Окупована Херсонщина: російські фашисти розстріляли восьмикласника. Мати намагалась скоїти суїцид
Розстріл підлітка стався 20 грудня.
Архів автора: Анна Волошина
Вбиті російськими фашистами українці з інвалідністю. Вони були беззахисними перед окупантами
У російських загарбників є імена, сім’ї, діти, рідня, і на них всіх потрібно проливати світло, називати їх, водночас ця інформація має бути доступною для ознайомлення кожній людині на цій планеті. Саме таку мету переслідує у своїй роботі Центр “Миротворець”. Кожен росіянин винен у цих смертях, кожен росіянин так чи інакше допомагає вбивати українців. Кожен з них має відчути відповідальність на собі.
Москвинські кати вирізали свастики на лобах українських полонених – The Telegraph
Москвинські кати не мають мети, вони просто задовольняють своє вроджене бажання завдавати болю усьому живому навколо.
“Я не розумію логіки в тому, що вони зробили, тому що його діти ненавидять росіян за те, що вони зробили. Вони не думають, що він фашист, він герой”, – дружина звільненого з російських катівень українського військовослужбовця.
Рубрика: Про нас у світі, в Україні, на московії
Самі офігіли.
А поки, вбиваючи російських військових злочинців і їхніх посіпак, впливаємо на геополітику мєжду дєлом.
Ромчик, який втратив маму під час обстрілу рашистами Вінниці і сам боровся за життя танцює!
У липні минулого року хлопчик з мамою прийшли на прийом до лікаря. У цей час стався масований обстріл Вінниці – жінка загинула.
Несправжні числівники: Накидайте ваші варіанти
У наших дідусів і бабусь були забобони щодо лічби свого господарства. Вважалось недоброю прикметою рахувати курчат чи розсаду тощо, бо це, за повір’ям, загрожувало ліквідацією того, що рахували. Але Центр “Миротворець” своїх пацієнтів лічить чітко, бо саме їхньої ліквідації ми і прагнемо.
Одін гандболіст, два гандболіста… – росіяни в онлайн режимі рахують вбитих Миротворцем спортсменів
Тепер сидять і на забороненому на росії сайті своїх гандболістів рахують, пальці загинають: одін ганболіст, два ганболіста, трєтій гандболіст…
цифрове_гестапо_news
Прийняли сиротою – поховали й шанують як Героя: Все село вийшло вклонитися востаннє бійцю з Луганщини, який на Волині знайшов вічний спочинок
Всього три місяці після евакуації під час повномасштабного вторгнення і початку російсько-білоруської агресії Володя жив у селі на Волині в сім’ї Дем’янюків. Завжди активний, загартований життям в дитбудинку, хлопець з досвідом зварювальника не сидів в евакуації без діла, а виготовляв пластини для бронежилетів. Згодом пішов визволяти рідний Сіверодонецьк і Рубіжне. Його життя обірвалось на Ізюмщині, побратимам він повідомив адресу своєї нової сім’ї з Волині. Бійці готові були при відмові Дем’янюків поховати побратима з почестями у братській могилі. Проте в селі повернення Героя чекали, як рідного. Односельці шанують Володимира, доглядають його могилу і навіть видали біографічну брошуру про нього.
Хто сказав, що ми брати з росіянами? Фото побуту українців і москвинів XIX століття руйнують всі міфи
Хто сказав, що ми брати з росіянами?
Разюча відмінність кидається в око відразу, це помічали навіть чужинці..
“Варево”, “мура” та “тюря” – що їли московити. Навіть хліб із пшениці був для росіян величезною рідкістю, а на городах вони дуже довго садили тільки капусту й моркву. Про запаси харчів росіяни не дбали.
І як жили наші предки українці – за посиланням.
Насильницький і ненасильницький: обидва типи опору в Україні важливі
Українці не скорилися російським варварам, українців в окупації не ламають тортури і страх бути вбитим, українське підпілля працює. На жаль, через зраду, катування і “стукачів” партизанські осередки зазнають краху. Буває, що вони відроджуються з нуля, вчаться на помилках і знову діють. Українці чинять опір, і це вони намагають донести навіть Маску, який заявив, що на окупованих територіях всі чекали росію (країна агресор і терорист).
Розпочато роботу у 1860 році. В цей день у 1903 року у Відні надрукована Біблія українською мовою
Копітку працю над перекладом ще у 1860-х розпочав Пантелеймон Куліш. Зауважимо, що у той час царський уряд поборював всякі спроби розвивати українські мову й культуру, діяли жорсткі репресивні документи – Валуєвський циркуляр та Емський указ, які забороняли видання книжок українською мовою.
“Смерть, як визволення. – Не смій! Спинись! Тримайся за будь-яку соломинку, пливи, не здавайся! ЖИВИ!” – мати чекає з полону сина
“Холод…
Найбільше зараз дошкуляє саме лютий холод… Не голод, бо шлунок уже зсохся до мінімуму. І як би він не просив, не стогнав, не бунтував, їжі не буде.”
Знаходять будь-які шляхи, щоб інформувати: Рух опору на ТОТ з Україною в серці
На тимчасово окупованих територіях України працює рух опору. Українці ризикуючи життям і здоров’ям близьких повідомляють про розташування російських фашистів, їхніх боєкомплектів і навіть протидіють російській пропаганді. Вони чекають звільнення, мріють обійняти солдата ЗСУ і колись розкажуть про людей зі сталі і з Україною в серці.
Загравання з росіянами зазвичай закінчувалося зґвалтуваннями – розповідь херсонської журналістки Вірлич
Херсонщину російські загарбники окупували за лічені години. Ми ще довго будемо аналізувати, як сталось так, що мешканці до останнього не вірили у можливість вторгнення. Навіть працівники медійної сфери, такі як авторка розповіді, не готувались заздалегідь, бо вірили, що все буде добре і чекали на травневі шашлики.
Чернігівщина, 150 км до Києва: Як українці 36 днів стримували навалу російських загарбників
Російські загарбники заходили хвилями через пункт прикордонного контролю “Сеньківка”. Там сходяться кордони трьох держав: України, Росії та Білорусі, там на полі є монумент Дружби слов’янських народів.
…
До центру Чернігова звідси — 9 км по прямій, до Києва — 150 км. П’ять тижнів, тобто 36 днів, від 24 лютого до 31 березня, на цих пагорбах і поблизу точилися криваві бої. Тут застрягли росіяни, які збиралися взяти Київ за три дні.