лишився.”
Далі ще більше. Коли стало зрозуміло, що підійти до Фіна неможливо і єдиний його шанс на порятунок – це пройти мінним полем до своїх, він і це здолав.