У нашій політичній культурі протест — це вияв життєздатності суспільства, а от для російської політичної культури протест – це “змова”, “зовнішнє управління”, “проплачені соросята” тощо.  Тож ще одна перевага – можливість чітко ідентифікувати носіїв російської політичної культури через мерзенні дописи про проплаченість (хоча кого дивує ЮВТ чи Марина Ставнійчук, щастя усвідомлювати, що це в минулому).

Пригадуєте, колись у Стенфорді ще у 2021 році Зеленського запитали, чи не виросте з нього чи його монобільшості дракон. Президент абсолютно справедливо відповів, що в Україні є громадянське суспільство, яке обріже дракону крила. Ця профілактична процедура якраз зараз  філігранно виконується. І це добре для всіх, включно з драконами.

Читати повністю – за посиланням.

Українській біологині 30-ї Української антарктичної експедиції Зої Швидкій вдалось сфотографувати цікавий айсберг, який наші полярники вже прозвали “білий сендвіч із синьою начинкою”.

Як же Антарктика його «приготувала? – читайте за посиланням.

У Києві на площі Франка, де декілька днів проходили мітинги проти закону  №12414, організували публічну дискусію про те, як працюють НАБУ і САП.

Також в соцмережах створили профіль «люди з картонками», де можна отримати всю інформацію з мітингів та інших ініціатив, які стосуються закону про НАБУ і САП.

Просто неба, на траві, активісти створили так званий музей картонок – розклали картинки з написами з попередніх мітингів.

Нагадаємо, одесити зробили імпровізовану інсталяцію з плакатів біля памʼятника Пушкіну.

Фото за посиланням.

Російський «воєнкор» Андрій Філатов зник після удару FPV-дрона під Покровськом – Z-канали панікують

Схоже, Птахи Мадяра вполювали дуже дошкульну ціль.

Бо по-перше, в Чистилищі на сайті “Миротворець” біля графи “Ліквідований” поруч із прізвищем Андрія Філатова сумно блимала порожнеча з травня 2015 року, відколи цей персонаж став “пацієнтом” Центру.

А по-друге — і головне — цей “пацієнт” був не просто типовим Z-писакою, а російсько-терористичним пропагандистом, чия “зброя” — брехливі репортажі з передової — мала набагато ширше ураження, ніж будь-який міномет. Його відео, фото, пафосні вигуки з окопів суттєво підігрівали рашистську аудиторію — кожен такий “репортаж” множив кількість охочих їхати вбивати українців. Кількість новонавернених “добровольців” на війну прямопропорційно зростала після його польових звітів.
Що відомо? – подробиці за посиланням.

Притча про невідворотність покарання

Жив-був путін. Малий розумом, великий злобою.
Довго брехав, краяв чужі землі на картах і точив зуби на волю.

Одного дня прокинувся — і вирішив:
“Буду вбивати українців. Просто так. Бо можу.”

І рушив.

Пішов крізь кров, попіл і сльози.
Думав — буде слава.
А сталося — могила.

Бо той, хто несе смерть без причини,
отримує її без жалю.

Так і здох.

В цьому записі у Чистилищі прекрасно все.

І прізвище бойовика-зрадника, і знак анального збоченця. Цей знак соратник Зе і автор мему “Порошенко вбив брата” Олександр Ткаченко хотів протягнути законом в якості державного привітання.

Я от думаю, що нам написати у запису антиукраїнського пропагандиста Тіграна Кеосаняна бо у москві лікарі вже запропонували його пропагандистці дружині Марго Сімонян відключити чоловіка від апарату, задяки якому той дихає.

Схиляюся до такого формулювання: Ліквідований дружиною Маргаритою Симоньян.

Григорій Лєпс, функціонер кремля (подробиці за посиланням у запису Чистилища), у минулому — співак, а нині — підсанкційний бродяга з ускладненим доступом до кешу, схоже, потрапив у класичну ситуацію: грошей — як у злиденного боярина після татарської навали, а бажання жити красиво — як у міністра культури рф після відвідин Prada.

Статки під санкціями і 19-річна багата наречена – подробиці далі.

Цей список — не просто соціологічна шпаргалка, а своєрідна памʼятка для тих, хто хоче зрозуміти, з ким має справу: як для зовнішніх партнерів, так і для нашої ж влади. Тут і суперсила — загострене почуття справедливості, і вічна медитація: «Гетьмана б нам, та не тирана». Ну і, звісно, святе граблеходіння — бо ми ж уперті, але вчимося… зрештою.

“Характерні якості «середнього українця/українки» — памʼятка для зовнішніх партнерів й української влади.

1. Загострене почуття справедливості.

2. Високий «больовий» поріг.

3. Недовіра до будь-якої влади, особливо тієї, яка зловживає та намагається чіплятися за свої повноваження до-останнього.

4. Бажання зміни хибних правил гри, але готовність ними користуватися для себе.

5. Несприйняття авторитаризму чи, навіть, одноосібної влади, але при цьому завжди пошук «правильного» Гетьмана, який би взяв на себе всю відповідальність.

6. Хвороблива довірливість до медійно розкручених персонажів.

7. Висока, але фрагментована пасіонарність.

8. Велика готовність до самопожертви, включно з фізичною.

9. Завищені очікування від всього закордонного.

10. Довіра більше до інформації з міжнародних джерел, ніж українських медіа.

11. Практична відсутність уваги до ефективності витрачання народних грошей (податків).

12. Невідповідність низької самооцінки та реального високого потенціалу.

І при всьому цьому…

… унікальна здатність “наступати кілька разів на ті ж самі граблі”.

Тому українці — найкращі у всьому світі (це моя суб’єктивна думка, якщо що).

Тільки треба, щоб хтось граблі прибрав…”

Історія ростовчанки 18+

💬Я разделась, тело дышало, а тут он… квадрокоптер с похотливой стабилизацией камеры. Завис прямо напротив моего окна.

Жінка займалась йогою голяка, коли перед вікном на восьмому поверсі з’явився неопізнаний дрон.

Рашистка злякалась і бігом до ванної дихати тілом, але за двома стінами.

Звідти й зателефонувала в 112. Операторка довго розпитувала еротичні деталі події, аж раптом запитала: «А ви можете вийти подивитися, він ще там?»